ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 року Справа № 902/415/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКартере В.І., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 (головуючий суддя Гудак А.В., судді Мельник О.В., Петухов М.Г.)та ухвалуГосподарського суду Вінницької області від 20.05.2016 (суддя Яремчук Ю.О.) у справі№ 902/415/16 Господарського суду Вінницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай"простягнення заборгованості 1286405773,31 грн. та 31468691,78 доларів США, звернення стягнення на предмет застави та визнання права власності на майно,

за участю представниківпозивачаДожджанюк О.І., Новік В.М.,відповідачаСкіба Т.В.,В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом (за №55/2-08/753 від 17.05.2016) до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 1286405773,32 грн. та 31468691,78 доларів США, звернення стягнення на предмети застави, а саме: рухоме майно згідно договорів застави від 02.09.20011 за № 484/31/6-2 та №484/31/6-3, укладених з відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай", шляхом набуття права власності на рухоме майно та про визнання права власності на таке майно.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.05.2016 у справі №902/415/16, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2016, позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" надіслано за виключною підсудністю до Господарського суду Донецької області.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, матеріали справи №902/415/16 передати до Господарського суду Вінницької області для продовження розгляду спору по суті.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема ст.ст. 4-2, 4-3, ч. 2 ст. 15 ГПК України.

На думку заявника, спір має розглядатися господарським судом за місцезнаходженням відповідача, оскільки виник при виконанні господарських договорів.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, при поданні позову Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" у даній справі просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" заборгованість в розмірі 1286405773,32 грн. та 31468691,78 доларів США за договором кредитної лінії № 26-15-09/11 від 05.08.2011, звернути стягнення на предмети застави згідно з Договором застави №484/31/6-2 від 02.09.2011 (посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2323) та за Договором застави № 484/31/6-3 від 02.09.2011, що були укладені між сторонами, а саме на об'єкти рухомого майна (за переліком), шляхом набуття Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" права власності на них та про визнання права власності на рухоме майно (пункти 1-3 прохальної частини позовної заяви).

Відповідно до ст.ст. 13, 15 ГПК України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (ст. 16 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Положеннями ч. 3 ст. 16 ГПК України визначено, що справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Пунктом 20.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 № 10 (зі мінами, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 16.12.2015 № 2) роз'яснено, що статтею 16 ГПК встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном; такі справи розглядаються за місцезнаходженням майна. Також за правилами статті 16 ГПК визначається підсудність справ у спорах про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, шляхом визнання права власності на це майно.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема в абз.абз. 4, 5 п. 3.12 зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

При цьому визначення (зміна) предмета або підстав позову є процесуальним правом виключно позивача, передбаченим ст. 22 ГПК України.

Як вказувалося вище, предметом спору, зокрема, є звернення стягнення на майно заставодавця (відповідача у справі) у зв'язку з невиконанням ним кредитного договору шляхом звернення стягнення на предмет застави та визнання права власності на ряд об'єктів рухомого майна, які знаходяться за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 85, а тому є вірним висновок судів про передачу даної справи за місцезнаходженням майна в порядку виключної підсудності, а саме до Господарського суду Донецької області.

Частиною 1 ст. 17 ГПК України передбачено, що якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Вказаною нормою ГПК не передбачено виклику сторін для вирішення судом відповідного процесуального питання.

З огляду на викладене судами правомірно передано справу за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

Посилання скаржника на порушення принципів господарського судочинства щодо рівності перед законом і судом та принципу змагальності (ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України), ст. 55 Конституції України при винесенні оскаржуваних ухвали (про передачу позовної заяви за підсудністю) та постанови судом відхиляються, оскільки не відповідають фактичним обставинам.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для надіслання справи за підсудністю є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали та постанови не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.05.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі № 902/415/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіВ.І. Картере С.С. Самусенко