ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 910/7492/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.08.2015у справі№ 910/7492/15-г Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"простягнення 995 388,02 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Єжова Н.О. (дов. від 25.12.2014),

відповідача: Ярмоленко Є.П. (дов. від 12.01.2015)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про стягнення 485 051,38 грн. пені, 58 206,17 грн. 3% річних та 452 130,47 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг за договором про надання послуг по подачі метанолу від 31.12.2013. При цьому, позивач посилався на приписи статей 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2015, ухваленим суддею Нечай О.В., позов задоволено повністю. Вмотивовуючи рішення, суд першої інстанції виходив з обставин порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги з подачі метанолу відповідно до укладеного між сторонами договору. Окрім цього, суд визнав відсутніми підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені. При цьому, суд керувався приписами статей 526, 530, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, статей 231, 232 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Пономаренка Є.Ю. - головуючого, Калатай Н.Ф., Гончарова С.А., постановою від 25.08.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду змінив, виклавши резолютивну частину в редакції, якою пеня стягнута з відповідача у розмірі 145 515,68 грн. Вмотивовуючи постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені до 30 % від заявленої до стягнення суми. При цьому, обставини, на які посилався відповідач та які спричинили прострочення виконання зобов'язання, суд апеляційної інстанції визнав винятковими та такими, які виникли з незалежних від відповідача причин.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує про недоведеність вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Водночас, скаржник зазначає про безпідставне визнання апеляційним судом винятковими обставин, на які посилався відповідач, як на підставу для зменшення розміру пені. При цьому, скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 550, 551, 624 Цивільного кодексу України, статей 218, 233 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" 485 051,38 грн. пені, 58 206,17 грн. 3% річних та 452 130,47 грн. інфляційних втрат. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав доведеним порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної сплати вартості послуги з подачі метанолу відповідно до укладеного між сторонами договору від 31.12.2013. Водночас, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про доведеність позову, суд апеляційної інстанції зменшив заявлену до стягнення суму пені до 145 515,68 грн., відмовивши у решті позовних вимог. Як убачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції в частині зменшення судом розміру пені на суму 339 535,70 грн., відтак постанова переглядається судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині. Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. За приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому, наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи. Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір заявленої позивачем до стягнення пені до 145 515,68 грн., на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру пені. Зокрема, судом апеляційної інстанції установлено, що 10.06.2002 між ДК "Укргазвидобування" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування") в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" було укладено договір № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи. Установлено і те, що у період з вересня 2013 року по серпень 2014 року Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не включала природний газ, видобутий спільною діяльністю за договором № 3 від 10.06.2002, оператором якої є відповідач, до планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості з реалізації видобутого природного газу та оплати послуги позивача. Виключенням були лише березень та червень 2014 року, коли був включений обмежений обсяг газу, з метою надання можливості відповідачу виплатити заробітну плату працівникам та частково сплатити податковий борг, щоб не допустити примусовий продаж майна учасників спільної діяльності податковими органами. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що у спірний період податкове навантаження становило близько 80 000 000 грн. щомісячно, фонд заробітної плати становив близько 3 000 000 грн. на місяць, надходження від реалізації нафти та конденсату не перевищували 30 000 000 грн. на місяць, а реалізація природного газу була унеможливлена внаслідок не включення видобутого природного газу в планові (розрахункові) баланси надходження та розподілу природного газу. Внаслідок цього у відповідача, як оператора спільної діяльності, що є відповідальним за сплату податків, виник не лише борг перед позивачем та іншими контрагентами, а й податковий борг. У зв'язку із зазначеним відповідач був також вимушений укладати з податковими органами договори про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу). Між тим, за умовами пункту 6.3.11. договору № 3 про спільну діяльність позивач зобов'язався сприяти включенню та обліку видобутого природного газу в розрахунковий баланс Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції, зазначені вище обставини з виникнення заборгованості відповідача перед позивачем є винятковими, та викликані тяжким фінансовим становищем відповідача з незалежних від нього причин, а також бездіяльністю позивача в порушення умов пункту 6.3.11. договору № 3 про спільну діяльність. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано і повну сплату відповідачем заборгованості за надані позивачем послуги відповідно до договору від 31.12.2013. З огляду на що, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зменшення розміру суми пені до 145 515,68 грн. визнається правомірним. Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом приписів статей 550, 551, 624 Цивільного кодексу України, статей 218, 233 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Інші доводи скаржника також визнаються неспроможними, оскільки не спростовують установленого судом апеляційної інстанції та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі № 910/7492/15-г Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець