ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 910/29778/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В. Цвігун В.Л.за участю представників: Тов "ВІ АЙ БІ ГРУП" Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" розглянув касаційну скаргу Сокольська О.О. Яковенко А.О. Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 рокуу справі№ 910/29778/14 господарського суду міста Києваза позовом дотовариства з обмеженою відповідальністю "ВІ АЙ БІ ГРУП" Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"простягнення грошових коштівВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.02.2015 року (суддя Цюкало Ю.В.) позов задоволено. Стягнуто з ДТГО "Південно-Західна залізниця" на користь ТОВ "ВІ АЙ БІ ГРУП" 542 400,00 грн. основного боргу та 10 848,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Суд дійшов висновку, що відповідач не надав доказів оплати отриманого товару, тому визнав обгрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості за невиконання умов договору поставки № ПЗ/НХ-141354/НЮ від 20.05.2014.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015р. (судді: Дикунська С.Я., Коршун Н.М., Алданова С.О.,) рішення господарського суду м. Києва від 11.02.2015 р. залишено без змін.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Скаржник доводить порушення норм ст.ст. 526, 530 ЦК України, оскільки з огляду на п. 5.2. Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995 за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Таким чином в розумінні вказаного пункту положення рахунок-фактура також є первинним документом та підставою для здійснення оплати товару. Судами не враховано, що не маючи в наявності рахунку-фактури Відповідач був позбавлений обов'язку здійснити оплату товару, поставленого Позивачем.

Відповідно до розпорядження секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 28.09.2015р. №05-05/1741 для розгляду даної справи утворено колегію у складі суддів: Овечкін В.Е. - головуючий, Чернов Є.В., Цвігун В.Л..

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №ПЗ/НХ-141354/НЮ від 20.05.2014 р. (далі - Договір).

Судом встановлено, що 20.05.2014 р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено Договір, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у 2014 році поставити і передати у власність покупця певну продукцію (товар) відповідно до специфікації №1 (додаток №1 до Договору), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей товар на умовах Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару: Костюми робочі із діагоналі (2014 року випуску). Кількість та асортимент товару визначений у специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною Договору (п. 1.4 Договору).

На підставі п. 3.4 Договору та специфікації №1 до нього, загальна сума поставки складає 542 400,00 грн., у тому числі ПДВ 90 400,00 грн.

Положеннями п.п. 5.1, 5.4, 5.9 Договору передбачено, що товар повинен бути поставлений не пізніше 15 робочих днів від дня отримання постачальником заявки покупця. Уповноважений представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару. Підтвердженням про одержання товару покупцем є видаткова накладна на товар, підписана уповноваженими представниками сторін.

Як вірно оцінено судом з тексту укладеного між сторонами Договору, цей правочин за свою правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець на підставі ч. 1 ст. 692 ЦК України зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Договором (п. 4.2) встановлено, що покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків протягом 15 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу визначений специфікацією товар згідно видаткових накладних №10 від 20.06.2014 р., №11 від 25.06.2014 р., №13 від 08.07.2014 р., №14 від 16.07.2014 р., №38 від 23.10.2014 р. на загальну суму 542 400,00 грн., а відповідачем отримано цей товар за довіреностями на отримання товару, що також підтверджується підписом уповноваженої особи на згаданих накладних (належним чином завірені копії накладних та довіреностей долучені до матеріалів справи). Претензій щодо кількості та/або якості товару відповідачем до позивача не пред'явлено.

Скаржником не спростовано не виконання відповідачем зобов'язань по сплаті в повному обсязі отриманої продукції, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 542 400,00 грн.

Доводи скарги щодо того, що позивачем не надсилалися на адресу відповідача рахунки на оплату товару, які є розрахунково-платіжним документом, відхиляються з таких мотивів.

Так, Інформаційним листом №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" судом касаційної інстанції надано роз'яснення, що відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч. 2 ст. 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Таким чином, підписуючи видаткові накладні №10 від 20.06.2014 р., №11 від 25.06.2014 р., №13 від 08.07.2014 р., №14 від 16.07.2014 р., №38 від 23.10.2014 р. відповідачем посвідчено факт отримання у власність поставленого позивачем товару, погоджено його кількість, асортимент, комплектність та зовнішній вигляд, а відтак обумовлено виникнення обов'язку по його оплаті тощо.

Зобов'язанням на підставі ч. 1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на наведені положення закону, встановленого розміру заборгованості суд дійшов правильного висновку, що вимога позивача про стягнення 542 400,00 грн. боргу за поставлений товар є обґрунтованою й відповідно підлягає задоволенню.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника про недотримання умов договору щодо обов'язку виставлення рахунку касаційна інстанція відхиляє, оскільки ні зазначені умови договору, на які посилається скаржник, ні інші умови договору не звільняють його від обов'язку оплатити отриманий товар у випадку відсутності виставленого рахунку.

За таких обставин, висновки суду першої та апеляційної інстанції слід визнати законними, обґрунтованими, тому підстав для їх скасування касаційна інстанція не вбачає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015р. та рішення господарського суду м. Києва від 11.02.2015 року у справі № 910/29778/14 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун