ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 910/26727/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Павлій В.Ю. - дов. від 20.08.15, відповідача: Потатуєв В.П. - дов. від 05.01.15,

касаційну скаргуДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від27.05.15у справі№910/26727/14 Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" доПублічного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"простягнення коштів

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 27.10.15 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" 6469,07 грн. грн. боргу, 679,15 грн. пені та 113,21 грн. - 3% річних. В обґрунтування позову, позивач посилався на те, що він надав відповідачеві послуги за договором №515-UX02/1410 від 26.12.12, проте останній за них у повному обсязі не розрахувався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.15 (судді: Босий В.П., Літвінова М.Є., Стасюк С.В.) у позові відмовлено. Господарський суд установив, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань відбулося внаслідок обставин непереборної сили, які підтверджуються сертифікатом №2018 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 03.12.14, виданим Торгово-промисловою палатою України.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 27.05.15 (судді: Майданевич А.Г., Лобань О.І., Федорчук Р.В.) перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник наголошує на порушенні судами приписів статей 11 525 526 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник не погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позову та вважає, що наявність спірних форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань. Крім того, скаржник посилається на те, що відповідач під час розгляду справи погасив спірну заборгованість, а тому наявні підстави для припинення провадження у справі.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.12.12 між Казенним підприємством "Морська пошуково-рятувальна служба" (КП МПРС), правонаступником якого є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" - абонентом був укладений договір про надання послуг розрахункової організації №515-UX02/1410. За умовами цього договору ДП "Адміністрація морських портів України" зобов'язується надати абоненту комплекс послуг визначених в пункті 1.2 договору, від імені, за дорученням та за рахунок абонента. Згідно з пунктом 1.2 договору позивач надає абоненту наступний комплекс послуг: послуги розрахункової організації (розпізнавальний код UX02) для суден, станцій супутникового зв'язку (ССЗ) та електронних адрес абонента згідно з Регламентом Радіозв'язку та Рекомендаціями Міжнародного Союзу Електрозвязку (МСЕ) серії D "Загальні принципи тарифікації, таксації та розрахунки за послуги міжнародних служб електрозв'язку" (зокрема, Рекомендації МСЕ-И серії D90 "Таксація, розрахунки та відшкодування витрат у морській рухомій службі"), а також "Правилами та процедурами використання космічного сегменту Інмарсат наземними супутниковими станціями" та проведення розрахунків за послуги зв'язку, які надаються суднам, ССЗ та електронним адресам абонента закордонними радіоцентрами і наземними станціями системи Інмарсат (послуги іноземних операторів зв'язку); послуги з оперативної взаємодії з наземними станціями системи Інмарсат, з метою надання ССЗ абонента необхідних послуг супутникового зв'язку; послуги з активації, деактивації та підтримки ССЗ та електронних адрес абонента у системі Інмарсат та надання відповідних підтверджень за письмовим запитом абонента. Відповідно до пунктів 5.1, 5.3 договору оплата послуг розрахункової організації проводиться абонентом у наступному порядку: а) попередній платіж - в сумі, що є еквівалентною 300,00 дол. США - для кожної ССЗ типу Інмарсат-С (міні-С) та 500,00 дол. США - для кожної ССЗ іншого типу і сплачується упродовж 5 банківських днів від дати підписання договору на підставі авансового рахунку, виставленого КП "МПРС" протягом 3 робочих днів з дати підписання цього договору; б) для ССЗ, які використовуються лише у системах моніторингу, або встановлені на суднах, які знаходяться у відстої тривалий час, про що абонент інформує КП "МПРС" у письмовій формі, сума попереднього платежу складає еквівалент 5 дол. США за кожну ССЗ; в) при виставленні КП "МПРС" наступних авансових рахунків сума попередньої оплати визначається виходячи з фактичного графіку за попередній період не менше ніж еквівалент 200,00 дол. США; г) після витрачення 70% сум попередніх оплат або більше, КП "МПРС" виставляє абоненту рахунок на переказ наступної суми оплати з можливим нарахування доплати за вже надані КП "МПРС" послуги; д) у разі, якщо річний трафік абонента за рахунками іноземних операторів зв'язку буде меншим ніж 500 дол. США на рік, абонент здійснює оплату послуг КП "МПРС", з підтримки його ССЗ у системі Інмарсат та підтримки розрахункового коду UX02 у розмірі 500 грн. на рік (без урахування ПДВ). Рахунки КП "МПРС", виставлення яких передбачено підпунктами (в), (г), (д) пункту 5.1 договору оплачуються абонентом упродовж 10 банківських днів з моменту їх отримання. Згідно з пунктом 5.9 договору рахунки, виставлені КП "МПРС" направляються абоненту на його електронну адресу. Разом з рахунком направляються: звіт щодо рахунків, отриманих від іноземних операторів зв'язку за послуги, надані абоненту, та копії цих рахунків з розшифровкою наданих послуг зв'язку. Датою отримання цих рахунків абонентом вважається дата їх відправки. Пунктом 8.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо), на час дії таких обставин. Господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що позивачем надавалися послуги за договором та виставлялися відповідачеві рахунки на їх оплату у березні і травні 2014 року, а саме: №515-UX02/CNG/110314 від 11.03.14 та №515-UX02/CNG/140514 від 14.05.14 на загальну суму 6469,07 грн. Між тим, доказів оплати цих рахунків відповідач суду не надав. Відповідач (заперечуючи проти позову) посилався на наявність обставин непереборної сили, що унеможливили виконання ним умов спірного договору у заявленому періоді. В процесі розгляду спору господарські суди установили, що неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань сталося внаслідок обставин непереборної сили, які виникли поза волею відповідача у лютому 2014 року (у зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя), і це підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №2018 від 03.12.14. Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15.09.15 визначено, що датою початку тимчасової окупації є 20.02.14. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" 6469,07 грн. грн. боргу, 679,15 грн. пені та 113,21 грн. - 3% річних. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до приписів статі 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Відповідно до статей 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За приписами статті 526 названого Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Як вже зазначалося, відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що неналежне виконання ним своїх договірних зобов'язань відбулося зв'язку з форс-мажорними обставинами, які виникли після укладення договору та не залежали від волі відповідача. Статтею 617 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності. Так, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Як вже зазначалося, і встановлено судами, у розділі 8 договору (пункт 8.1) сторони передбачили обставини непереборної сили, які звільняють сторони від відповідальності. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди установили наявність форс-мажорних обставин, що призвели до неможливості здійснення підприємством своєї господарської діяльності та, відповідно, виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором у заявленому періоді. Суди установили, що неналежне виконання відповідачем умов договору сталося за відсутності вини відповідача з незалежних від нього причин - внаслідок обставин непереборної сили у розумінні приписів статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України і умов спірного договору; що такі обставини засвідчені та підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №2018 від 03.12.14. Установили суди і те, що позивач наголошував на сплаті боргу, проте доказів такого не надав, що, між іншим спростовує довід касаційної скарги про зворотнє та свідчить про відсутність підстав для припинення провадження у справі. За приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника неповідомлення його про форс-мажорні обставини визнається неспроможним, оскільки зазначені форс-мажорні обставини (тимчасова окупація Автономної Республіки Крим і м. Севастополя) є загальновідомими обставинами і не потребують додаткового повідомлення. Інші доводи касаційної скарги теж не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони не спростовують викладеного і установленого судами та стосуються переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

За таких обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.15 у справі №910/26727/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець