ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 року Справа № 910/19504/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Вовка І.В.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра -Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 р. (судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.) у справі№910/19504/14 господарського суду міста Києва за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Альмерія Плаза" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Товариство з обмеженою відповідальністю "Три О"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра -Україна" провідшкодування 74 860 грн. 76 коп.за участю представників: від позивача ОСОБА_3, довіреність №944 від 07.10.2014 р. від відповідача не з'явилисьвід третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачане з'явилисьвід третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаБільчук О.О., довіреність №46/16 від 15.01.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмерія Плаза", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра -Україна", про стягнення 91 004 грн. 78 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Правову природу заявленої до стягнення суми позивач визначив як заподіяну шкоду та нарахованих на неї 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2016 р. у справі №910/19504/14 вказаний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 20 700 грн. 00 коп. завданої шкоди, 415 грн. 57 коп. витрат з оплати судового збору та 1 251 грн. 03 коп. витрат з оплати судової експертизи. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Так, місцевий господарський суд визнав, що позивачем доведено факт заподіяння йому шкоди відповідачем, однак, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується заподіяння такої шкоди в меншому розмірі ніж заявлено до стягнення.

Одночасно з цим, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки відшкодування шкоди не є борговим (грошовим) зобов'язанням.

Апеляційний господарський суд вцілому погодився з наведеними висновками місцевого господарського суду, проте визнав доведеним факт заподіяння позивачу шкоду розмірі 74 073 грн. 35 коп.

У зв'язку з цим, постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 р. у справі №910/19504/14 рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2016 р. змінено. Резолютивну частину даного рішення викладено у наступній редакції: стягнути з відповідача на користь позивача 74 073 грн. 35 коп. завданої шкоди, 1 251 грн. 03 коп. витрат з оплати судової експертизи, 1 807 грн. 28 коп. витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви, 1 988 грн. 61 коп. витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погодившись з постановою апеляційного господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра -Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 р. та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, вважає, що апеляційним господарським судом надано неналежну правову оцінку доказам, якими позивач підтверджує факт пошкодження його майна з вини відповідача та розмір заподіяної внаслідок цього шкоди.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.08.2016 р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра -Україна" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 29.08.2016 р.

До початку судового розгляду представник позивача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

У судове засідання 29.08.2016 р. з'явились представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача в судове засідання не з,явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувану постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 орендувала приміщення на 4 поверсі у торгово-розважальному центі "ІНФОРМАЦІЯ_1" за договором оренди №17-0 від 11.07.2013 р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Три О" (орендодавець).

11 липня 2014 року сталося залиття у в торгівельній частині 5 поверху торгово-розважального центру.

Вказане підтверджується дослідженим господарськими судами попередніх інстанцій Актом про залиття, який підписаний представниками позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

За твердженнями позивача внаслідок зазначеної події його майну було заподіяно шкоду, розмір якої становить 74 073 грн. 35 коп. (73 114 грн. 50 коп. вартість непридатного майна та 958 грн. 85 коп. витрати на відновлення майна).

При цьому, позивач вважає, що аварія сталася внаслідок розриву водопроводу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмерія Плаза" (орендаря приміщення на 5 поверсі, цивільно-правова відповідальність, якого застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра -Україна").

Зважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альмерія Плаза" в добровільному порядку не відшкодувало заподіяну шкоду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду із позовом про стягнення заподіяної шкоди у визначеному розмірі, а також нарахованих на суму даної шкоди 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальними правилами з відповідача може бути стягнута майнова шкода за наявності повного складу деліктного правопорушення, а саме:

1) неправомірної поведінки особи;

2) наявності шкоди, завданої відповідачем, в тому числі неодержаного позивачем прибутку;

3) причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та завданою шкодою, що виявились результатом таких дій (бездіяльності);

4) вини відповідача у настанні негативних наслідків.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актом про залиття від 11.07.2014 р. та висновком експерта Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська незалежна судово-експертна установа" №1133 від 03.03.2015 р., підтверджується факт заподіяння відповідачем шкоди майну позивача.

Однак, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до різних висновків щодо доведеності позивачем розміру заподіяної шкоди.

Так, господарський суд першої інстанції, керуючись висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №13222/15-53 від 26.01.2016 р. визнав, що розмір матеріальної шкоди, завданий майну позивача внаслідок дії вологи, станом на 11.07.2014 р. склав 20 700 грн. 00 коп.

В свою чергу, господарський суд апеляційної інстанції взяв до уваги доводи позивача про те, що він також поніс витрати на відновлення пошкодженого майна.

Одночано, апеляційний господарський суд визнав, що позивач не міг зберігати частину зіпсованого майна протягом тривалого часу, тому непридатне майно було утилізовано, і позивач відповідно не передав такі речі на дослідження експерту, у зв'язку з чим останній не зміг надати висновку щодо даного майна.

При цьому, за висновками господарського суду апеляційної інстанції наданими позивачем доказами (актом про утилізацію, накладною про придбання нового товару, тощо) підтверджується факт придбання замість утилізованих речей нових та понесення у зв'язку з цим відповідних витрат.

Крім того, з огляду на сукупність всіх наявних в матеріалах справи доказів, апеляційним господарським судом також визнано встановленим факт пошкодження ламінату в приміщені, орендованому позивачем, та його заміни новим.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Поряд з цим, згідно з приписами ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з огляду на визначені нормами чинного законодавства межі перегляду судових рішень касаційною інстанцією та враховуючи фактичні обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом шляхом дослідження всіх наявних доказів, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає законним та обґрунтованим задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача майнової шкоди саме в розмірі 74 073 грн. 35 коп.

Разом з цим, вірними є і висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки у даному випадку спірні правовідносини стосуються відшкодування шкоди.

В свою чергу, доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як такі, що стосуються виключно переоцінки наявних у справі доказів, що виходить за межі повноважень господарського суду касаційної інстанції.

Отже, зважаючи на те, що господарським судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи та таким обставинам надана правильна юридична оцінка, господарський суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування прийнятої ним постанови.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра -Україна" підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра -Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 р. у справі №910/19504/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: І.В. Вовк

В.П. Селіваненко