ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 5023/2678/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,суддів:Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю. (доповідач),розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль",на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20 липня 2015 року,та ухвалуГосподарського суду Харківської області від 2 червня 2015 року,у справі№ 5023/2678/11,за заявоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (м. Харків),доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (м. Харків),провизнання банкрутом, -представники учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2011 року, за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_5.), порушено провадження у справі № 5023/2678/11 про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_6), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Постановою Господарського суду Харківської області від 25.05.2011 року у справі № 5023/2678/11 ФОП ОСОБА_6 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, інше.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року у справі № 5023/2678/11 (суддя - Чистякова І.О.) відмовлено в задоволенні Клопотання Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі за текстом - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів (вх. № 21765 від 28.05.2015 року).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року у справі № 5023/2678/11 (головуючий суддя - Плахов О.В., судді: Гетьман Р.А., Пуль О.А.) апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року у справі № 5023/2678/11 залишено без змін. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції вказав, що висновок місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, що підтверджується матеріалами справи.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року у справі № 5023/2678/11; задовольнити Клопотання ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 65-67 ГПК України, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 8 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2015 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Скаржник та інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2011 року у справі № 5023/2678/11 прийнято заяву ФОП ОСОБА_5 про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_6 до розгляду та порушено провадження у справі.

Постановою Господарського суду Харківської області від 25.05.2011 року у справі № 5023/2678/11 визнано ФОП ОСОБА_6 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором ФОП ОСОБА_6 призначено арбітражного керуючого Бреуса Р.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2013 року у справі № 5023/2678/11 задоволено клопотання арбітражного керуючого Бреуса Р.А. про усунення його від виконання обов`язків ліквідатора ФОП ОСОБА_6, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бортняк В.В.

28.05.2015 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Господарського суду Харківської області з Клопотанням, у якому просило господарський суд вжити заходів забезпечення вимог кредитора шляхом заборони здійснення будь - яких дій щодо продажу та накладення арешту на нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1-4, 6-11 в літ. "В-1" заг. площею 91,4 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 16-1, 16-2, 16-3, 16-5, 16-6 в літ. "В-1" заг. площею 71,9 м2, що знаходяться за адресою:АДРЕСА_1 (далі за текстом - Клопотання). В обґрунтування поданого Клопотання ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" послалось на ст. ст. 65-67 ГПК України, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вказувало на необхідність збереження майнових активів боржника, оскільки існує вірогідність реального продажу майна боржника з прилюдних торгів за стартовою ціною, яка може бути не погоджена заставним кредитором, а також ліквідатором, який підлягає усуненню.

Відмовляючи у задоволенні поданого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" Клопотання, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився господарський суд апеляційної інстанції, вказав, що, у відповідності зі ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Не погоджуючись з такими висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 65-67 ГПК України, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 8 ЦК УКраїни, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року у справі № 5023/2678/11; задовольнити Клопотання ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Відмовляючи у задоволенні поданої ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" касаційної скарги колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013 року), господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала. Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом. Господарський суд також має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання вищезазначених обставин, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову, зокрема, накласти арешт на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому, положення ГПК України про забезпечення позову застосовуються у справі про банкрутство з урахуванням вимог ст. 41 ГПК України, що визначає особливості провадження у справі про банкрутство як окремої форми судового процесу.

Відтак, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, передбачені загальними положеннями ст. 67 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, підставою для застосування заходів щодо забезпечення вимог кредиторів є достатньо обґрунтоване припущення, що майно боржника, відносно якого виник спір, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, яке буде прийнято за результатами розгляду спору по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 33 та ч. 2 ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні поданого Клопотання.

Що стосується посилань касаційної скарги на необхідність застосування під час розгляду Клопотання аналогії закону (ст. 8 ЦК України), колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що ст. 8 ЦК України передбачено можливість застосування аналогії закону у випадках, якщо відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, в той час як неможливість накладення арешту на майно боржника після прийняття постанови про визнання цього боржника банкрутом прямо встановлена ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарського суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного господарського суду, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 липня 2015 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 2 червня 2015 року у справі № 5023/2678/11 залишити без змін.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко судді: В.Я. Погребняк В.Ю. Поліщук