ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 910/2902/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 09 квітня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 25 червня 2015 рокуу справі№ 910/2902/15-ггосподарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" доДочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"про стягнення 20 617 грн. 72 коп. за участю представників: від позивача: Суворова Л.В. від відповідача: Ковригін О.В.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду із позовом до ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 20617,72 грн., з яких 12437,56 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу № 258-К/271/11-К від 15.09.2011, 2998,30 грн. пені, 870,63 грн. 7 % штрафу, 3159,14 грн. інфляційних втрат та 1152,09 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару за договором купівлі-продажу №258-К/271/11-К від 15.09.2011.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2015 (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 (судді: Мартюк А.І. - головуючий, Новіков М.М., Зубець Л.П.), у справі №910/2902/15-г позов задоволено частково, стягнуто з ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" 12437,56 грн. основного боргу, 3138,62 грн. інфляційних втрат, 1152,09 грн. 3 % річних. У решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили із встановленого факту поставки продукції відповідачу та неоплати її останнім в повному обсязі, врахувавши обставини, які свідчать про переривання строку позовної давності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу, суди послались на ст.231 ГК України.

Не погоджуючись із судовими рішеннями ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові у повному обсязі.

У скарзі зазначається, що висновок судів щодо початку перебігу строку позовної давності є помилковим, оскільки згідно умов договору відповідач здійснює оплату протягом 5 днів після отримання рахунку-фактури. Проте відповідач не отримував рахунка-фактури, що було встановлено судами.

Крім того, скаржник стверджує, що відмовляючи відповідачу в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності у зв`язку з наявністю акту звірки взаємних розрахунків від 14.10.2013, судами не досліджено відсутність у вказаному акті посилань на таку підставу виникнення заборгованості відповідача перед позивачем як договір поставки від 15.09.2011 №258-К/271/11-К.

Також суди не врахували, що акт підписано головним бухгалтером, який не є уповноваженою особою для визнання боргу.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.09.2015 касаційну скаргу у справі №910/2902/15-г прийнято до провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" вважає касаційну скаргу необгрунтованою та просить відмовити у її задоволенні.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 15.09.2011 між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз", як продавцем та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" як покупцем укладено договір купівлі-продажу №258-К/271/11-К.

Згідно п.3.5 договору покупець здійснює 100% оплату вартості продукції протягом 5 днів після отримання рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначеного в розділі 10 договору.

Судами встановлено, що позивачем поставлено відповідачу продукцію, визначену специфікацією, згідно видаткової накладної №36р/9/258-К від 27.09.2011 на загальну суму 12 437,56 грн.

Відповідач не виконав зобов`язання по оплаті отриманої продукції, що і стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Також встановлено, що позивачем не надано відповідачу рахунку-фактури на оплату поставленої продукції.

Господарські суди зазначили, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України (див. постанову ВСУ № 37/405 від 29.09.2009).

Згідно п.4.2 договору факт поставки продукції підтверджується видатковою накладною, яка підписується повноважними представниками сторін у день отримання продукції.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Встановивши факт поставки та прийняття відповідачем продукції від позивача, враховуючи відсутність доказів її оплати, господарські суди попередніх інстанцій на підставі ст.ст. 525, 526, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України прийшли до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 12437,56 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши наведені норми закону, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3159,14 грн. інфляційних втрат та 1152,09 грн. - 3% річних.

Господарськими судами правомірно відмовлено у стягненні з відповідача пені та штрафу, оскільки ст.231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач як на підставу для стягнення вказаних штрафних санкцій, не підлягає застосуванню у цьому випадку (див. постанову ВСУ від 04.02.2014 у справі №903/610/13).

Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності не прийнято судами з огляду на норми ст.264 ЦК України.

За ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (із змінами і доповненнями) роз`яснено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Судами встановлено, що 14.10.2013 в межах строку позовної давності, сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2013 на загальну суму 1091584,19 грн., до якого включено борг за договором № 258-К/271/11-КЗ від 15.09.2011 в сумі 12437,56 грн.

Також встановлено, що вказаний акт з боку покупця підписано уповноваженою на те особою - головним бухгалтером, який мав такі повноваження в межах здійснення бухгалтерського обліку та посадових обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, суди встановили, що строк позовної давності для пред`явлення позивачем позовних вимог станом на день звернення до суду із позовом не пропущено.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника щодо порушення та неправильного застосування судами норм права не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі №910/2902/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: С. Самусенко

В. Татьков