ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 925/1923/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. (доповідач) і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС АВТО", м. Черкаси,

на рішення господарського суду Черкаської області від 13.05.2015,

додаткове рішення господарського суду Черкаської області від 18.05.2015,

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015,

зі справи № 925/1923/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НОКІАН ШИНА" (далі - ТОВ "НОКІАН ШИНА"), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС АВТО" (далі - ТОВ "КОЛОС АВТО"), м. Черкаси,

про стягнення 43 017,61 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Савчук І.С. предст. (дов. від 20.10.2014)

відповідача - Шульгін Є.Г. предст. (дов. від 25.05.2015)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "НОКІАН ШИНА" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "КОЛОС АВТО" про стягнення 43 017,61 грн. заборгованості (з них: 41 955,50 грн. основного боргу, 948,31 грн. пені, 113,80 грн. - 3% річних), яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "КОЛОС АВТО" зобов'язання з оплати товару, одержаного за договором поставки літніх шин від 01.02.2009 № 014 (далі -Договір).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.05.2015 у справі № 925/1923/14 (суддя Хабазня Ю.А.) та додатковим рішенням від 18.05.2015, які залишені без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 (судді Іоннікова І.А.- головуючий, Тищенко О.В., Тарасенко К.В.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 41 955,50 грн. основного боргу, 113,80 грн. -3% річних, 1786,72 грн. судових витрат, 8828,98 грн. витрат на проведення експертизи.

ТОВ "КОЛОС АВТО", посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "НОКІАН ШИНА" просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони у відповідності до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 01.02.2009 ТОВ "НОКІАН ШИНА" як постачальником та ТОВ "КОЛОС АВТО" як покупцем укладено Договір, за умовами якого постачальник на умовах, передбачених цим договором, зобов'язався передавати (поставляти) у власність покупцю, а покупець зобов'язався приймати і оплачувати в порядку, встановленому цим договором, шини для легкових автомобілів;

- у відповідності до пункту 1.4 Договору конкретні кількість, ціна (вартість), асортимент, номенклатура товару, його часткове співвідношення за видами, марками визначаються специфікаціями у вигляді додатків до цього договору, що підписуються сторонами, скріплюються їх печатками та становлять невід'ємну частину цього договору;

- 03.06.2010 та 09.06.2010 сторонами підписано специфікації на партію товару: шини легкових автомобілів, що поставляються згідно з Договором (додаток № 21 та додаток № 22 до Договору), в яких визначено найменування кількість, ціну товару, а також погоджено, що до відносин сторін щодо поставки шин згідно цих специфікацій застосовуються положення Договору за винятком пункту 4.2 щодо строків оплати та пункту 10.2 щодо дії Договору;

- згідно із специфікаями від 03.06.2010 та 09.06.2010 партія шин підлягає оплаті до 15.09.2010; вказаний строк застосовується щодо всіх посилань на пункт 4.2 Договору в тексті Договору відповідно; дію Договору продовжено виключно на поставку шин згідно з цими специфікаціями, тобто до 03.06.2010 та 09.06.2010 відповідно, однак у будь-якому випадку до моменту повного і належного виконання сторонами зобов'язань за Договором;

- на виконання умов Договору та згідно із специфікаціями до нього від 03.06.2010 та 09.06.2010, за видатковими накладними від 03.06.2010 № НШ-0000888 на суму 66 823,92 грн. та від 09.06.2010 № НШ-0000959 на суму 10 160,02 грн. позивач поставив відповідачу товар - автошини в кількості, асортименті та за цінами, вказаними у накладних та специфікаціях, на загальну суму 76 983,94 грн.;

- частину отриманого товару відповідач повернув позивачу згідно з видатковими накладними (повернення) від 19.01.2011 № КА-0000015 (згідно з накладною НШ-000888 від 03.06.2010) на суму 28 647,97 грн. та від 11.07.2011 № КА-0000242 (вх. № НШ-0000888 від 03.06.2010) на суму 5640,00 грн., на загальну суму 34 287,97 грн., що сторонами не оспорюється;

- платіжним дорученням від 28.10.2011 №18 відповідач перерахував позивачу 4 044,50 грн. із вказівкою у призначенні платежу "автошини зг. дог. № 014 (НШ-0000041) від 01.02.2009, у т.ч. ПДВ 139,62 грн.";

- зі здійсненого відповідачем платежу позивачем зараховано у погашення боргу за накладною № НШ-0000888 від 03.06.2010 суму в розмірі 740,47 грн. Решту суми було зараховано позивачем у погашення боргу відповідача за попередніми поставками у межах даного договору;

- в іншій частині товар відповідачем не оплачений;

- 07.08.2014 позивач направив на адресу відповідача претензію від 05.08.2014 № 16 з вимогою оплатити борг в 10-ти денний термін. Дана поштова кореспонденція не була отримана відповідачем і повернута поштовим відділенням із посиланням на закінчення терміну зберігання;

- у розгляді справи відповідач посилався на часткове повернення товару (отриманого за накладною від 03.06.2010 № НШ-0000888), згідно з видатковою накладною (повернення) від 19.01.2011 № КА-000043 на суму 26 223,94 грн.;

- позивач зазначав про те, що видаткова накладна (повернення) від 19.01.2011 № КА-000043 не містить підпису уповноваженої особи позивача, відтиск печатки позивача - підроблений, а товар за вказаною накладною позивачем не отримувався;

