ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 904/1690/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівКостенко Т.Ф., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову від 04.08.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№904/1690/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДніпропетровського державного аграрно-економічного університетупростягнення 7 131,46 грн. за спожитий природний газ За участю представників сторін:

Від позивача - Станішевський І.С. (дов. від 13.05.14)

Від відповідача - не з'явились

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 28.10.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Костенко Т.Ф., Яценко О.В.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету про стягнення: 7 131,46 грн. за спожитий природний газ, з яких: 5125,59 грн. - пені, 408,37 грн. - збитків від інфляції, 1597,50грн. - 3 % річних, з мотиву порушенням відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2015 (суддя - Юзіков С.Г.) позов задоволено частковою, стягнуто з Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 562,80 грн. - пені, 408,37 грн. - збитків від інфляції, 1 597,50 грн. - 3 % річних, 1 827,00 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 у складі: Герасименко І.М., Кузнецової І.Л., Сизько І.А. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх інстанцій в частині відмови в позові скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема. ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст.549-552 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.02.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та Коледжем електрифікації Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету (який є філією юридичної особи - Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету) укладено договір № 13/3377-ТЕ-4 купівлі-продажу природного газу, згідно п. 1.1, 1.2, 2.1 якого продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ у період з 01.01.2013 по 31.12.2013 виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 6.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив протягом січня - грудня 2013р., а відповідач прийняв природний газ в обсязі 68,639 тис.м3 на загальну суму 89 862,17 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2013, 31.03.2013, 30.04.2013, 24.01.2014.

В зв'язку з тим, що відповідач здійснював оплату несвоєчасно, чим порушив умови п. 6.1 договору, позивач звернувся до суду з даним позовом: відповідно до п. 7.2 договору була нарахована пеня у сумі 5 125,59 грн. за період з 14.02.2013 до 07.03.2014; з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг позивачем нараховані збитки від інфляції - 408,37 грн. за період з лютого 2013 по лютий 2014 та 3% річних - 1 597,50 грн. за період з 14.02.2013 до 07.03.2014.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що за отриманий в період січень - грудень 2013р. газ, споживач фактично розраховувався з порушенням строку встановленого договором.

Нормами права встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом, іншими законами та договором (ст. 216,217, 230,231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські суди при прийнятті рішення про часткове задоволення позову посилалися на те, що відповідач є бюджетною організацією, прострочення виконання зобов'язань тривало незначний час, вартість спожитого газу на момент звернення позивачем з позовом відповідачем сплачено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано задовольнив позов частково, стягнувши 2562,80грн. - пені, 408,37 грн. - збитків від інфляції, 1 597,50 грн. - 3% річних, а в решті позовних вимог відмовив.

Враховуючи наведене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову від 04.08.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №904/1690/15 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Т. Костенко

О. Яценко