ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 922/1657/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючого, І.В. Алєєвої, Л.І. Рогачза участю представників: позивачаБоднарчук В.М. - прокурор відділу ГПУ, посв. № 023013;відповідачів третіх осіб - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) - Варламов Д.В. - предст., дов. від 04.08.2015; не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015у справі№ 922/1657/15Господарського судуХарківської областіза позовомПрокурора Ленінського району міста Харковадо третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Харківської міської ради, - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна", - Управління Держземагентства у місті Харкові Державна інспекція сільського господарства в Харківській областіпровизнання недійсним рішення, державного акта та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

20.03.2015 прокурор Ленінського району міста Харкова звернувся до господарського суду з позовом про визнання частково недійсним рішення 29 сесії Харківської міської ради 5-го скликання № 350/08 від 24.12.2008 (зокрема, пункту 44 додатку до вказаного рішення); про визнання недійсним Державного акта серії ЯЖ № 465654, зареєстрованого 30.01.2009 за № 520967100001, виданого Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" на право власності на земельну ділянку площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044), розташовану за адресою: м. Харків, квартал, відокремлений вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови; про зобов'язання Управління Держземагентства у місті Харкові скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044) у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським; про зобов'язання Управління Держземагентства у місті Харкові скасувати кадастровий номер 6310137200:09:033:0044. Позовні вимоги вмотивовано порушенням під час проекту землеустрою земельної ділянки, наданої спірним рішенням, приписів статей 123, 183, 184, 198 Земельного кодексу України, що вбачається з виконання кадастрових зйомок без фактичного погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та самовільного збільшення площі земельної ділянки, створення Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна", якому надано земельну ділянку, з порушенням вимог статті 134 Житлового кодексу Української РСР та частини 5 статті 7 Закону України "Про кооперацію"; невідповідністю статусу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна", як обслуговуючого кооперативу, вимогам статті 41 Земельного кодексу України щодо особи, яка має право на отримання земельних ділянок у власність безоплатно; до складу земельної ділянки, всупереч статті 83 Земельного кодексу України, передано частину проїзду; зазначене вище є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Харківська міська рада заперечила проти позову, вказавши, що земельну ділянку було надано особі, статус якої визначено відповідно до змісту зареєстрованого належним чином Статуту; земельну ділянку надано з дотриманням вимог чинного законодавства; включення до складу спірної земельної ділянки частини проїзду як земель загального користування прокурор не довів, як і змісту порушених чи охоронюваних прав та інтересів держави у спірних правовідносинах, що є підставою для залишення позову без розгляду; також Харківська міська рада заявила про застосування позовної давності у спірних правовідносинах.

Управління Держземагентства у місті Харкові відхилило позовні вимоги, вказавши, що прокурор невірно визначив орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, посилається на докази, які не відповідають приписам статей 32 та 34 Господарського процесуального кодексу України, невірно обрав спосіб захисту порушеного права, не вимагаючи повернення земельної ділянки територіальній громаді міста, порушив приписи статті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр", невірно послався на приписи статей 133, 134, 135, 137 Житлового кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.05.2015 (суддя Аріт К.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 (судді: Бондаренко В.П. - головуючий, Россолов В.В., Тихий П.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів прийняття його відповідно до змісту норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, заступник прокурора Харківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме статті 19 Конституції України, статей 41, 116, 123, 183, 184, 198 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій", статті 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, статей 4-7, 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неповного з'ясування обставин справи та невірного вирішення спору; зокрема, необґрунтовано відхилено доводи прокурора щодо порушення порядку створення відповідача - обслуговуючого кооперативу та невідповідності його діяльності вимогам статті 41 Земельного кодексу України, не взято до уваги та не наведено мотивів у спростування доводів прокурора щодо невідповідності статусу відповідача - обслуговуючого кооперативу статусу житлово-будівельного кооперативу, не враховано порушення процедури надання земельної ділянки щодо порядку встановлення та зміни її цільового призначення та докази в підтвердження приналежності частини земельної ділянки до земель загального користування, не прийнято до уваги встановлені відповідно до закону факти в порушення статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач - Управління Держземагентства у місті Харкові - подав відзив на касаційну скаргу в якому заперечив проти доводів касаційної скарги та просив її залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Відповідачі та третя особа відзиви на касаційну скаргу не надали та не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, прокурора та представника відповідача (Управління Держземагентства у місті Харкові) присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи,. рішенням 15 сесії Харківської міської ради № 185/07 (пункт 89) від 03.10.2007 Товариству з обмеженою відповідальністю "Таксокана" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 10,850 га для будівництва та подальшої експлуатації котеджного мікрорайону у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова. Межі та розмір земельної ділянки визначено проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова та затверджено рішенням 16 ceсії Харківської міської ради 5 скликання від 21.11.2007 № 239/07, що є чинним; також з Товариством укладено договір оренди землі від 06.03.2008 № 540867100017, в абзаці 2 пункту 26 якого містяться умови щодо площі санітарно-захисних зон інженерно-технічних споруд i комунікацій.

Рішенням Харківської міської ради від 24.12.2008 № 350/08 (пункт 44) передано Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" функції замовника на будівництво із зміною його функціонального призначення під житлову забудову.

Суди встановили, що на підставі пункту 44 додатку 1 рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 350/08 від 24.12.2008 на замовлення Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" ФОП Опаленик В.М. виготовлена технічна документація зі землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова. Цим же рішенням припинено право користування спірною земельною ділянкою ТОВ "Таксокана".

Таким чином, Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" надано безоплатно у власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 10,9862 га, в межах договору оренди землі Харківської міської ради з Товариством з обмеженою відповідальністю "Таксокана" від 06.03.2008 № 540867100017 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови. Згідно з витягом № 360/09 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:09:033:0044 від 16.03.2009 № 109, її вартість становить 18248877 грн.

Після отримання Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" Державного акта cepiї ЯЖ № 465654 на право власності на вищевказану земельну ділянку площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044), зареєстрованого 30.01.2009 за № 520967100001 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови одноосібним засновником кооперативу став Стаматін О.В.

Відповідно до змісту генерального плану Харківської міської ради, за яким вул. Керамічна бере свій початок від вул. Червоноселищної (між існуючими земельними ділянками № 71 та № 73 по вул. Червоноселищній), далі у північно-західному напрямку до перетину з вулицею Червоноселищною (в районі будинку № 115/1 по вул. Червоноселищній), суд встановив, що вулиця Керамічна не входить до меж земельної ділянки кооперативу та не межує зі зазначеною земельною ділянкою.

Згідно з даними облікової земельної картки проекту землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Таксокана" земельної ділянки у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, площа земельного об'єкта обмеженого користування - 2700 кв.м, (санітарно-захисні зони інженерно-технічних споруд); у обліковій земельній картці технічної документації зі землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, містяться такі ж самі дані, а саме 0,2700 га.

За висновками господарських судів межі та розмір спірної земельної ділянки встановлено рішенням Харківської міської ради від 21.11.2007 № 239/07, доказів скасування якого суду не надано; ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 26.02.2015 не зазначає про підробку підписів мешканців домоволодінь по вул. Керамічній та Червоноселищній при їх погодженні; абзац 2 пункту 26 договору оренди від 06.03.2008 № 540867100017 містить технічну помилку щодо площі санітарно-захисних зон інженерно-технічних споруд та комунікацій.

Відповідно до пункту 3.1 статуту Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна", зареєстрованого належним чином, кооператив організовується з метою забезпечення житлом (будівництва житла) членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), або одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирного будинку (будинків) з надвірними будівлями (господарськими будівлями та спорудами) за власні кошти кооперативу або з допомогою банківського кредиту чи позик, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками); докази скасування державної реєстрації кооперативу в матеріалах справи відсутні і процедура його створення у даній справі не оскаржується.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди вказали, що прокурор не довів, що обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Поляна", будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку, здійснюючи діяльність з метою, передбаченою його статутом, не мав права на отримання безоплатно спірної земельної ділянки; вимоги визнати недійсним Державний акт на землю та зобов'язати 3-го відповідача скасувати кадастровий номер 6310137200:09:033:0044 не ґрунтуються ні на одній із підстав, передбачених діючим законодавством, при цьому відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, державний акт лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто він не є правочином, який може бути визнано недійсним господарським судом.

Судова колегія відзначає, що у відповідності до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, а статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

З огляду на викладені норми, реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин орган місцевого самоврядування зобов'язаний діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

Як вбачається з матеріалів справи за наслідками прийняття спірного рішення спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади міста Харкова та була безоплатно передана у приватну власність відповідно до положень статті 41 Земельного кодексу України відповідачу як житлово-будівельному кооперативу.

Створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про кооперацію", а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України.

Судова колегія звертає увагу господарських судів попередніх інстанцій, що відповідно до статті 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що метою створення такого кооперативу є саме спільне вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань забезпечення членів кооперативу (відповідно до приписів статті 94 Господарського кодексу України); порядок та підстави надання земельної ділянки за статтею 41 Земельного кодексу України не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу.

Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало достеменно встановити, для спорудження якого саме об'єкту житлового будівництва передана спірна земельна ділянка, з'ясувати зміст затвердженої містобудівної документації щодо спірної земельної ділянки та перевірити, чи відповідає запланований до спорудження об'єкт визначеним законодавством підставам для безоплатного надання у власність земельної ділянки у порядку, передбаченому статтею 41 Цивільного кодексу України. Натомість, суди зазначених обставин не з'ясували, обмежившись лише дослідженням питання порядку створення кооперативу; так само суди не надали оцінки відповідності розміру земельної ділянки (площею 10,9862 га) визначеній меті створення кооперативу, якою є забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, співрозмірності розміру наданої земельної ділянки та кількості осіб, для поліпшення житлових умов яких створено кооператив, дотримання принципів рівності та балансу у земельних відносинах, змісту містобудівної документації щодо запланованої забудови зазначеної земельної ділянки.

Також за змістом частини 1 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі оскаржуваних актів) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що право на судовий захист суб'єктивних прав, свобод та інтересів юридичних осіб, а також держави здійснюється шляхом звернення до суду з позовом, який у процесуальному розумінні є зверненням до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів і складається з двох елементів: предмету та підстави позову.

Тобто, право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову.

Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що органом, уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних відносинах, є Харківська міська рада, що є відповідачем у даній справі, а виконання функцій з контролю за використанням і охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" покладено на Державну інспекцію сільського господарства України, яка, водночас, не наділена законом повноваженнями звернення до суду з позовами, а тому прокурор заявив даний позов самостійно, як позивач.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом наведено порушення права територіальної громади міста щодо належного використання земельних ресурсів; обраний прокурором спосіб захисту повинен поновити право територіальної громади, на захист якої спрямовано позов.

Однак саме міська рада в силу приписів статей 10, 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представляє інтереси територіальної громади та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження органів місцевого самоврядування, є юридичною особою і наділяється цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність відповідно до закону; зі змісту позовних вимог також не вбачається, яким чином буде відновлено порушене право територіальної громади на земельну ділянку у разі задоволення позовних вимог; зазначені обставини судами також не з'ясовані.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, неналежним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, неповно встановили фактичні обставини справи, внаслідок чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги не є законними та обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи для нового розгляду позовних вимог до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 922/1657/15 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2015 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: І Алєєва

Л. Рогач