- у відповідності до висновку від 08.04.2015 № 17/253/15-23 комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи, яка призначена судом першої інстанції, відтиск печатки ТОВ "НОКІАН ШИНА" на видатковій накладній (повернення) від 19.01.2011 № КА-000043 (яка подана відповідачем) та відтиск печатки ТОВ "НОКІАН ШИНА" на платіжному дорученні від 10.10.2014 № 4425, довіреності від 20.10.2014 № 201014 та довідці від 22.12.2014 № 277 нанесені різними печатками; відтиск печатки ТОВ "НОКІАН ШИНА" на видатковій накладній (повернення) від 19.01.2011 № КА-000043 (яка надана відповідачем) та відтиск печатки ТОВ "НОКІАН ШИНА" на видатковій накладній (повернення) від 19.01.2011 № КА-0000015 (яка надана відповідачем) нанесені однією і тією ж печаткою; відтиск печатки ТОВ "НОКІАН ШИНА" на видатковій накладній (повернення) від 19.01.2011 № КА-000043 (яка надана відповідачем) та відтиски печатки ТОВ "НОКІАН ШИНА" на видатковій накладній (повернення) від 19.01.2011 № КА000015 (яка надана позивачем) і видатковій накладній (повернення) від 19.01.2011 № КА-0000242 нанесені різними печатками;

- відповідачем заявлено про застосування позовної давності у даній справі, у зв'язку з чим відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ "КОЛОС АВТО" заборгованості за поставлений у 2010 році товар.

Як унормовано у частині першій статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Умовами специфікацій від 03.06.2010 та від 09.06.2010 до Договору, які становлять невід'ємну частину цього договору передбачено, що товар підлягає оплаті до 15.09.2010.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

У відповідності до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п'ята статті 627 ЦК України).

У відповідності до приписів статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як передбачено приписами частини першої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та нарахованих на суму основного боргу 3 % річних, суди попередніх інстанцій виходили з того, що мало місце переривання перебігу позовної давності шляхом здійснення відповідачем часткової оплати згідно з платіжним дорученням від 28.10.2011 № 18 на суму 4 044,50 грн. та зарахування позивачем з оплаченої відповідачем суми у погашення боргу за накладною № НШ-0000888 від 03.06.2010 суми у розмірі 740,47 грн. При цьому суди попередніх інстанцій відхилили акт звірки взаєморозрахунків сторін (станом на 01.12.2011) як доказ переривання позовної давності, посилаючись на те, що такий акт не містить доказів підписання його уповноваженими особами сторін і відомостей про те, ким саме його підписано.

Проте судами не враховано, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірна поставка товару мала місце за двома накладними: від 03.06.2010 № НШ-0000888 на суму 66823,92 грн. та від 09.06.2010 № НШ-0000959 на суму 10160,02 грн.

Часткова оплата товару за платіжним дорученням від 28.10.2011 №18 здійснена відповідачем із вказівкою у призначенні платежу: "автошини зг. дог. № 014 (НШ-0000041) від 01.02.2009, у т.ч. ПДВ 139,62 грн.".

Зарахування позивачем за власною ініціативою (без узгодження з відповідачем) з оплаченої відповідачем суми 740,47 грн. у рахунок погашення заборгованості за накладною від 03.06.2010 № НШ-0000888 не дає підстав стверджувати, що відповідач оплачував заборгованість за товар, одержаний за накладною від 03.06.2010 № НШ-0000888 і, відповідно, у зв'язку з даною оплатою мало місце визнання боргу відповідачем з перериванням перебігу позовної давності.

Більше того, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що заява відповідача про застосування позовної давності стосувалася не лише поставки товару за накладною від 03.06.2010 № НШ-0000888, але й за накладною від 09.06.2010 № НШ-0000959. Проте, досліджуючи обставини, пов'язані з перериванням перебігу позовної давності, суди обмежилися виключно питанням оплати відповідачем товару за накладною від 03.06.2010 № НШ-0000888, при цьому задовольнивши позов про стягнення заборгованості як в частині першої, так і другої поставки.

Водночас, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків сторін (станом на 01.12.2011) як підтвердження переривання позовної давності, оскільки такий акт не містить доказів підписання його уповноваженими особами сторін і відомостей про те, ким саме його підписано.

Поважних причин пропущення позовної давності судами попередніх інстанцій не встановлено, а позивач на наявність таких обставин не посилався.

За наведених обставин судові акти попередніх інстанцій в частині задоволення позову підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.

Судові витрати зі справи покладаються на позивача у зв'язку із задоволенням касаційної скарги та прийняттям нового рішення про відмову в позові у повному обсязі.

Керуючись статтями 49, 1117, 1119 - 11111, 122 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС АВТО" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 13.05.2015, додаткове рішення господарського суду Черкаської області від 18.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 зі справи № 925/1923/14 скасувати в частині задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "НОКІАН ШИНА" до товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС АВТО" про стягнення 41 955,50 грн. основного боргу, 113,80 грн. - 3% річних, 1786,72 грн. -судових витрат, 8828,98 грн. витрат на проведення експертизи.

У цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

3. У решті рішення господарського суду Черкаської області від 13.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 зі справи № 925/1923/14 залишити без змін.

4. Здійснити поворот виконання рішення господарського суду Черкаської області від 13.05.2015 та додаткового рішення господарського суду Черкаської області від 18.05.2015 зі справи № 925/1923/14 у частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС АВТО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НОКІАН ШИНА" 41 955,50 грн. основного боргу, 113,80 грн. - 3% річних, 1786,72 грн. -судових витрат, 8828,98 грн. витрат на проведення експертизи, - у разі подання товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС АВТО" відповідних заяви і довідки про списання зазначених сум.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НОКІАН ШИНА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС АВТО" 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги та 913,50 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Черкаської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко