ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 922/2918/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:прокуратуриБондарчук В.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури Українипозивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачаРадіонова В.М. - довіреність від 09.07.2015 рокутретіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської областіна постановувід 15.07.2015 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/2918/15 господарського суду Харківської областіза позовомПрокурора Червонозаводського району м. Харкова до Харківської міської ради; Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Оформлювач"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДержавна інспекція сільського господарства в Харківській області провизнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 р. Прокурор Червонозаводського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради; Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Оформлювач", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна інспекція сільського господарства в Харківській області про:

- визнання незаконним та скасування пункту 5 додатку 1 до рішення 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 23.02.2011 року №154/11;

- зобов'язання ОК "ЖБК "Оформлювач" передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку загальною площею 0,2818 га з кадастровим номером 6310138800:02:014:0014, про що скласти акт прийому передачі;

- визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №808496, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління держземагенства у м. Харкові Харківської області за №631010002000045.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірне рішення прийняте у порушення вимог статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово - будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186.

На думку позивача, Обслуговуючий кооператив "Житлово - будівельний кооператив "Оформлювач" за своєю метою діяльності не відповідає вимогам статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту, як житлово - будівельний кооператив.

03.06.2015 року Харківська міська рада надала до суду заяву про залишення позову без розгляду в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України зазначивши, що прокурор не наділений повноваженнями подавати позови та брати участь у справі у випадках не передбачених законом. Зміст позовних вимог прокурора свідчить про те, що "у даному випадку такий орган відсутній, оскільки особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями у даному випадку виступає у якості відповідача".

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.06.2015 р. (суддя Л.В. Шарко) в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи, дійшов висновку, що прокурор не навів жодного доказу, що внаслідок прийняття спірного рішення Харківською міською радою було порушено цивільні права та обов'язки. Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що доводи прокурора свідчать про наявність підстави застосування позовної давності.

За апеляційною скаргою Прокурора Харківської області Харківський апеляційний господарський суд (судді: О.А. Істоміна, А.М. Білецька, Н.В. Гребенюк) переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 15.07.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав..

Однак, суд апеляційної інстанції в своєму рішенні зазначив про відсутність підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин через недоведеність позовних вимог прокурора, а отже факту порушеного права.

Заступник прокурора Харківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що норми ЖК УРСР мають пріоритет як спеціальні норми над нормами Закону України "Про кооперацію", які є загальними. Саме норми ЖК УРСР визначають такий вид кооперативу, як житловий, мету, порядок створення, суб'єктивний склад. У той же час, як вбачається з преамбули Закону України "Про кооперацію", останній визначає лише правові, організаційні економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні. Тобто, визначає загальні умови до кооперації як такої, проте такі вимоги не можуть бути застосовані всупереч вимогам спеціального законодавства щодо конкурентного кооперативу, яким в даному випадку є ЖК УРСР в силу свого змісту та статті 5 Закону України "Про кооперацію".

У відзиві на касаційну скаргу ОК "ЖБК "Оформлювач" просить рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

ОК "ЖБК "Оформлювач" зазначає, що позивач не довів із своїх аргументів та не надав доказів щодо обставин, які мають значення по справі, зокрема, щодо набуття відповідачем земельної ділянки без достатньої правової підстави. А суди в процесі розгляду справи всебічно вивчили матеріали справи та аргументовано довили у своїх рішеннях безпідставність позовних вимог позивача.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представника відповідача та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, пунктом 5.3 додатку 1 до рішення 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.02.2011 року надано ОК "ЖБК "Оформлювач" у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,2818 га, (кадастровий номер 6310138800:02:014:0014), в межах договору оренди від 09.04.2008 № 940867100033, для будівництва та подальшої експлуатації житлового будинку по вул. Військовій, 6. Будівництво виконати до 31.12.2012 року (а.с.56-60).

На підставі зазначеного рішення ОК "ЖБК "Оформлювач" було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2818 га по вул. Військова, 6 ЯЛ № 808496, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землю, договорів оренди землі Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області за № 631010002000045 (а.с.66).

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога прокурора, зокрема, про визнання незаконним та скасування пункту 5 додатку 1 до рішення 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 23.02.2011 року №154/11, з огляду на прийняття спірного рішення усупереч вимогами статті 41 Земельного кодексу України, статтям 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлового-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186.

Згідно статті 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України, кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статус житлово-будівельного кооперативу закріплено в Житловому кодексі Української РСР, порядок його створення, організації, порядок вступу до кооперативу, хто може бути членом кооперативу, статтями 133 та 137 якого встановлено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється, зокрема, цим Кодексом та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленому порядку. Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу (частини 5, 6 статті 137 Житлового кодексу).

Пунктами 1.1. та 2.1.1. Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів, а саме: забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинків з надвірними будівлями, або котеджів з будівництва паркінгів, гаражів, спортивних, культурно-побутових і господарських приміщень за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинками кооперативу.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 134 Житлового кодексу Української РСР на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

Порядок обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 05.06.1985 № 228 затверджено Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу.

Відповідно до пункту 2 Правил обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, кооперативний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Частиною 5 статті 7 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Згідно пункту 16 частини 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, житлово-будівельний кооператив має право одержати в установленому порядку в безстрокове користування земельну ділянку для будівництва жилого будинку (будинків) та надвірних будівель.

Частиною. 1 статті 41 Земельного кодексу України встановлено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи суди першої та апеляційної інстанції на вказані приписи законодавства, з урахуванням наявних доказів у справі, уваги не звернули, та не з'ясували питання щодо необхідності надання кооперативу попереднього дозволу, розроблення та затвердження проекту або технічної документації із землеустрою та містобудівного обґрунтування меж та розроблення і затвердження ОК "Житлово - будівельний кооператив "Оформлювач" містобудівної документації з визначенням розміру земельної ділянки, що безоплатно передається у власність кооперативу.

Крім того, матеріали справи містять докази, які були залишені судами попередніх інстанцій поза увагою, оцінка яким в порушення приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу не надавалась, відповідні обставини з урахуванням яких не встановлювались, зокрема, лист Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Харківській області від 22.04.2015 року №1020-2325 (а.с.62).

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року у справі №922/2918/15 та рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І.Алєєва

Л. Рогач