Постанова ВГСУ від 29.09.2015 року у справі №914/63/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 914/63/15 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 04.06.2015Львівського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Львівської області № 914/63/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Комунального підприємства "Жовкватеплоенерго"простягнення 34700,56грн,за участю представників: позивача - Кость О.Г. відповідача -не з'явивсяВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.03.2015 у справі №914/63/15 (суддя Крупник Р.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Матущака О.І., суддів Дубник О.П, Скрипчук О.С.), частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Комунального підприємства "Жовкватеплоенерго" (далі - відповідач) про стягнення пені в сумі 19087,51грн, інфляційних втрат в сумі 7162,98грн та 3% річних в сумі 8450,08грн за неналежне виконання умов договору №13/3745-ТЕ-21 від 31.01.2013 щодо своєчасного розрахунку за природний газ. Стягнено з відповідача на користь позивача 12974,61грн пені, 7162,98грн інфляційних втрат та 8360,89грн 3% річних. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Позивач з рішенням та постановою у справі в частині відмови у стягненні 5726,25грн пені не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43, 83, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не зазначено обґрунтованих доводів, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 30%, при цьому не враховано інтересів позивача.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представник відповідача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 17.09.2015.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 31.01.2013 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Жовкватеплоенерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3745-ТЕ-21, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору); продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.01.2013 газ в обсязі до 494,4тис.куб.м (п.2.1 договору); ціна за 1000куб.м природного газу та послуги з його транспортування, з урахуванням ПДВ, становить 1309,20грн (п.5.2 договору); оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місцем поставки газу (п.6.1 договору); у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2 договору); договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013 і діє в частині поставки газу до 31.01.2013, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

На виконання умов договору позивачем протягом січня 2013 року передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну 542617,57грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 22.01.2014.

Втім, відповідач, всупереч умовам договору, оплатив прийнятий газ з порушенням строків, визначених п. 6.1 договору, а саме 25.02.2013 здійснив оплату в сумі 300000,00грн, 24.02.2014 в сумі 26805,44грн, а 02.04.2014 повністю погасив борг, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 19087,51грн за прострочення оплати газу, а також інфляційних втрат в сумі 7162,98грн та 3% річних в сумі 8450,08грн, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо підставності і ґрунтовності заявленого позову. Разом з тим, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, за наслідком перевірки розрахунку 3% річних, визначив, що позов цій частині підлягає задоволенню в сумі 8360,89грн. Крім того, суд першої інстанції, реалізуючи право, надане нормами ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання від 05.02.2015 та зменшення на 30% суми заявленої до стягнення пені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів оскаржуються виключно в частині відмови в позові внаслідок зменшення на 30% розміру пені, що підлягає стягненню, та вважає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи таке рішення, не порушили норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

В обґрунтування заявленого до місцевого господарського суду клопотання про зменшення нарахованої до стягнення пені на 50% відповідач зазначав, що заборгованість за договором виникла не з його вини, а в зв'язку із заборгованістю безпосередніх споживачів природного газу перед Комунальним підприємством "Жовкватеплоенерго". Крім того, відповідач вказав на своє вкрай важке фінансове становище, зокрема, зазначивши про наявність заборгованості держави перед ним по відшкодуванню різниці в тарифах на тепло за 2 роки, що на даний час становить 959490,00грн, дебіторська заборгованість підприємства складає 1247400,00грн, в т.ч. населення - 1044600,00грн.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На виконання зазначених приписів та рекомендацій, суди попередніх інстанції, оцінивши зазначені відповідачем доводи, викладені в клопотанні про зменшення розміру нарахованої пені на 50%, та надані на його обґрунтування докази, встановили, що відповідач є комунальним підприємством, яке створене з метою забезпечення безперервного постачання населенню теплової енергії, не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно з п. 1.2. договору газ використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності); станом на день подання позовної заяви відповідач повністю розрахувався за газ; збитковість діяльності підприємства відповідача підтверджується звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2014 рік, балансом (звітом про фінансовий стан) станом на 31.12.2014, розрахунком заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на теплову енергію, надану населенню.

Відтак, врахувавши зазначені вище обставини та інтереси обох сторін, попередні судові інстанції дійшли ґрунтовного висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача і зменшення заявленої до стягнення пені не на 50%, як просив відповідач, а на 30%, що становить 5726,25грн

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про зменшення нарахованої відповідачеві пені ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -