ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 910/23985/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:прокуратуриБондарчук В.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури Українипозивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачаКорнєєв Є.Л. - довіреність від 15.09.2015 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської областіна постановувід 25.05.2015 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/23985/14 господарського суду міста Києваза позовомМіжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в особі: - Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства; - Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство"до Товариство з обмеженою відповідальністю "Телевізійні тенденції" пророзірвання договору та повернення лісової ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 р. Міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі: Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телевізійні тенденції" про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №31 від 01.10.2013 року та повернення лісової ділянки, посилаючись на те, що відповідач без попереднього погодження з ДП "Вищедубечанське лісове господарство" та за відсутності дозвільних документів на виконання будівельних робіт побудував на переданій в оренду земельній ділянці залізобетонний фундамент під влаштування паркану, чим порушив як умови укладеного договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №31 від 01.10.2013 року, так і вимоги діючого законодавства, зокрема, статей 20, 74 Лісового кодексу України.

ТОВ "Телевізійні тенденції" у відзиві на позовну заяву просило у задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись на те, що копії документів, доданих до позовної заяви, а саме акти перевірок органів виконавчої влади, зокрема, припис №27 від 12.05.2014 Державного інспектора по контролю за станом, використанням і захистом лісу ДП "Вищедубечанське лісове господарство" не містять будь-якої констатації фактів щодо погіршення стану лісової ділянки внаслідок господарської діяльності ТОВ "Телевізійні тенденції". На думку заявника, зазначений припис фіксує лише порушення останнім порядок погодження з постійним землекористувачем проекту благоустрою, самовільного, без дозволу постійного землекористувача зведення огорожі, елементів благоустрою. Зведення зазначених елементів благоустрою будь-яким чином не впливає на погіршення стану лісової ділянки, а навпаки слугує позитивним чинником для її збереження, захисту від незаконного проникнення сторонніх осіб, запобігає знищенню і захаращенню дерев та чагарників.

Саме по собі несвоєчасне узгодження плану благоустрою та зведення огорожі та елементів благоустрою, на думку скаржника, не є істотним або грубим порушенням умов договору.

Крім цього, скаржник зазначає, що ним сплачені штрафні санкції, нараховані за порушення законодавства, що регулює містобудівну діяльність.

На думку заявника касаційної скарги, ним не було допущено істотні порушення умов спірного договору, які б слугували підставою для його розірвання. Також відповідач зазначав про те, що зведення ним елементів благоустрою не впливає на погіршення стану лісової земельної ділянки, а навпаки слугує позитивним чинником для її збереження, захисту від незаконного проникнення сторонніх осіб, запобігає знищенню і захаращенню дерев та чагарників.

Державне підприємство "Вищедубечанське лісове господарство" в наданих до суду письмових поясненнях зазначало, що ТОВ "Телевізійні тенденції", хоча із запізненням у, зв'язку з несвоєчасним отриманням кореспонденції, але фактично було усунено порушення зазначені в приписі Державного інспектора з контролю за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісу ДП "Вищедубечанське лісове господарство": встановлену огорожу було демонтовано та було розроблено й затверджено проект благоустрою лісової ділянки у встановленому законодавством порядку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.12.2014 р. (суддя Л.Д. Головатюк) в задоволенні позову відмолено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що визначена договором. Станом на день розгляду справи прокурором і позивачами не надано доказів, які б свідчили про використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Окрім цього, на спірній земельній ділянці відповідачем усунуто всі порушення, що були виявлені в ході перевірки, що також підтвердив і позивач 2.

За апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області Київський апеляційний господарський суд (судді: Л.П. Зубець, А.І. Мартюк, М.М. Новіков), переглянувши рішення господарського суду міста Києва 25.12.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 25.05.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Перший заступник прокурора Київської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, судами невірно витлумачено та безпідставно застосовано до спірних правовідносин статті 24, 25, 32, 34 Закону України "Про оренду землі" щодо розірвання договору та порядку його припинення, оскільки до правовідносин у сфері тимчасового користування лісовими ділянками застосовуються норми спеціального законодавства, а не земельного законодавства.

