ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 904/2163/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 904/2163/15 господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна"простягнення 13 779,81 грн.за участю представників: від позивача -Галкін В.Ю. (дов. № 2-216 від 18.09.2015),від відповідача -не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 року (суддя - Кеся Н.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 року (головуючий суддя - Чоха Л.В., судді: Антонік С.Г., Чимбар Л.О.), у справі № 904/2163/15 у позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 629, 526, 530, 611 ЦК України, ст.ст. 42, 43 ГПК України.

У судове засідання з'явився представник позивача, відповідач у справі своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.10.2013 між ПАТ "Укртрансгаз" (покупець) та ТОВ "Інтерпайп Україна" (постачальник) був укладений договір № 1310000328 про закупівлю товарів (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у 2013-2014 роках у власність покупця товар - труби та трубки зварні, круглого поперечного перерізу, зовнішнього діаметра більше ніж 406,4 мм зі сталі (530, 530 із АКП), зазначений в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1 договору).

За змістом п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару, його кількість, визначаються у специфікації на товар, яка наведена в додатку 1 до цього договору.

Пунктом 5.1 договору встановлені строки поставки товару, а саме - постачальник зобов'язується передати узгоджену сторонами партію товару відокремленим підрозділам покупця в зазначені в рознарядці покупця місця поставки з дати підписання цього договору протягом одного року, але в строки не пізніше 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту отримання рознарядки.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 договору місце поставки (передачі) товарів: постачальник здійснює поставку товару, зазначеного в специфікації, в місця призначення по території України відокремленим підрозділам покупця, згідно рознарядки, в якій вказується поштова адреса місця поставки (відвантажувальні реквізити), найменування та кількість товару. Умови поставки товарів зазначені в додатку 3 до договору.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 додатку № 3 до договору про закупівлю товарів покупець надає постачальнику рознарядки в письмовій формі. Якщо постачальник протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання рознарядки не надав покупцю в письмовій формі мотивовану відмову від прийняття рознарядки або заперечення по окремих її умовах, вважається, що рознарядка узгоджена сторонами і постачальник прийняв її до виконання. Зобов'язання постачальника щодо поставки товарів покупцю, згідно умов цього договору, є дійсним за умови отримання постачальником рознарядки покупця. Сторони досягли згоди, що зазначені в цьому пункті умови є істотними умовами цього договору. Постачальник зобов'язується передати партію товарів відокремленим підрозділам покупця в зазначені в рознарядці покупця місця поставки, найменуванні (номенклатурі асортименту) та кількості товарів, в строки, зазначені в пункті 5.1 розділу V цього договору.

Згідно положень пунктів 7.1, 7.3 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим договором. За порушення строків поставки товару або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості товару, поставку якого прострочено.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару згідно рознарядки від 11.02.2014 № 1030/13-008 загальною вартістю 55 117,19 грн., у зв'язку з чим на підставі п.п. 7.1, 7.3 договору просив стягнути із ТОВ "Інтерпайп Україна" 3 858,21 грн. штрафу та 9 921,60 грн. пені за період з 13.05.2014 по 13.11.2014.

Відповідач отримання ним вказаної рознарядки від 11.02.2014 заперечував та вважав, що у нього у відповідності до умов договору не виник обов'язок зі спірної поставки.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову з огляду на відсутність належних та допустимих доказів направлення відповідачу та отримання ним рознарядки на поставку товару № 1030/13-008 від 11.02.2014 на загальну суму 55 117,19 грн., а відтак і відсутність у останнього прострочки виконання свого зобов'язання.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Судами правильно встановлено, що укладений між сторонами договір про закупівлю товарів № 1310000328 від 21.10.2013 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак, вирішуючи даний спір по суті, останні правомірно керувалися положеннями пар. 1, 3 Глави 54 ЦК України.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами господарського обороту, які склалися і поширені в Україні, допускається укладення таких рамкових договорів, в яких визначаються основні юридичні та організаційні умови регулярної взаємодії між сторонами, але не визначаються комерційні умови договору, проте містять відсилку на те, що ціна та вид товару, який підлягає поставці, визначаються у додатках до договору, яким сторони надають характеру невід'ємних частин правочину.

Приймаючи оскаржені рішення, суди вірно виходили з того, що згідно умов договору № 1310000328 від 21.10.2013 зобов'язання відповідача з поставки товару виникає з моменту отримання відповідної рознарядки позивача, в якій визначається місце поставки, найменування (номенклатура, асортимент) та кількість цього товару.

Отже, встановивши відсутність належних та допустимих доказів направлення позивачем та отримання відповідачем рознарядки № 1030/13-008 від 11.02.2014 на поставку товару, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність факту виникнення у відповідача зобов'язання з поставки цього товару, а відтак і підстав для застосування до останнього штрафних санкцій за невиконання останнього.

При цьому, суди дали оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Так, оскільки переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції, доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів ст. 43 ГПК України не заслуговують на увагу.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "Укртрансгаз" та скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/2163/15.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 року у справі господарського суду Дніпропетровської області № 904/2163/15 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк