ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 910/3716/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Акулової Н.В.(доповідач), Шевчук С.Р.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 рокута рішеннягосподарського суду міста Києва від 06.04.2015 рокуу справі№910/3716/15-г господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоспорт-Арена"простягнення 66 563,04 грн.

За участю представників:

від позивача: Новіков С.Ю. (дов. б/н від 29.12.2014 року);

від відповідача: Люба А.М. (дов. б/н від 17.03.2015 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі №910/3716/15-г (суддя: Спичак О.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року у справі №910/3716/15-г (судді: Алданова С.О., Дикунська С.А., Коршун Н.М.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" залишено без задоволення; рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 р. у справі №910/3716/15-г залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки виявлені Інспекцією порушення не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні зобов'язання сторін, визначені договором від 28.08.2013 р. №1308000362 та підтверджені відповідним актом приймання виконаних робіт.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року по справі №910/3716/15-г та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз".

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.08.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфоспорт-Арена" (підрядник) було укладено договір №1308000362, відповідно до предмету якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик власними силами та залученими силами і засобами відповідно до умов цього договору виконати ремонт покриття спортивного майданчика Боярського ЛВУМГ за адресою: 08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49 (послуги), в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів та технічної документації, а замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх. (п.п.1.1., 1.2. Договору).

Згідно п. 2.1 договору, склад та обсяги послуг, що доручаються до надання підряднику, визначені кошторисною документацією на надання послуг, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1).

Ціна договору становить 287 618,69 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 47 936,45 грн. (п.5.1 договору).

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату в наступному порядку: авансовий платіж в розмірі 30% від суми договору, що становить 86 285,60 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 14 380,93 грн. протягом 30 робочих днів з дати підписання договору; наступна оплата за надані послуги (з урахуванням авансового платежу) здійснюється проміжними платежами на підставі актів здачі-приймання наданих послуг, протягом 90 робочих днів з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Розділом 8 договору сторони погодили порядок приймання наданих послуг: після одержання повідомлення підрядника про готовність до здачі наданих послуг замовник зобов'язаний розпочати їх приймання протягом 3 робочих днів (п.8.1); здача послуг підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг за формою №КБ-2в (п.8.2); акт здачі-приймання наданих послуг складається і підписується підрядником та передається уповноваженим представникам замовника (п.8.3); у разі виявлення в процесі приймання послуг недоліків, допущених з вини підрядника, він у визначений замовником строк зобов'язаний усунути їх і повторно повідомити замовника про готовність до здачі наданих послуг (п.8.4); якщо виявлені недоліки не можуть бути усунені підрядником, замовник має право відмовитись від прийняття цих послуг, вимагати компенсації збитків (п.8.5).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на виконання умов договору №1308000362 від 28.08.2013 р. відповідачем було виконано роботи з ремонту покриття спортивного майданчика Боярського ЛВУМГ; виконані відповідачем роботи позивач прийняв без будь-яких заперечень та зауважень, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 за листопад 2013 року на суму 287588,69 грн; зазначені роботи позивач оплатив у повному обсязі відповідно до умов договору.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Державною фінансовою інспекцією України була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", в тому числі і філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", за період з 01.10.2012 р. по 31.05.2014р. За результатами якої, було складено акт № 05-21/132 від 17.09.2014 р. яким встановлено, що між позивачем та відповідачем були укладені договори від 05.12.2013 р. №1312000337 та від 28.08.2013 р. №1308000362 на виконання ремонту покриття волейбольного та футбольного майданчиків Боярського ЛВУМГ, а також зафіксовано порушення чинного законодавства, зокрема за результатами зустрічної звірки встановлено, що ТОВ "Інфоспорт-Арена" надано послуг з виконання ремонту покриття волейбольного майданчика Боярського ЛВУМГ на загальну суму 98657,86 грн. Звіркою правильності врахування в актах приймання виконаних підрядних робіт вартості матеріальних ресурсів по основних будівельних матеріалах встановлено наступне: відповідно до форми МД-2 ціна за 1 кв.м штучної трави з розміткою в рулонах склала 105,38 грн. (ПДВ), а відповідно до підсумкових відомостей ресурсів за грудень 2013 року склала 161,17 грн. (з ПДВ) та до форми МД-2 ціна за 1 кв.м штучної трави з розміткою в рулонах склала 110,72 грн. (ПДВ) відповідно до підсумкових відомостей ресурсів за листопад 2013 року склала 165,64 грн. (з ПДВ), що призвело до завищення вартості робіт на загальну суму 94610,84 грн. (з ПДВ) та порушення п. 3.3.9, п. 3.3.12 ДБН Д.1.1-1-2000, затвердженого Держбудом України від 27.08.2000 р. №174. Зазначені порушення включені інспекцією в вимогу позивачеві про усунення порушень від 22.10.2014 р. №05-14/1498.

Позивач вважає, що внаслідок оплати завищеної вартості виконаних відповідачем робіт за договором від 28.08.2013 р. №1308000362 йому завдано збитків на загальну суму 66563,04 грн., тому звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення 66563,04 грн. збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору від 28.08.2013 р. №1308000362, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягає виконанню, та їх вартість. Ці умови є обов'язковими для сторін. Зобов'язання за зазначеним договором сторонами виконані повністю. Приймання-передача робіт оформлена без будь-яких зауважень і претензій, підписаним сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 за листопад 2013 року. Позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт, яка була визначена сторонами у договорі.

Крім того судами зазначено, що відсутні доказі того, що договір в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсним повністю або частково з підстав її завищення. Зміни до договору не вносились.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виявлені Інспекцією порушення не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні зобов'язання сторін, визначені договором від 28.08.2013 р. №1308000362 та підтверджені відповідним актом приймання виконаних робіт. Оскільки, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача отримано ним, як оплату за належно виконаних за договором робіт, тобто, такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а також враховуючи, що позивачем не доведено порушення відповідачем своїх зобов'язань, передбачених договором та у зв'язку з цим спричинення збитків у розумінні ст. 22 ЦК України, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої постанови апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду міста Києва колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі №910/3716/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: Н.В. Акулова

С.Р. Шевчук