ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 916/422/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників: від прокуратури:Боднарчук В.М. посв. №023013 від 22.11.2013р.;від позивача:не з'явився;від відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скаргиПершого заступника прокурора Одеської області та Ізмаїльської міської радина постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015р.у справі господарського суду№916/422/15-г Одеської областіза позовомІзмаїльського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської радидо Приватного підприємства "Оліяр"простягнення збитків в розмірі 35 838,09грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.04.2015р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015р. у справі №916/422/15-г, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Перший заступник прокурора Одеської області та Ізмаїльська міська рада з прийнятими судовими актами не погодились та звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги..

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, скаржники посилаються на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.09.2015р. зазначені касаційні скарги прийняті до провадження та призначені до розгляду.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 22.09.2015р. прокурор підтримав вимоги касаційної скарги. позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги Першого заступника прокурора Одеської області та Ізмаїльської міської ради підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, що відповідно до акту про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 04.04.2014р. №10, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №375 від 23.04.2014р., розмір нанесених відповідачем збитків за час фактичного користування земельною ділянкою площею 0,4422га, яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8-е, у зв'язку з ухиленням від сплати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. становить 35 838,09грн.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України).

За змістом ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р., відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі договору купівлі-продажу від 06.09.2007р. Приватному підприємству "Оліяр" належать 57/100 частин нежитлових будівель, розташованих за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8-е.

Рішенням Ізмаїльської міської ради №2443-V від 21.08.2009р. Приватному підприємству "Оліяр" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4422 га у довгострокову оренду терміном на 49 років для експлуатації та обслуговування адміністративно-офісної будівлі у м. Ізмаїл за адресою: Одеська область, м.Ізмаїл, Болградське шосе, 8-е.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що відповідачем вчинялися передбачені чинним законодавством заходи по оформленню права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належна йому на праві власності будівля, проте у встановленому законодавством порядку Приватне підприємство "Оліяр" право оренди землі не набуло; що між відповідачем та Ізмаїльською міською радою 02.02.2010р. укладений договір, відповідно до умов якого сторонами врегульовані питання внесення плати за користування земельною ділянкою.

Разом з цим, господарськими судами попередніх інстанцій не наведено які саме дії відповідача свідчать або слід вважати належними заходами, спрямованими на своєчасне оформлення правовстановлюючих документів.

Крім того, перший заступник прокурора у своїй касаційній скарзі наголошує, що з 2009 року, тобто з моменту надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідачем не вчинялось жодних дій для оформлення свого права землекористування.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками полягає у тому, що саме використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів призвело до неотримання позивачем доходу від орендної плати за землю, який міська рада отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015р. у справі №916/3311/14.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Першого заступника прокурора Одеської області та Ізмаїльської міської ради - частково задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015р. та рішення господарського суду Одеської області від 24.04.2015р. у справі №916/422/15-г - скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Л.І. Рогач