ТОВ "Телевізійні тенденції" у відзивах на касаційну скаргу просило залишити рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідач зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено, що ні прокуратурою, ні позивачем до суду не надано належних і допустимих доказів, що відповідач своїми діями з благоустрою, включаючи будівництво не узгоджених споруд шляхом затвердженого проекту благоустрою, завдав державі або позивачам будь-які збитки або шкоду, включаючи погіршення стану лісової ділянки.

Також, на думку відповідача, судами обох інстанцій дана правильна оцінка того, що відповідач використовує лісову ділянку за прямим призначенням з метою відпочинку, дозвілля, оздоровлення та рекреації, а саме проводить зйомки кіно та кастінги акторів для кіновиробництва, організовує дозвілля та оздоровлення своїх працівників. Тобто, в частині цільового використання лісової ділянки будь-яких порушень договору з боку відповідача немає, а отже, відсутнє істотне порушення умов договору, як підстава для його розірвання.

Крім того, відповідач повністю усунув всі виявлені недоліки, які послугували причиною подання позовної заяви прокуратурою, а саме стрічковий фундамент, про який йшла мова в приписі повністю демонтовано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, пунктом 1 розпорядженням Київської обласної державної адміністрації №367 від 24.09.2013 року «Про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Телевізійні тенденції» було вирішено виділити ТОВ «Телевізійні тенденції» у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурного-оздоровчих та рекреаційних цілей лісову ділянку площею 2,1279 га, що знаходиться у постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство" (квартал 155 Старосільського лісництва) та розташована на території Лебедівської сільської ради в адміністративних межах Вишгородського району Київської області (том 1 а.с.17).

01.10.2013 року між ДП "Вищедубечанське лісове господарство" та ТОВ "Телевізійні тенденції", було укладено договір №31 про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою, за умовами якого ДП "Вищедубечанське лісове господарство" виділило, а ТОВ "Телевізійні тенденції" прийняло у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей. У користування виділилася лісова ділянка площею 2,1279 га, яка розташована в кварталі 155 виділ №9 Старосільського лісництва ДП "Вищедубечанське лісове господарство", на території Лебедівської сільської ради в адміністративних межах Вишгородського району Київської області згідно з планом-схемою. Передача лісової ділянки в користування здійснювалась без вилучення земельної лісової ділянки у ДП "Вищедубечанське лісове господарство".

Згідно з пунктом 22 Договору ТОВ "Телевізійні тенденції", зокрема, має право за погодженням із ДП "Вищедубечанське лісове господарство" в установленому порядку зводити тимчасові будівлі, споруди, паркани та інші споруди лінійного типу, необхідні для ведення господарської діяльності.

Відповідно до положень пункту 23 Договору ТОВ "Телевізійні тенденції", прийняло на себе обов'язок проводити використання лісової ділянки у порядку, визначеному Договором та законодавством, а також дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, на яких розташована лісова ділянка.

Пунктом 24 Договору передбачено, що останній укладено строком на 49 років, що діє з 01.10.2013 року до 01.10.2062 року (том 1 а.с.14-23).

23.10.2013 року вказаний Договір оренди було зареєстровано у Київському обласному та по м. Києву управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками зроблено запис №21.

На виконання пункту 9 договору 23.10.2013 року сторонами було складено та підписано акт прийому - передачі ділянок відповідно до договору на право довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками за яким відповідач прийняв у платне довгострокове тимчасове користування лісові ділянки площею 2,1279 га, яка розташована в кварталі 155 виділ 9 Старосільського лісництва ДП "Вищедубечанське лісове господарство" на території Лебедівської сільської ради в адміністративних межах Вишгородського району Київської області згідно з план - схемою (том 1 а.с.21).

У травні 2014 року державним інспектором по контролю за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісу ДП «Видубещанський лісгосп» була проведена перевірка дотримання умов спірного Договору, укладеного між ДП "Вищедубечанське лісове господарство" та відповідачем, в ході якої було виявлено порушення та 12.05.2014 року видано припис №27, в якому в термін до 01.07.2014 року було зобов'язано ТОВ "Телевізійні тенденції" усунути порушення та відновити попередній стан земельної ділянки, наданої відповідачу у платне довгострокове тимчасове користування (том 1 а.с.28-29).

