ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 920/953/14 Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської областіна постановувід 25.11.2014Харківського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Сумської області № 920/953/14за позовомПрокурора Сумської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в сумській областідоДочірнього підприємства "Завод обважених бурильних та ведучих труб"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаСумська міська радапростягнення 1329128,64грн,за участю представників: позивача - відповідача - третьої особи - ГПУ - не з'явились Танчик О.М. не з'явились Клюге Л.М.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.10.2014 у справ № 920/953/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зайцева І.В., судді Котельницька В.Л., Левченко П.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І., судді Ільїн О.В., Черленяк М.І.), відмовлено в задоволенні уточнених позовних вимог Прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в сумській області (далі - позивач) до Дочірнього підприємства "Завод обважених бурильних та ведучих труб" (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Сумської міської ради, про стягнення 1329128,64грн збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.07.2013 по 30.09.2013.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 10, 11, 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 Цивільного кодексу України, п. п. 2.2, 2.71, 3.7 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 (далі - Методика), ст. ст. 4, 43, 47, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що розрахунок суми збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснено ним у відповідності до встановлених Методикою вимог та на підставі даних, що надані відповідачем в звіті форми 2-ТП (повітря) за Ш квартал 2013р., а отже висновки попередніх судових інстанцій відносно неналежного розрахунку маси кожної забруднюючої речовини вважає необґрунтованими.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення.

Представники позивача і третьої особи на скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 09.09.2015.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Сумській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб", за результатами якої складено відповідний акт від 05-25.11.2013.

В ході перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища встановлено, що в період з 11.04.2013 по 05.11.2013 викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснювались без відповідного дозволу, а отже вважаються наднормативними. Відповідно до проведеної інвентаризації викидів на підприємстві налічується 33 стаціонарних джерел викидів, з них 29 організованих джерел та 4 неорганізовані джерела. Основними забруднюючими речовинами, що надходять в атмосферне повітря є: заліза оксид, манган та його сполуки, діоксид азоту, сірки діоксид, вуглецю оксид, НМЛОС, метан, фтористий водень та інші.

07.11.2013 Державною екологічною інспекцією у Сумській області складено протокол про адміністративне правопорушення №004687 у зв'язку зі здійсненням відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферу в період з 11.04.2013 по 05.11.2013 без відповідного дозволу та накладено адміністративне стягнення на начальника відділу - головного енергетика Дочірнього підприємства "Завод обважених бурильних та ведучих труб" згідно з ч.2 ст.308 КУпАП.

Про вказані обставини Прокурору Сумської області стало відомо внаслідок проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, у зв'язку з чим останній, надавши розрахунок розміру збитків, завданих відповідачем внаслідок викиду забруднюючих речовин у атмосферне повітря, здійснений Державною екологічною інспекцією у Сумській області, сума якого, з урахуванням останніх уточнень позовних вимог, склала 1329128,64грн, звернувся до господарського суду з цим позовом, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п. п. 3.6, 4.1 Методики.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій встановили факт відсутності у відповідача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в спірний період, втім позивачем не надано необхідної документації відповідача, яка б містила інформацію щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючих речовин, яка б дала можливість здійснити розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря згідно з приписами пунктів 3.6 та 3.7 Методики, чим, за умови відсутності результатів інструментально-лабораторних вимірювань, унеможливлюється здійснення належного розрахунку шкоди.

Таким чином, попередні судові інстанції дійшли висновків про безпідставність заявленого позову, оскільки позивач, в порушення пунктів 2.2, 2.7.1, 3.7 Методики, не визначив в акті перевірки та взагалі не здійснив розрахунку маси забруднюючих речовин, що викинуті в атмосферне повітря відповідачем, а врахував лише дані статистичних звітів останнього, які не можуть бути належним доказом маси конкретних забруднюючих речовин, які викинуті відповідачем в атмосферне повітря.

Втім, зазначені висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними, тобто, такими, що здійснені внаслідок порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи таке.

Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

За змістом статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з п. п. 2.1.2, 2.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Так, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п.2.7.1 Методики).

Згідно з п.4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Розмір збитків розраховується за формулою:

З = mi х 1,1П х Ai х Кт х Кзi,

де З - розмір збитків, грн;

mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

Ai - безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзi - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту i-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

В свою чергу, відповідно до п.3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Отже, вказаний припис Методики визначає можливість розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря за даними, зафіксованими в документації суб'єкта господарювання, зокрема, в звіті про охорону атмосферного повітря, втім не встановлює необхідності його здійснення безпосередньо під час проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведеної Державною екологічною інспекцією перевірки встановлено факт викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідачем без відповідного дозволу в період з 11.04.2013 по 05.11.2013, що не заперечувалось останнім.

В подальшому, для здійснення розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючих речовин Державною екологічною інспекцією запитувались дані, необхідні для визначення відповідних мас (листи від 15.11.2013 №2814/02-16, від 04.12.2013 №3010/02-16, від 27.12.2013 №329/02-16, від 24.02.2014 №480/02-16).

Втім, як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем запитуваної інформації не надано з посиланням на можливість доступу інспекції до необхідних даних в ході проведення перевірки та наявність статистичної звітності 2-ТП, яка є у відкритому доступі в Головному управлінні статистики в Сумській області.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ненадання відповідачем необхідної інформації для розрахунку суми збитків заподіяних державі внаслідок викиду забруднюючих речовин без відповідного дозволу і подальший розрахунок спірної суми інспекцією на підставі наявних даних, зазначених самим же відповідачем в статистичній звітності, не може свідчити про ґрунтовність висновків щодо відмови в позові саме з цих підстав, оскільки ні факт викиду забруднюючих речовин, ані обставини правомірності періоду розрахунку, відповідачем не спростовані, а отже сама по собі незгода останнього зі здійсненим інспекцією розрахунком з підстав, як він вважає, інших мас наднормативно викинутих конкретних речовин, може свідчити про ґрунтовність стягнення з останнього іншої суми завданих збитків, яка могла бути відображена у його конртрозрахунку, втім не про безпідставність заявленого позову в цілому.

При цьому, доводи скаржника, що звіт про охорону атмосферного повітря за Ш квартал 2013 року містить помилки в показниках оксиду азоту та діоксиду азоту, саме по яких та інших конкретних забруднюючих речовинах, окрім груп та сполук, здійснений уточнений розрахунок суми збитків, колегія суддів відхиляє, адже скаржником не подано доказів внесення у встановленому законом порядку відповідних змін до державної статистичної звітності.

Отже, не врахування і не повне встановлення господарськими судами вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення, колегія суддів на підставі п. 3 ст. 1119 ГПК України вважає за необхідне скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням всіх викладених вище вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 у справі Господарського суду Сумської області № 920/953/14 та рішення Господарського суду Сумської області від 07.10.2014 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І.Поляк