ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 908/4892/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача), Катеринчук Л.Й., Коваленка В.М.,за участю представників:

ТОВ "Шафак-88"- Кочмарука М.В., Трохимчука І.І. (дов. від 17.03.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафак-88"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2015

та ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.05.2015

у справі №908/4892/14 господарського суду Запорізької області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспіль-Буд-Інвест"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.05.2015 (суддя Кричмаржевський В.А.) звіт про витрати в ліквідаційній процедурі, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено. Банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бориспіль-Буд-Інвест" ліквідовано. Провадження у справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2015 (колегія суддів у складі: М'ясищев А.М. - головуючий, Будко Н.В., Сгара Е.В.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.05.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Шафак-88" просить вказані вище ухвалу суду першої інстанції від 20.05.2015 та постанову суду апеляційної інстанції від 22.06.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме, ст.ст. 41, 46, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". ст.ст. 43, 84 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

Як вбачається із матеріалів справи, провадження по справі про банкрутство ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" порушене ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2014 на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачені особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

Постановою господарського суду Запорізької області від 16.12.2014 ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Єрмакову І.Є., яку зобов'язано до 16.12.2015 у визначеному законом порядку здійснити ліквідаційну процедуру, надати звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс банкрута.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 заяви Командитного товариства "Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов" і компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафак -88" задоволено. Визнано грошові вимоги КТ "Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов" і компанія" до ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" у розмірі 1345894,40 грн. з четвертою чергою задоволення. Визнано грошові вимоги ТОВ "Шафак -88" до ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" у розмірі 17063071 грн. з четвертою чергою задоволення. Зобов'язано ліквідатора включити визнані судом вимоги цих кредиторів до реєстру вимог кредиторів та черговістю погашення.

30.04.2015 ліквідатором Єрмаковою І.Є до господарського суду Запорізької області направлено звіт ліквідатора станом на 30.04.2015, в якому перелічені заходи вжиті ліквідатором при проведенні ліквідпроцедури банкрута та зазначено, що вимоги кредиторів за відсутності майна банкрута не задоволені, а тому вважаються погашеними, а боржник - ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" має бути ліквідовано.

Пунктом 1 ст. 46 Закону про банкрутство передбачено, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника.

Відповідно до частини 1 ст. 33 та частини 2 ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ухвалюючи рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та припинення провадження у справі про банкрутство, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що ліквідатором вжито всіх встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури.

Оскільки за результатами ліквідаційної процедури у банкрута не виявлено майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог, підприємницька діяльність товариства припинена, що відображено у ліквідаційному балансі, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс підлягають затвердженню, провадження у справі - припиненню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з таким висновком господарських судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 41 Закону про банкрутство передбачені повноваження ліквідатора боржника, зокрема, згідно із ч.2 даної статті ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Отже, в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна, виявлення дебіторської заборгованості тощо).

Таким чином, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв'язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості.

В даному випадку, суд першої інстанції в ухвалі від 20.05.2015, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест", в порушення вимог ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 43 ГПК України, не перевірив відповідність поданого ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу вимогам Закону, не надав належної правової оцінки поданому звіту та ліквідаційному балансу банкрута, а також не перевірив повноту дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, виходячи з вимог ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Висновок про фінансове становище боржника зроблено ліквідатором за відсутності первинної документації боржника, яка б давала можливість провести аналіз фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища боржника з виявленням як кредиторів, так і дебіторів боржника, а також його активів.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Закону ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута.

Проведення інвентаризації майна підприємства повинно здійснюватися на підставі Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 № 69.

В матеріалах справи відсутні відомості про проведення інвентаризації та оцінки майна боржника. Висновки ліквідатора про відсутність майна боржника ґрунтуються на відомостях, наданих на його запити виключно у межах Запорізької області у зв'язку зі зміною боржником місця реєстрації.

При цьому, суд першої інстанції не перевірив, чи здійснив ліквідатор відповідні дії щодо розшуку майнових активів банкрута на території Київської області за місцем проведення попередньої державної реєстрації ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест", оскільки з державного акту на право власності на земельну ділянку, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що боржнику належить на праві власності земельна ділянка площею 3,661 га у м. Бориспіль Київської області, вул. Радгоспна, 1, надана для будівництва багатоповерхових житлових будинків і спору (а.с. 86 т. 3).

Крім того, в рамках договору про сумісну діяльність від 22.05.2012, укладеного між боржником та ТОВ "Шафак-88", боржником розпочато будівництво Трансформаторної підстанції ТП 110/10, про що зазначено в декларації про початок виконання будівельних робіт від 26.01.2012, яка зареєстрована в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області 30.01.2012 за № КС08212014755 (а.с. 80-85 т. 3).

Залишилися поза увагою судів також доводи кредитора - ТОВ "Шафак-88" про те, що станом на 29.09.2014 на сайті Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області містилася інформацію про наявність у ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" декларації про готовність об'єкта до експлуатації за № КС142141180405, хоча 21.07.2014 зборами учасників боржника прийнято рішення про ліквідацію боржника.

Відомостей про зазначені об'єкти нерухомості та вчинення ліквідатором дії по їх виявленню та оцінці звіт ліквідатора не містить. Доказів звернення до контролюючих та реєструюючих органів за місцем попередньої реєстрації з метою виявлення активів боржника до звіту ліквідатора також не додано.

Згідно з ч. 4 ст. 46 Закону про банкрутство у разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено цим Законом. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.

Тому, виходячи з зазначених вимог Закону, суду слід було надати належну оцінку виконання арбітражним керуючим Єрмаковою І.Є обов'язків ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвкст" та в залежності від вищенаведених наслідків роботи розглянути питання про призначення нового ліквідатора у справі.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство за скороченою процедурою передбаченою ст. 95 Закону про банкрутство, створення комітету кредиторів не передбачено, а тому в даному випадку, комітет кредиторів не створювався. Однак, виходячи зі змісту ч.1 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказані обставини не позбавляють ліквідатора обов'язку до розгляду по суті господарським судом звіту ліквідатора, подати вказаний звіт та ліквідаційний баланс існуючим кредиторам банкрута.

Суд касаційної інстанції вважає, що кредитори, враховуючи необхідність формування їх думки щодо звіту ліквідатора та повноти ліквідаційного балансу, повинні бути попередньо, до розгляду звіту ліквідатора господарським судом, обізнані зі змістом вказаних підсумкових документів.

В даному випадку, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не з'ясував в оскаржуваній ухвалі чи були в досудовому порядку кредитори обізнані зі змістом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, наданого останнім до господарського суду. На вказані суттєві недоліки в роботі арбітражного керуючого та порушення законодавства про банкрутство суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові уваги не звернув та неповноту розгляду справи судом першої інстанції не усунув.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про завершення ліквідаційної процедури боржника та належне виконання ліквідатором усіх дій в ході ліквідаційної процедури не відповідають вимогам, зокрема, статей 37, 41, 42, 46 Закону про банкрутство, а тому затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута є передчасним.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2015 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.05.2015 не можна визнати такими, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону, тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафак-88" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2015 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.05.2015 по справі №908/4892/14 скасувати.

Справу №908/4892/14 направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Коваленко В.М.