02.12.2014 року державним інспектором по контролю за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісу ДП «Видубещанський лісгосп» було видано припис №91 про усунення недоліків і порушень, яким було зобов'язано відповідача в термін до 31.12.2014 року усунути порушення та відновити попередній стан земельної ділянки наданої ТОВ "Телевізійні тенденції" в платне довгострокове тимчасове користування (том 1 а.с. 79).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідач усунув виявлені в ході перевірки порушення. Так, недоліки, зазначені в приписі Державного інспектора з контролю за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісу ДП "Вищедубечанський лісгосп" №53 від 12.08.2014 року щодо узгодження проекту благоустрою лісової ділянки, усунуті, відповідний проект благоустрою узгоджено.

Також з матеріалів справи вбачається та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що відповідач прийняв до уваги зауваження, наведені в попередньому приписі і актах перевірок контролюючих органів, а саме:

- на замовлення відповідача Центром архітектурного проектування та ландшафтного дизайну було виготовлено проектну документацію щодо проведення поліпшень і облагороджень на ділянці для подальшого цільового її використання згідно з Договором оренди. Проектна документація розроблялася, виходячи з основних критеріїв замовлення: відповідності умовам Договору оренди та встановленому в ньому цільовому призначенню використання. Проектна документація надана та узгоджена Державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство";

- на виконання постанови про накладення адміністративного стягнення від 09.12.2014 року відповідач сплатив 532,41 грн. за матеріальну шкоду, пов'язану з порубкою трьох старих, сухих дерев, та 170,00 грн. адміністративного штрафу.

Наведені вище обставини також підтверджуються в письмових поясненнях Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство". Крім того, останній не заперечується факт використання відповідачем лісової ділянки за цільовим призначенням, наведеним у Договорі, а також усунення відповідачем порушень, виявлених в ході перевірки.

Таким чином, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач вживає всіх належних заходів щодо використання лісової ділянки за призначенням відповідно до умов Договору оренди та чинного законодавства, не завдає істотної шкоди лісовій ділянці та навколишньому середовищу, здійснюючи свою господарську діяльність, гарантує належне виконання своїх зобов'язань за цим Договором, вживає всіх інших заходів, передбачених законодавством та необхідних для виконання приписів контролюючих органів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимога Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі: Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телевізійні тенденції" про розірвання на підставі статті 65 Цивільного кодексу України договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №31 від 01.10.2013 року та повернення лісової ділянки, з посиланнями на порушення відповідачем умов законодавства і Договору в частині виконання будівельних робіт на орендованій лісовій ділянці за відсутності дозвільної документації для цього та погодження вказаного питання з постійним лісокористувачем.

Статтею 16 Лісового кодексу України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

За приписами статті 18 цього Кодексу, об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Статтею 20 Лісового кодексу України передбачено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: 1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; 2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; 3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані: 1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; 3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів.

Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.

Згідно з пунктом 29 договору, дія даного договору припиняється у випадку: закінчення строку, на який було його укладено; за взаємною згодою сторін; припинення діяльності однієї із сторін; випадкового знищення або пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використанню стороною 2; систематичного невиконання стороною 2 обов'язків, що передбачені цим договором та законом; використання лісової ділянки особами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів або призводять до погіршення навколишнього природного середовища; вилучення у сторони 1 у встановленому законом порядку земельної ділянки, на якій розташована виділена в користування стороні 2 лісова ділянка; використання стороною 2 лісової ділянки у цілях, не передбачених цим договором; використання стороною 2 відповідної лісової ділянки не за цільовим призначенням; проведення стороною 2 будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди сторони 1; з інших підстав, визначених законодавством.

Статтею 22 Лісового кодексу України визначені підстави припинення права користування лісами та передбачено, що такими підставами для припинення права постійного користування лісами є: 1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом; 2) використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення; 3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі № 6-75цс13.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, зробленому виходячи з встановлених обставин справи у їх сукупності, щодо відсутності підстав за якими приписами статті 651 Цивільного кодексу України передбачена можливість розірвання договору у разі його істотного порушення.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Інші доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р. у справі № 910/23985/14 та рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2014 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач