ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 921/1373/14-г/8 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"на рішення та постанову господарського суду Тернопільської області від 20 лютого 2015 року Львівського апеляційного господарського суду від 12 травня 2015 рокуу справі№ 921/1373/14-г/8господарського судуТернопільської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаражський цукровий завод", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Боршівський цукровий завод", 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланівецький цукровий завод", 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" 6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацкий цукровий завод", 7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Агрохолдинг"про стягнення грошових коштівза участю представників:від позивача: Атаманюк Т.О.,від відповідача-7: Сліпченко О.В.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до господарського суду із позовом до відповідачів 1-7 про стягнення із відповідачів 1-6 солідарно з відповідачем 7 заборгованості за кредитним договором №20-3530/2-1 від 19.12.2011. Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням відповідачами 1-6 як боржниками умов кредитного договору та відповідачем 7 як поручителем вимог банку про погашення заборгованості відповідачів 1-6 за кредитним договором.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.02.2015 у справі №921/1373/14-г/8 (суддя Гирила І.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 (судді: М.І. Хабіб - головуючий, В.М. Гриців, О.В. Зварич) позов задоволено частково, позовні вимоги до відповідачів 1-6 задоволено частково з урахуванням перерахунку пені; у позові до відповідача 7 ТОВ "Мрія Агрохолдинг" відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до відповідача 7 як поручителя суди виходили, зокрема, із того, що до кредитного договору, укладеного банком з відповідачами 1-6, вносились зміни 11.07.2012, 15.10.2012 та 24.04.2013 без згоди поручителя, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності та має наслідком припинення поруки відповідно до положень ч.1 ст.559 ЦК України.

Крім того, суди дійшли висновку про відсутність прострочення сплати процентів за період з 05.03.2014 по 26.06.2014, та перевіривши розрахунки сум пені, заявленої до стягнення за прострочення сплати процентів, дійшли висновку про безпідставність нарахування пені на суму 168068,84 грн.

В решті суди визнали позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", не погоджуючись із судовими рішеннями в частині відмови в позові до відповідача 7 ТОВ "Мрія Агрохолдинг", звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ч.1 ст. 559 ЦК України, просить їх скасувати в цій частині і прийняти нове рішення, яким стягнути заявлені суми з ТОВ "Мрія Агрохолдинг" солідарно з позичальниками.

В касаційній скарзі вказується, що суди не надали правової оцінки положенням пункту 5.4 договору поруки №20-3604/3-3 від 22.12.2011, яким встановлено, що договір поруки діє з моменту його підписання та до повного погашення зобов`язання за кредитним договором, в забезпечення якого надано поруку.

Скаржник стверджує, що поручитель при підписанні договору поруки погодив встановлення розміру процентної ставки за кредитним договором в майбутньому на підставі додаткових угод.

У додаткових поясненнях до касаційної скарги зазначається, що зміни до кредитного договору не призвели до зміни зобов`язання, забезпеченого порукою, та відповідно не призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Скаржник вказує, що згідно п.1.2 договору поруки поручитель прийняв на себе зобов`язання за кредитним договором, в тому числі і по підвищеній відсотковій ставці в розмірі 18% річних за неправомірне користування кредитними коштами, що в свою чергу не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості з поручителя з підстав застосування підвищеної відсоткової ставки без згоди самого поручителя.

Щодо права банку на збільшення процентної ставки на 1 процентний пункт, яке встановлено договором про внесення змін від 24.04.2014, скаржник зазначає, що даний розмір банк мав право застосувати виключно до базової процентної ставки і що він не перевищує підвищеного розміру процентної ставки, встановленого договором, а саме 18%.

При цьому, банк фактично не застосував зазначену процентну ставку, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Крім того, листом від 04.07.2014 поручитель повідомив банк, що він ознайомлений з умовами договорів про внесення змін до кредитного договору №20-3530/2-1 від 19.12.2011, укладених на дату надання цього листа, не заперечує проти їх укладення та підтверджує свої зобов`язання за договором поруки №20-3604/3-3 від 22.12.2011.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 12.08.2015 у зв`язку з перебуванням судді Мележик Н.І. на лікарняному призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №921/1373/14-г/8, за результатами якого доповідачем у справі визначено суддю Самусенко С.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.08.2015 касаційну скаргу у справі №921/1373/14-г/8 прийнято до провадження.

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Мрія Агрохолдинг" вважає її необгрунтованою, та просить суд відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін. Відповідач-7 зазначає, що змінами до кредитного договору збільшено обсяг відповідальності поручителя, а згідно п.п.5.2, 5.6 договору поруки збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором відбувається виключно за взаємною згодою сторін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.09.2015 розгляд касаційної скарги відкладено.

ТОВ "Мрія Агрохолдинг" надало суду заперечення на касаційну скаргу, в яких стверджує, що позивач подав суду документ, який за підозрою відповідача 7 є підробленим, оскільки у архівах ТОВ "Мрія Агрохолдинг" відсутній наданий позивачем лист від 04.07.2014 та його не зареєстровано в журналах вихідної кореспонденції, а колишній директор ТОВ "Мрія Агрохолдинг" ОСОБА_8 заперечує підписання вказаного листа.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.09.2015 розгляд касаційної скарги відкладено та продовжено строк її розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України клопотання ТОВ "Мрія Агрохолдинг" від 28.09.2015 про відкладення розгляду справи відхилила. Розгляд касаційної скарги у цій справі відкладався двічі в межах максимальних передбачених ГПК України процесуальних строків.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача-7, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.12.2011 між банком - позивачем та відповідачами 1-6 як позичальниками укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії №20-3530/2-1.

За умовами вказаного кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику (позичальник 1 та/або позичальник 2 та/або позичальник 3 та/або позичальник 4 та/або позичальник 5 та/або позичальник 6) кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 33500000 доларів США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Пунктом 3.2 встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком та позичальником змінюваної процентної ставки в розмірі LIBOR трьох місячний плюс 10 (десять) процентів річних.

У випадку порушення позичальниками строків погашення кредиту, встановлених пунктами 2.1, 2.2 договору, з наступного дня нараховуються проценти на прострочений кредит чи його частину в розмірі 18%.

Згідно договору про внесення змін №20-0223/2-1 до кредитного договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-3530/2-1 від 19.12.2011 сторони погодили, що при належному виконанні позичальником зобов`язань за цим договором максимальний розмір процентної ставки становить 15% річних.

Судами встановлено, що на виконання умов кредитного договору у відповідності до заяв позичальників банк надав позичальникам кредитні кошти. Натомість позичальники взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом виконували неналежним чином.

Господарські суди попередніх інстанцій, встановивши наявність у позичальників заборгованості за кредитним договором, на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 1048-1049, 1053- 1054 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог банку до позичальників 1-6.

У цій частині рішення та постанова господарських судів не оскаржується.

Скаржник не погоджується із судовими рішеннями попередніх судових інстанцій в частині відмови в солідарному стягненні з боржниками встановленого судом боргу з поручителя.

Господарськими судами встановлено, що між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" як кредитором та ТОВ "Мрія АгроХолдинг" як поручителем укладено договір поруки №20-3604/3-3 від 22.12.2011 на забезпечення зобов`язань позичальників за кредитним договором №20-3530/2-1 від 19.12.2011.

