ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 916/4425/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", м. Москва, Російська Федерація (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2015 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.06.2015

зі справи № 916/4425/14

за позовом Товариства

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Одеса (далі - Підприємець),

про стягнення 73 080 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення суми компенсації 73 080 грн. за порушення авторських прав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.05.2015 (суддя Цісельський О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 (колегія суддів у складі: Сидоренко М.В. - головуючий, Аленін О.Ю. і Жеков В.І.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та передати останню на новий розгляд, судові витрати покласти на Підприємця. Скаргу з посиланням на статті 418, 435, 440, 443, 1108, 1109 Цивільного кодексу України, статтю 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", міжнародні договори України, а також приписи Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи та неповним дослідженням доказів у ній.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

Підприємцем не подано суду доказів, які свідчили б про наявність у нього правових підстав для використання аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - Твір) або його частини.

Угодою від 07.06.2010 "позивача було позбавлено права використання творів образотворчого мистецтва виключної ліцензії, отже, в нього відсутні будь-які майнові авторські права на Твір, що, на його думку, були порушені відповідачем".

Апеляційний господарський суд, вважаючи, що мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в позові, не відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, але сам висновок є правомірним, з'ясував та зазначив таке.

Товариство обґрунтувало свої вимоги тим, що 25.02.2014 його представником у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_8" (АДРЕСА_1), в якому здійснює свою підприємницьку діяльність Підприємець, було придбано сумку із зображенням персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_6" як частини Твору, права на який належать Товариству. На доказ реалізації товару Товариство подало фіскальний чек від 25.02.2014 і фото товару.

Одеським апеляційним господарським судом розглядалася справа № 916/1026/14 за позовом Товариства до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про стягнення 73 080 грн. за допущене останньою порушення прав інтелектуальної власності Товариства. За результатами розгляду зазначеної справи апеляційною інстанцією прийнято постанову від 01.12.2014, якою рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2014 про часткове задоволення позову (стягнення з відповідача на користь позивача 12 180 грн. компенсації) залишено без змін; відповідну постанову апеляційної інстанції залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2015.

У розгляді згаданої справи судом апеляційної інстанції встановлено, зокрема, той факт, що Товариство є власником виключних майнових прав на Твір - 8 серій мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_7" та його складові частини. Відтак обставина належності Товариству відповідного авторського права в силу частини третьої статті 35 ГПК України не підлягає доказуванню, а доказів втрати Товариством відповідних прав суду не подано.

Згідно з висновком судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності № 5025 у даній справі малюнок із зображенням персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_6" є оригінальною частиною Твору, яка може використовуватися самостійно; зображення дівчинки на сумці, що придбана представником Товариства в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_8", є використанням (шляхом відтворення) зображення персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_6" з мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_7".

Відтак Товариство має право захищати свої порушені права, в тому числі шляхом звернення до господарського суду з даним позовом.

Однак у справі відсутні належні докази продажу згаданої сумки саме Підприємцем у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_8".

Так, поданий Товариством фіскальний чек від 25.02.2014 містить лише вказівку на продаж якоїсь сумки 050 шт. При цьому в судовому засіданні 15.06.2015 представник Підприємця категорично заперечував обставину продажу наявної в матеріалах справи сумки із зображенням персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_6" саме Підприємцем, натомість надав для огляду суду екземпляр іншої сумки, що був предметом реалізації в названому магазині і на якому зображення цього персонажу відсутнє.

Не можуть бути взяті до уваги як доказ й фото сумки, оскільки на них відтворено лише сумку із зображенням персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_6" та самі по собі ці фотографії, як і наявна в матеріалах справи сумка, нічого не підтверджують.

Водночас експертом у складанні згаданого висновку № 5025 не досліджувалися обставини, пов'язані з тим, де й ким було продано згадану сумку.

Товариством не доведено, що саме Підприємцем порушено належні Товариству майнові права інтелектуальної власності.

При цьому, як зазначено апеляційною інстанцією, висновок місцевого господарського суду про те, що Товариство було позбавлено права використання творів образотворчого мистецтва, а, отже, в нього відсутні майнові авторські права на Твір, - є помилковим.

Суд апеляційної інстанції зазначив також про таке.

У судовому засіданні 15.06.2015 представник Товариства звернувся з усним клопотанням про подання апеляційній інстанції додаткових доказів продажу сумки із зображенням персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_6", однак судом цієї інстанції відмовлено в задоволенні даного клопотання, оскільки Товариством не обґрунтовано неможливість подання такого доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від Товариства.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за порушення майнових авторських прав.

Відповідно до приписів ГПК України:

- сторони у справі обґрунтовують свої, зокрема, вимоги поданими суду доказами (частина друга статті 43);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 33);

- господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (частина перша статті 34);

- рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих, зокрема, сторонами (частина третя статті 82).

При цьому частиною першою статті 101 названого Кодексу визначено, що додаткові докази приймаються апеляційним господарським судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежать від нього.

Як зазначається в касаційній скарзі, "додатковим доказом в даному випадку є відеофіксація факту продажу контрафактного товару від 25 лютого 2014 року, що була здійснена юридичним представником ТОВ "Маша і Мєдведь" в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_8".

Цей доказ не було прийнято апеляційним господарським судом з посиланням на наведений припис частини першої статті 101 ГПК України і на те, що Товариство не обґрунтувало неможливість подання цього доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від Товариства.

Наявність відповідних причин не обґрунтована Товариством і в касаційній скарзі. Так, останнє посилається на те, що "при розгляді справи в суді першої інстанції не виникало сумнівів щодо того, що контрафактний товар було розповсюджено саме Відповідачем, і тільки на останньому засіданні, на якому було винесено Рішення, відбулося слухання справи по суті за участю другої сторони, яка почала заперечувати вищенаведене". Проте "відсутність сумнівів" не визначається за процесуальним законом як підстава звільнення від доказування (стаття 35 ГПК України), або як поважна (незалежна від заявника) причина неподання ним доказу суду першої інстанції (у розумінні статті 101 названого Кодексу).

Водночас, як з'ясовано апеляційним господарським судом, інші (наявні у справі) докази не підтверджували порушення прав Товариства саме відповідачем у справі (Підприємцем). За таких обставин скаржником не додержано процесуального обов'язку доведення в суді належними доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог - всупереч наведеним положенням статей 43, 33 і 34 ГПК України, а відтак визначених цим Кодексом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

При цьому касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись статтями 1117,1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 зі справи № 916/4425/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко