ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 903/518/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач),суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.,розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Рівненської областіна постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.15у справі№903/518/15 Господарського суду Волинської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Павлівське мисливське господарство"доДержавного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПавлівська сільська рада Іваничівського району Волинської областіза участюПершого заступника прокурора Волинської областіпроспонукання до укладення договоруРозпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 20.10.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Гоголь Т.Г., Швець В.О.

В судовому засіданні взяли участь представник:

від прокуратури - Клюге Л.М. - прок. ГПУ посв. №014652;

від позивача - Красун В.В. - за дов. від 20.10.15;

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлівське мисливське господарство" у травні 2015 року заявлений позов про спонукання Державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" укласти договір довгострокового тимчасового платного користування земельною лісовою ділянкою в редакції зазначеній в позовній заяві. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлівське мисливське господарство" вказувало на те, що в силу правовідносин, що виникли між сторонами, укладення договору є обов'язковим. Проте відповідач листом від 09.04.15 №01/114 повідомив про неможливість укладення договору в зв'язку з тим, що в порушення вимог чинного законодавства на зазначеній земельній ділянці позивачем проведено незаконне будівництво будівель та споруд. При цьому позивач посилався на приписи статей 179, 187 Господарського кодексу України, статті 18 Лісового кодексу України, пункту 1.5 Правил користування корисних властивостей лісів, пункти 1.11, 1.12 Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів, затверджених рішенням Волинської обласної ради від 26.05.11 №4/68.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.05.15, ухваленим суддею Костюк С.В., позов задоволено. Вирішено спонукати Державне підприємство "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлівське мисливське господарство" договір довгострокового тимчасового платного користування земельною лісовою ділянкою в редакції від 24.03.15. Мотивуючи рішення суд визнав доводи відповідача щодо неможливості укласти даний договір із-за проведення позивачем незаконного будівництва неспроможними, з огляду на те, що згідно приписів частини 3 статті 18 Лісового кодексу України укладення договору довгострокового тимчасового користування земельною лісовою ділянкою є обов'язковим. При цьому суд установив, що позивачем дотримано вимоги щодо виділення і отримання в користування спірної земельної лісової ділянки. Суд керувався приписами статей 179, 187 Господарського кодексу України, пункту 41 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, пункту 1.5 Правил користування корисних властивостей лісів.

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Дужич С.П. - головуючий, Саврій В.А., Мамченко Ю.А., постановою від 08.07.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу першого заступника прокурора Волинської області - без задоволення.

Заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Скаржник зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що позивач виконав всі вимоги, передбачені законодавством для виділення йому земельної лісової ділянки, оскільки згідно розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 22.10.13 №419 земельні лісові ділянки позивачу не виділялись, а виділялись саме лісові ділянки. Тому, на думку скаржника, відсутні підстави для спонукання до укладання договору тимчасового платного користування земельною лісовою ділянкою. Свої вимоги скаржник обґрунтовує приписами статей 1, 5, 18 Лісового кодексу України та статей 57, 92, 93 Земельного кодексу України.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлівське мисливське господарство" та Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області надійшли відзиви на касаційну скаргу у яких сторони просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. У своєму відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлівське мисливське господарство" просить розглянути справу за його відсутності.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами при розгляді справи установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлівське лісомисливське господарство" 18.07.13 звернулось з клопотанням до Державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" про виділення лісової ділянки площею 4,0 га, розташованої у кварталі 17 Палівського лісництва у довгострокове платне користування терміном на 25 років без вилучення у постійного лісокористувача з метою використання в культурно оздоровчих та рекреаційних цілях. Державне підприємство "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" листом від 23.07.13 №01/130.1 дало згоду на виділення лісової ділянки Товариству. 29.07.13 Державне агентство лісових ресурсів України на адресу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства направило лист за №02-19/4061-13, в якому погодило виділення для Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлівське мисливське господарство" лісової ділянки площею 4,0 га, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" на умовах довгострокового тимчасового користування. Після даних погоджень, 22.10.13 Волинською обласною державною адміністрацією видано розпорядження №419 "Про виділення лісової ділянки" згідно з пунктом 1 якого, з метою використання в культурно-оздоровчих та рекреаційних цілях виділено позивачу у довгострокове тимчасове платне користування терміном на 25 років лісову ділянку, площею 4,0 га, яка перебуває у постійному користуванні відповідача та розташована у кварталі 17 (виділи 5.1, 24, 37, 39, 41, 42). Пунктом 2 розпорядження передбачено оформити право довгострокового тимчасового платного користування лісами договором між постійним та тимчасовим лісокористувачами, який зареєструвати в обласному управлінні лісового та мисливського господарства. На замовлення Державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" 27.03.14 виготовлено технічну документацію з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Іваничівською районною радою прийнято рішення від 20.06.14 №30/5 "Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельних ділянок". Поряд з цим, судами установлено і те, що 13.02.14 Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства звернулось в прокуратуру Іваничівського району з листом про виявлення лісовою охороною проведення будівництва на виділеній позивачу лісовій ділянці для проведення перевірки законності будівництва та реконструкції даних споруд. За результатами проведеної 08.04.14 перевірки Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області було складено акт обстеження земельної ділянки №000013 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №000143 і встановлено, що на земельній ділянці лісового фонду загальною прощею 4,0 га, Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлівське мисливське господарство" здійснило самовільне зайняття земельної ділянки на площі 0,2208 га та здійснює самовільне будівництво, що є порушенням статті 376 Цивільного кодексу України. Заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області повідомлено прокуратуру Волинської області про те, що в кварталі 17 (виділи 5.1, 24, 37, 39, 41, 42) Павлівського лісництва проводиться: реконструкція будинку лісника під будинок рекреаційного відпочинку; реконструкція конюшні і свинарника під будинок відпочинку, а також гаражу з навісом. Згідно з актом перевірки Державної екологічної інспекції у Волинській області від 20.06.14 встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлівське мисливське господарство" на території Павлівського лісництва у кварталі 17 проведено незаконне будівництво та реконструкцію будівель. 23.06.14 за результатами проведеної перевірки, інспектором Державної екологічної інспекції Волинській області було складено припис №000443, протокол про адміністративне правопорушення №000948 та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення №002382 про порушення вимог статей 124,126 Земельного кодексу України на Холмецького М.М. - директора позивача, та розраховано шкоду, зумовлену самовільним використанням земельної ділянки, що становить 2078,70 грн. Також судами установлено і те, що 12.09.14 позивач звернувся до відповідача з листом про укладання договору на тимчасове платне користування земельною лісовою ділянкою площею 4,0 га терміном на 25 років без вилучення даної земельної ділянки лісового фонду у постійного землекористувача. У зв'язку з ухиленням відповідача укласти договір, Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлівське мисливське господарство" 24.03.15 направило відповідачу підписаний зі своєї сторони договір користування земельною лісовою ділянкою в 4-х примірниках. Підписаний примірник договору відповідач не повернув, листом від 09.04.15 №01/114 повідомив, що в порушення вимог чинного законодавства на зазначеній земельній ділянці було проведено незаконне будівництво будівель та споруд в наслідок чого укладення договору довгострокового тимчасового платного користування земельною лісовою ділянкою при наявності не усунутих порушень вимог чинного законодавства України, є неможливим.

Задовольняючи позов суди обох інстанцій виходили з того, що законодавством України, зокрема частиною 3 статті 18 Лісового кодексу України, укладання договорів довгострокового тимчасового користування земельною лісовою ділянкою визнано обов'язковим, а позивачем дотримано вимоги щодо виділення йому спірної земельної лісової ділянки. Проте такі висновки судів визнаються передчасними. Частиною 1 статті 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Стаття 7 Лісового кодексу України передбачає, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. За приписами статті 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом. Згідно з частинами 3, 4 статті 18 Лісового кодексу України, довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Як установлено судами позивачем заявлено позов про спонукання Державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" укласти договір довгострокового тимчасового платного користування земельною лісовою ділянкою. Поряд з цим, статті 1 Лісового кодексу України унормовує, що лісом є тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства. Отже, ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди не звернули уваги та не дали належної правової оцінки тим обставинам, що виділення у тимчасове платне користування земельної лісової ділянки полягає у тому, що вона виділяється у користування з вилученням її у землекористувача чи власника, тобто у одної земельної лісової ділянки одночасно не може бути два землекористувача. Позаяк лісова ділянка використовується без вилучення її у власника, тобто як власник так і користувач можуть використовувати лісову ділянку для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів одночасно. Позивач має документи на виділення йому у користування саме лісової ділянки. Рішення про виділення йому земельної лісової ділянки матеріали справи не містять. Зазначене не було враховано судами обох інстанцій, що призвело до помилкових висновків про правомірність спонукання до укладання сторін у даній справі договору довгострокового тимчасового платного користування саме земельною лісовою ділянкою, навіть за умови цієї угоди про не вилучення ділянки у землекористувача. Отже доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства. Однак, рішення та постанова у справі цим вимогам не відповідають. Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.15 у справі №903/518/15 та рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.15 скасувати.

Матеріали справи скерувати до Господарського суду Волинської області для нового розгляду.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець