ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 922/2567/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКоробенка Г.П., Костенко Т.Ф.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Золоте руно", м. Харківна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 рокуу справі господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Золоте руно", с. Надточії, Харківська обл.доХарківської міської ради, м. Харківпророзірвання договору оренди

за участю представників

позивача: Кривуц О.Ю.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Золоте руно" (далі за текстом - ТОВ "ВКФ "Золоте руно") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради про розірвання укладеного сторонами Договору оренди землі від 12.01.2006 року № 240667100002 на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2016 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що зміна розміру орендної плати за Договором від 12.01.2006 року у зв'язку із приведенням його умов у відповідність до вимог зміненого законодавства шляхом визначення іншого, більшого розміру орендної плати за землю не є істотною зміною обставин у розумінні ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, адже можливість настання таких обставин була безпосередньо обумовлена сторонами в Договорі від 12.01.2006 року на підставах, зазначених в п. 13 Договору, що, в свою чергу, свідчить про відсутність одночасно чотирьох умов, передбачених нормою ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України як обов'язкової підстави для її застосування.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "ВКФ "Золоте руно" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року і прийняти нове рішення у справі про розірвання Договору оренди землі від 12.01.2006 року № 240667100002, укладеного ТОВ "ВКФ "Золоте руно" та Харківською міською радою.

Харківською міською радою відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі про розірвання Договору оренди землі від 12.01.2006 року № 240667100002, укладеного ТОВ "ВКФ "Золоте руно" та Харківською міською радою.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ ВКФ "Золоте руно" (код 31739879) є власником нежитлових будівель літ. Л-2 площею 3 084, 4 кв.м. та літ. Х-3 площею 1 251, 1 кв.м., розташованих за адресою м. Харків проспект Постишева, 93 на підставі договору купівлі-продажу № 6409 від 05.08.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А., про що 29.09.2003 року внесено відомості до реєстру прав власності на нерухоме майно.

12.01.2006 року Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ "ВКФ "Золоте руно" (орендар) укладено Договір оренди землі (далі за текстом - Договір), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться за адресою м. Харків, пр. Постишева, 93.

У відповідності до п. 3 Договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі літ. Л-2 та літ. Х-3, які належать орендареві на праві колективної власності.

Згідно з п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 1 759 414 грн.

Відповідно до п. 8 Договору його укладено строком до 01.06.2030 року.

Пунктом 43 Договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Даний Договір оренди землі зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 12.01.2006 року за № 240667100002.

В п. п. 9, 10 Договору сторони погодили, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: 2005 рік - 3 186, 01 грн., 2006 рік - 4 147, 82 грн., з 2007 року - 6011, 33 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 13 Договору розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів; внаслідок інфляції - щорічно; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 36 Договору зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір розв'язується у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2014 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 року у справі за № 922/4487/14 було внесено зміни до Договору оренди землі від 12.01.2006 року № 240667100002 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди землі у відповідності до Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 року № 1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 року № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 року № 41/08 "Про затвердження Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові" (з відповідними змінами та доповненнями), рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 року № 960/12 "Про Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові".

Пункти 5, 9 Договору оренди землі, зареєстрованого 12.01.2006 року за № 240667100002 змінено, доповнено пункт 2 словами і викладено у такій редакції:

"2. (редакція по договору). Кадастровий номер земельної ділянки 6310137900:11:001:0005".

5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 20 від 14.11.2013 року становить 3 362 691 грн. (три мільйони триста шістдесят дві тисячі шістсот дев'яносто одна гривня).

При зміні в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 1131/14 від 06.12.2013 року на рік становить 5, 6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 188 310, 70 грн. або в місяць - 15 692, 56 грн.

20.04.2015 року ТОВ "ВКФ "Золоте руно" звернулось до Харківської міської ради з листом-пропозицією, в якому просило розірвати Договір оренди землі від 12.01.2006 року № 240667100002, посилаючись на істотні зміни обставин, якими сторони керувались при його укладенні, а саме на одностороннє підвищення Харківською міською радою коефіцієнтів (рішеннями № 1209/13 від 03.07.2013 року та № 1269/13 від 25.09.2013 року), які застосовуються при розрахунку орендної плати, і як наслідок - значне підвищення розміру орендної плати, про що орендар не знав і не міг знати під час укладання у 2006 році спірного Договору оренди.

Однак відповіді на зазначену пропозицію від Харківської міської ради не надійшло.

В пп. а) п. 38 Договору оренди землі сторони погодили, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за взаємною згодою сторін, однак позивачем не надано доказів досягнення взаємної згоди на розірвання спірного Договору оренди землі в досудовому порядку.

Крім того, як було вищезазначено, судами попередніх інстанцій встановлено, що на орендованій земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - нежитлові будівлі літ. Л-2 площею 3 084, 4 кв.м. та літ. Х-3 площею 1 251, 1 кв.м., яке належить позивачу на праві колективної власності, а спірна земельна ділянка передана в оренду ТОВ ВКФ "Золоте руно" саме з метою експлуатації та обслуговування цих нежитлових будівель. Виконання спірного Договору оренди землі на умовах збільшеної орендної плати не позбавило позивача того, на що він розраховував при його укладенні, оскільки метою використання земельної ділянки є розміщення і експлуатації нежитлового майна, розташованого у м. Харкові по пр. Постишева, 93, яке належить позивачу на праві колективної власності, а зміна розміру орендної плати за землю не позбавила його права і можливості експлуатувати зазначені об'єкти.

Однак, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про розірвання Договору оренди землі від 12.01.2006 року № 240667100002 в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що підвищення нормативно-грошової оцінки землі є законодавчо визначеним чинником, а підвищення коефіцієнтів здійснено відповідачем односторонньо на підставі його рішень: від 03.07.2013 року № 1209/13 та від 25.09.2013 року № 1269/13, про імовірність прийняття яких на час укладення Договору оренди землі позивач не знав, відтак, орендар - ТОВ ВКФ "Золоте руно" при укладенні Договору оренди землі розраховував на певні економічні чинники при визначенні розміру орендної плати і якщо б він передбачив односторонню зміну розміру орендної плати, яку було здійснено відповідачем, він не укладав би зазначений Договір оренди землі.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. ст. 628 та 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В п. 38 Договору оренди землі сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: а) взаємною згодою сторін; б) рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Такі ж положення містяться і в ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, якою встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Положеннями ст. 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

При вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки необхідним є врахування, що відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Отже, підставами для дострокового розірвання договору оренди землі орендарем в судовому порядку можуть бути невиконання умов Договору та порушення норм чинного законодавства зі сторони орендодавця, зокрема, створення перешкод орендарю у користуванні земельною ділянкою, тощо.

Як вірно вказано судами попередніх інстанцій, позивач, вважаючи свої права порушеними, не підтвердив належними та допустимими доказами, що відповідачем умови спірного Договору оренди землі не виконуються, як і не довів невиконання Харківською міською радою обов'язків, що передбачені ст. ст. 24 і 25 Закону України "Про оренду землі".

Виходячи з наведеного, є обґрунтованим та вірним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для дострокового розірвання спірного Договору з посиланням на вищезазначені положення чинного законодавства та умови Договору.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, в ході виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначені його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.

Чинне законодавство пов'язує можливість розірвання договору не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

При цьому, як вірно відзначено судом апеляційної інстанції, позивач, наполягаючи на тому, що одностороннє підвищення відповідачем коефіцієнту розрахунку орендної плати за спірним Договором є істотною зміною обставин, якими сторони керувались при його укладенні, не звертався до Харківської міської ради із пропозицією щодо приведення спірного Договору у відповідність із обставинами, які на його думку істотно змінились, як і не надав доказів звернення до Харківської міської ради із заявою про зменшення розміру орендованої земельної ділянки під забудовою.

Таким чином, звертаючись з позовом про дострокове розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, позивачу необхідно було належними та допустимими доказами довести наявність усіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на одноособове, без будь-якого законодавчого обґрунтування підвищення Харківською міською радою коефіцієнтів з 4, 1 % до 5, 6 %, які застосовуються при розрахунку орендної плати, і як наслідок - значне підвищення розміру орендної плати, що порушує майнові інтереси позивача, правомірно було не прийнято судами до уваги, оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2014 року у справі № 922/4487/14 за позовом Харківської міської ради до ТОВ ВКФ "Золоте руно" про внесення змін до спірного Договору оренди землі залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 року встановлено, що Харківською міською радою було вірно застосовано коефіцієнт 5, 6 % при розрахунку розміру орендної плати.

Крім того, відсутність правових підстав для дострокового розірвання спірного Договору в судовому порядку також підтверджується і тим, що на орендованій позивачем земельній ділянці знаходяться його об'єкти нерухомості, а саме нежитлові будівлі, і в даному випадку саме з метою експлуатації та обслуговування цих нежитлових будівель спірна земельна ділянка була передана в оренду ТОВ ВКФ "Золоте руно".

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено наявність одночасно чотирьох умов при істотній зміні обставин, необхідних для розірвання договору в порядку, визначеному ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "ВКФ "Золоте руно", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року у справі № 922/2567/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.П. Коробенко Т.Ф. Костенко