Поручитель зобов`язався на засадах солідарного боржника відповідати перед кредитором у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальниками зобов`язань за кредитним договором по сплаті

- заборгованості по наданому кредиту в розмірі 33500000 дол. США;

- нарахованих за користування кредитними коштами процентів виходячи із встановленої кредитором процентної ставки у розмірі 3- місячний Libor + 10% процентів річних, процентів за неправомірне користування кредитними коштами у розмірі 18% річних;

- при настанні умов, передбачених кредитним договором, процентів у розмірі та у порядку, передбаченому кредитним договором, комісійних винагород, передбачених кредитним договором;

- неустойки (штрафу, пені);

- збитків завданих кредиторові, понесених останнім внаслідок невиконання позичальниками умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо солідарного з боржниками стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором №20-3530/2-1 від 19.12.2011, суди виходили із того, що на підставі додаткових угод до кредитного договору відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителя, що в свою чергу призвело до припинення поруки на підставі ст.599 ЦК України.

Зокрема, договором про внесення змін №20-2073/2-1 від 11.07.2012 до кредитного договору сторони передбачили право банку збільшити процентну ставку за користування кредитом на 3 процентні пункти за невиконання певних умов; договором про внесення змін №20-3534/2-1 від 15.10.2012 доповнено п.3.2 кредитного договору умовою про обов`язок позичальника - 4 сплатити комісійну винагороду у розмірі 10000 грн. за внесення змін в умови кредитування; договором про внесення змін №20-1354/2-1 від 24.04.2013 сторони передбачили право банку збільшити процентну ставку за користування кредитом на 1 процентний пункт за невиконання умов, визначених п.4.3.4 кредитного договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів щодо позовних вимог до поручителя передчасними з огляду на наступне.

Суди вказали, що 21.03.2012 між банком та поручителем укладено договір про внесення змін №20-0920/3-3 до договору поруки №20-3604/3-3 від 22.12.2011.

Умови договору від 21.03.2012 між банком та поручителем про внесення змін №20-0920/3-3 до договору поруки №20-3604/3-3 від 22.12.2011 судами не проаналізовано.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України можливе тоді, коли наслідком таких змін стало збільшення матеріальної відповідальності поручителя без його згоди.

За доводами позивача зміни, внесені відповідними додатковими угодами до кредитного договору, не збільшували обсягу відповідальності поручителя, оскільки встановлення умов щодо збільшення процентної ставки не перевищує максимальну ставку, за яку поручитель поручився.

Скаржник вказує на наявність згоди поручителя на внесення вказаних змін до кредитного договору.

Касаційна інстанція звертає увагу на недостатність вивчення судами попередніх інстанцій змісту укладеного договору 21.03.2012 між банком та поручителем про внесення змін №20-0920/3-3 до договору поруки №20-3604/3-3 від 22.12.2011 та відсутність аналізу і розрахунку збільшення відповідальності поручителя.

Відсутність вищезазначеної конкретизації обсягу збільшення відповідальності поручителя не дає можливості вважати обставини щодо неузгодженого збільшення відповідальності поручителя встановленими.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Господарські суди попередніх інстанцій у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно не дослідили подані сторонами докази, не надали обґрунтовану і належну правову оцінку усім доводам сторін.

З огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції рішення та постанова у цій справі підлягають скасуванню в частині відмови у солідарному з позичальниками стягненні з поручителя та направленню справи в цій частині на новий розгляд.

При новому розгляді цієї справи суду необхідно врахувати викладене вище, дослідити всі докази, наявність/відсутність передбачених законом підстав для солідарного стягнення з поручителя задоволеної суми позовних вимог до боржників чи припинення договору поруки, встановити, чи збільшився обсяг відповідальності поручителя, детально дослідити розрахунки позивача і відповідача щодо їх доводів по розрахункам щодо відповідальності поручителя після внесення відповідних змін до кредитного договору з огляду на зміст змін до кредитного договору та договору поруки, врахувати положення чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, і зважаючи на встановлені обставини, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 20.02.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 у справі №921/1373/14-г/8 в частині відмови в позовних вимогах до ТОВ "Мрія Агрохолдинг" про солідарне стягнення боргу скасувати.

Справу №921/1373/14-г/8 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

В решті рішення і постанову залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: С. Самусенко

В. Татьков