ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 922/668/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,за участю преставників сторін:

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Смакоти Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2015 у справі № 922/668/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" про стягнення 37 179,62 грн,-

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2015р. (суддя Аріт К.В.) позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 25 045 грн.70 коп. пені, 7 124 коп. 78 коп. інфляційних втрат, 5 009 грн. 14 коп. - 3% річних та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2015 (колегія суддів: Бойченко К.І. - головуючий, Скакун О.А., Стойка О.В.) апеляційну скаргу Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2015р. частково скасовано, позов частково задоволено, відмовлено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у стягненні з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" пені в сумі 5 969 грн. 59 коп., в решті рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2015р. у справі № 922/668/15 залишено без змін, стягнуто з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 19 076 грн. 11 коп. пені, 7 124 грн. 78 коп. інфляційних нарахувань, 5 009 грн. 14 коп. 3% річних та 1 533 грн. 66 коп. судового збору.

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п.6 ст. 63 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ПАТ "НАК "Нафтогаз України", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк, Луганська область суми заборгованості у розмірі 11 816 грн. 73 коп., з яких: 4 691 грн. 95 коп. - 3% річних та інфляційні нарахування в сумі 7 124 грн. 78 коп.

Під час розгляду справи позивач збільшив розмір своїх вимог та просив стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 37 179 грн. 62 коп., з яких: пеня в сумі 25 045 грн. 70 коп., 3% річних - в сумі 5 009 грн. 14 коп. та інфляційні нарахування в сумі 7 124 коп. 78 коп.

Задовольняючи поданий позов в повному обсязі, суд першої інстанції послався на доведеність та обґрунтованість вимог позивача.

Переглянувши справу в апеляційному порядку згідно ст.ст.99-101 ГПК України, суд апеляційної інстанції позов частково задовольнив та відмовив Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у стягненні з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" пені в сумі 5 969 грн. 59 коп., пославшись на те, що 03.01.2013 господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/40/3-г про банкрутство ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а протягом дії мораторію, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Отже, нарахована пеня за період з 14.01.2013 по 17.01.2013 не підлягає до стягнення.

В решті вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" про стягнення пені в сумі 19 076 грн. 11 коп., інфляційних нарахувань в сумі 7 124 грн. 78 коп. та 3% річних в сумі 5 009 грн. 14 коп. суд апеляційної інстанції задовольнив.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.07.2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" укладено договір №07-12-БО купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до вказаного договору позивач (продавець) зобов'язувався передати у власність відповідача (покупця) у 2012 році природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711210000), ввезеного на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п.1.1, п.1.2 договору).

Згідно п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач розрахувався із позивачем за отриманий газ у повному обсязі, але здійснив оплату за спірний період невчасно, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 25 045 грн. 70 коп., 3% річних у сумі 5 009 грн. 14 коп. та інфляційні втрати у сумі 7 124 коп. 78 коп.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 7 124 коп. 78 коп. та 3 % річних в сумі 5 009 грн. 14 коп., суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказаний розрахунок є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили в цій частині всі обставини, що мають значення для справи, надали їм належну правову оцінку, тому висновок судів про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 7 124 коп. 78 коп. та 3 % річних в сумі 5 009 грн. 14 коп. є законним та правомірним.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 25 045 грн.70 коп.

Відповідно до ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, переглянувши справу в апеляційному порядку на підставі ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем необґрунтовано заявлена до стягнення з відповідача пеня в сумі 25 045 грн. 70 коп. з тих підстав, що ухвалою господарського суду Луганської області від 03.01.2013 порушено провадження у справі №913/40/3-г про банкрутство ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, одним із яких є позивач.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем була нарахована пеня в сумі 25 045 грн. 70 коп. за період з 14.01.2013 по 31.01.2013 після порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", під час дії мораторію.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 р. у справі №29/5005/16170/2011.

Відповідно до ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Як вбачається з постанови суду апеляційної інстанції, відмовляючи частково Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у стягненні з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" пені в сумі 5 969 грн. 59 коп., суд апеляційної інстанції прийняв рішення про стягнення з відповідача пені в сумі 19 076 грн. 11 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Згідно ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначивши, що позивачем необґрунтовано заявлена до стягнення з відповідача пеня в сумі 25 045 грн. 70 коп., не вмотивував та не надав відповідного правового обґрунтування висновку про наявність підстав для відмови у стягненні з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" пені в сумі 5 969 грн. 59 коп. та стягненні пені з відповідача за період з 18.01.2013 по 31.01.2013 в сумі 19 076 грн. 11 коп., при тому, що відносно відповідача порушено провадження у справі про його банкрутство та введено з 03.01.2013 р. в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів, який забороняє нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію.

Таким чином, суд апеляційної інстанції припустився порушень норм процесуального права, що мають значення для правильного вирішення питання щодо необхідності стягнення пені з відповідача.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про необхідність відмови Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у стягненні з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" пені в сумі 5 969 грн. 59 коп. та в частині необхідності стягнення з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені в сумі 19 076 грн. 11 коп. є необґрунтованим та невмотивованим.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судом першої інстанції вимог п.6 ст. 63 ГПК України щодо необхідності повернення позовної заяви без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, оскільки відповідач не отримував копію позовної заяви.

Якщо передбачені у пункті 6 частини першої статті 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК), зокрема, з метою надіслання відповідачеві чи іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовних матеріалів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 05.03.2015 розгляд справи було відкладено та зобов'язано відповідача надіслати копію позовної заяви на адресу відповідача.

24.03.2015 позивач в додатках до заяви про збільшення позовних вимог надав суду докази надіслання копії позовної заяви відповідачу (а.с. 92).

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2015 в частині відмови ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у стягненні з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" пені в сумі 5 969 грн. 59 коп. та в частині стягненні з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені в сумі 19 076 грн. 11 коп. прийнята з порушенням норм ст.43 ГПК України та законодавства про банкрутство, тому підлягає скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 922/668/15 в частині відмови Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у стягненні з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" пені в сумі 5 969 грн. 59 коп. та в частині стягнення з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені в сумі 19 076 грн. 11 коп. скасувати.

Справу № 922/668/15 в цій частині направити на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 922/668/15 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Жукова Л.В. Погребняк В.Я.