ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 922/1433/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого, Мачульського Г.М., Шаргала В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.07.2015у справігосподарського суду Харківської областіза позовомПрокурора Дзержинського району м. Харкова, до1. Харківської міської ради, 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Слайс"проскасування рішення, визнання недійсним державного акту та зобов'язання вчинити певні діїза участю представників сторін:

прокуратури (позивач): Онуфрієнко М.В. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 30.01.2015 №031806),

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: Кісельов Ю.Л. (представник за дов. від 01.04.2015 №б/н)

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся з позовом до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Слайс" про: - визнання незаконним та скасування п. 14.1. додатку 1 до рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.02.2010 №13/10; - визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №858509, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №121070500007 від 23.04.2010; - зобов'язання Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Слайс" передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 24,7758 га, розташовану у місті Харкові на Білгородському шосе, з кадастровим номером 6310136300:16:013:0205 за актом прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.05.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 по справі №922/1433/15 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права, зокрема ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 41 ЗК України, ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР, ст. 4-7, 32, 33, 34, 43 ГПК України, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

У відзиві Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Слайс" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, колегія знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що Харківською міською радою 24.02.2010 було прийнято рішення № 13/10 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування", у відповідності до якого Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Слайс" передано у власність земельну ділянку, яка належить територіальній громаді міста Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 24,7758 га для будівництва та подальшої експлуатації житлових комплексів по Білгородському шосе (п.14.1 додатку 1 до рішення).

23.04.2010 "Житлово-будівельному кооперативу "Слайс" видано державний акт серії ЯИ №858509 на право власності на земельну ділянку площею 24,7758 га, яка розташована у місті Харків, Білгородське шосе. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та подальшої експлуатації житлових комплексів.

Предметом спору у даній справі є вимога прокурора про визнання незаконним та скасування зазначеного рішення Харківської міської ради від 24.02.2010 та визнання недійсним державного акту серії ЯИ №858509 з поверненням земельної ділянки власнику з підстав невідповідності рішення вимогам ст.41 Земельного кодексу України, ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186.

Відмовляючи в позові прокурора, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що першим відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення не було допущено порушень, на які посилається прокурор, а за відсутності доказів скасування державної реєстрації ОК "ЖБК "Слайс" під час прийняття рішення міської ради та (або) оформлення державного акту на землю у першого відповідача не було і підстав для відмови в передачі у власність спірної земельної ділянки, оскільки Харківська міська рада не є органом державної реєстрації юридичних осіб та не має права надавати оцінку установчим документам суб'єктів господарювання. Також, відхиляючи як безпідставні посилання прокурора на невідповідність статуту ОК "ЖБК "Слайс" вимогам ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, господарський суд 1-ї інстанції стверджував, що на час створення другого відповідача діяли інші законодавчі акти, які регулюють питання створення кооперативів, а саме Закон України "Про кооперацію" і Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", які є спеціальними законами та які не містять вказівок про обов'язкове дотримання другим відповідачем умов, викладених в ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірному статуті.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 111-5, 111-7 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

На думку колегії прийняті у справі рішення та постанова цим вимогам не відповідають.

Так, спірне рішення органу місцевого самоврядування приймалось на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування" та ст. 41 ЗК України, відповідно до частини першої якої житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно зі ст. 133 ЖК Української РСР, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до ЖБК і одержати в ньому квартиру.

Відповідно до ст. 135 ЖК Української РСР, до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті, які потребують поліпшення житлових умов.

Згідно зі ст. 137 ЖК Української РСР, ЖБК зорганізуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 3 Примірного статуту, при будівництві жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше п'яти чоловік.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельну ділянку у власність ОК "ЖБК "Слайс", відповідна рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР та Примірного статуту. З'ясування саме цих обставин при наданні земельної ділянки ОК "ЖБК "Слайс", як спеціальному суб'єкту, передбаченому ст. 41 ЗК України, зобов'язує Раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, правова позиція якого щодо застосування наведених норм матеріального права викладена у постанові колегії суддів Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах від 17.06.2014 по справі № 21-195а14, який згідно вимог ст. 111-28 ГПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з наявного у справі п.2 Статуту ОК "ЖБК "Слайс", зареєстрованого в новій редакції 13.11.2009, метою його діяльності є забезпечення житлом шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку членів кооперативу, кількість яких згідно п. 1.4 Статуту є лише три фізичні особи.

Згідно витягу з ЄДРПОУ Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Слайс" за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, єдиним видом економічної діяльності якого є комплексне обслуговування об'єктів (код 81.10), що відповідає вимогам ст.2 Закону України "Про кооперацію", згідно якої обслуговуючий кооператив утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Судом попередніх інстанцій також встановлено, що на момент звернення прокурора з позовом ОК "ЖБК "Слайс" будівництва багатоквартирного житлового будинку не розпочав.

Отже, матеріали справи свідчать, що ОК "ЖБК "Слайс" створено всупереч вимогам ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Доказів дотримання відповідачем-2 положень наведених норм під час його створення матеріали справи не містять.

Звідси, висновки суду попередніх інстанцій стосовно підстав відмови в позові прокурора колегія вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, не відповідають вимогам спеціального законодавства, суперечать наведеній правовій позиції Верховного Суду України та не містять мотивів відступлення від неї.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, враховуючи невідповідність спірного рішення Харківської міської ради від 24.02.2010 вимогам ст.41 Земельного кодексу України, ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, оскільки судами при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального права та не застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини сторін.

Разом з тим, згідно матеріалів справи другий відповідач у своїй заяві, а перший відповідач у відзиві, просили суд застосувати позовну давність.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені ч. 1 ст. 261 ЦК України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №6-178цс15 та від 16.09.2015р. у справі №6-68цс15, які були прийняті на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах.

Господарським судом попередніх інстанції встановлено факт обізнаності прокурора щодо прийняття оскаржуваного рішення Харківської міськради ще у 2010 році, яке листом №08-04/700/2-10 від 26.03.2010 направлялось до прокуратури міста Харкова.

Також судом встановлено, що рішення Харківської міської ради було офіційно опубліковано згідно вимог ст. 21 ЗУ "Про інформацію" в газеті "Харьковские известия" та вважається таким, що доведено до відома зацікавлених осіб.

Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 ЗУ "Про прокуратуру", призводить до наслідків визначених ч. 2 ст. 12, ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади. А у зв'язку із обізнаністю з 24.02.2010 заступника прокурора м. Харкова про прийняття безпосередньо за його участю оскаржуваного рішення Харківської міської ради, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому судом попередніх інстанцій враховано правову позицію з цих питань Верховного Суду України, наведену у постановах від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14, та від 27.05.2014 у справі № 3- 23гс14.

Отже, як правильно встановлено судом, початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 24.02.2010, починається саме з дати прийняття цього рішення, з огляду на що, та враховуючи звернення прокурора з даним позовом в березні 2015 року, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо пропуску прокурором строку позовної давності.

Дійшовши висновку про недоведеність позовних вимог прокурора та відсутність порушеного права, господарський суд попередніх інстанцій відмовив у позові, залишивши заяву другого відповідача про застосування строку позовної давності без задоволення, що в цій частині відповідає правовій позиції Верховного Суду України, наведеній у постанові Судової палати у господарських справах від 12.06.2007 у справі № П-9/161-16/165, згідно якої, якщо суд, розглянувши справу у відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, прийде до висновку щодо відсутності у позивача суб'єктивного права чи відсутності порушень такого права з боку відповідача, він має відмовити в позові не за пропуском строку позовної давності, а по суті спору. В разі ж, коли позов підлягає задоволенню, однак позивачем пропущено строк позовної давності, то суд вправі відмовити в задоволенні позову з підстав пропуску такого строку.

Натомість, зважаючи на те, що в ході касаційного перегляду справи, колегія дійшла висновку про невідповідність спірного рішення Харківської міської ради від 24.02.2010 вимогам ст.41 ЗК України, ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, у задоволенні позову прокурора все ж необхідно відмовити з причин пропуску ним строку позовної давності на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, що відповідає наведеній вище правовій позиції Верховного Суду України по справі № П-9/161-16/165.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2015 у справі № 922/1433/15 скасувати.

В задоволенні позову відмовити за спливом строку позовної давності.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

В.І. Шаргало