ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 921/965/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П.- головуючого, Самусенко С.С., Саранюка В.І.,

за участю представника ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" Лучка Р. М. дов. від 27.01.2016 року № 010-01/336,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрсімбанк" в м. Тернополі на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 березня 2016 року у справі Господарського суду Тернопільської області за позовом ПрАТ "Агро-Продукт" до Приватного підприємства "Продекспорт" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання поруки припиненою,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ПрАТ "Агро-Продукт" (далі - позивач) звернулось доПриватного підприємства "Продекспорт" (далі - відповідач - 1) та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - відповідач - 2) з позовом про визнання припиненою поруки за договором поруки № 18105Р1, укладеним 13 липня 2005 року між ВАТ "Укрексімбанк", ПП "Продекспорт" та ЗАТ "Агропродукт", правонаступником якого з 25 лютого 2015 року є ПрАТ "АГРО - ПРОДУКТ".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до договору поруки № 18105Р1 від 13 липня 2005 року було внесено значні зміни, що збільшують обсяг відповідальності поручителя, без згоди позивача, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука має бути припиненою.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30 листопада 2015 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 березня 2016 року апеляційну скаргу ПрАТ "Агро-Продукт" задоволено.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 30 листопада 2015 року скасовано.

Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано припиненою поруку за договором поруки № 18105Р1, укладеним 13 липня 2005 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", ПАТ "Агро-Продукт" та ПП "Продекспорт".

У касаційній скарзі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрсімбанк" у м. Тернополі просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 березня 2016 року та залишити в силі рішення Господарського суду Тернопільської області від 30 листопада 2015 року.

Посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст. ст. 4-3, 32, 33, 34, 35, 115, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 256, 261, 267, 355, 509, 559, 598, 654 Цивільного кодексу України, ч. ч. 1, 1, ст. ст. 7, 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та п. 9 ч. 2. ст. 129 Конституції України.

Представники позивача та відповідача - ПП "Продекспорт" у судове засідання не з'явились. Від позивача надійшло клопотання з проханням відкласти розгляд касаційної скарги на іншу дату.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги повідомлені належним чином, а клопотання не містить достатніх обгрунтувань, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 липня 2005 року між ВАТ "Державний експертно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі (правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - кредитор, банк) та ПП "Продекспорт" (далі- позичальник) укладено кредитну угоду № 18105К15/2102, відповідно до умов якої банк надає позичальнику кредит у розмірі 5300000 доларів США з кінцевим строком погашення основного боргу - 13 липня 2010 року, а із змінами, внесеними додатковою угодою № 18105К15-35/2102 від 26 жовтня 2012 року, - кінцевий термін погашення встановлений - 30 квітня 2013 року.

У відповідності до п. п. 3.1., 3.3.1 кредитної угоди на дату платежів з погашення основного боргу по кредиту позичальник зобов'язаний був погасити основний борг по кредиту згідно з графіком погашення кредиту за угодою (додаток І до угоди). Строки, передбачені цим графіком, є обов'язковими для позичальника.

Згідно п. 4.1.1 кредитного договору сторони встановили, що на дату платежів по процентах позичальник щомісячно сплачуватиме банку проценти за користування кредитом у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином:

а) LIBOR (12міс.) + 6,98% річних - починаючи з дати підписання угоди до 31.12.2005р.;

б) LIBOR (12міс.) + 6,72% річних - починаючи з 01.01.2006р. для кожного наступного календарного кварталу за умови:

- переведення 100% грошових потоків групи компанії (ПП "Продекспорт", ЗАТ "Агропродукт), ТОВ "Чортківська племптахофабрика", ТОВ Сівіон", ТзОВ"Заготзбут") на рахунки, відкриті в банку. При цьому розмір середньомісячних оборотів групи компаній буде складати не менше 12,0млн. гривень (без урахування внутрішніх оборотів між компаніями).

в) LIBOR (12міс.) + 8,22% річних - починаючи з 1 січня 2006 року у випадку невиконання позичальником умов підпункту 4.1.1 б) Угоди;

Проценти нараховуються на вибрану та непогашену частину кредиту, в тому числі на несвоєчасно непогашену частину кредиту, виходячи з фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року.

Підпунктом 4.2.1 кредитного договору встановлено, що позичальник щомісячно сплачує банку плату за управління кредитом в розмірі 450,0 доларів США.

Плата за управління кредитом нараховується в українських гривнях за офіційним курсом Національного банку України на останній банківський день місяця та сплачується позичальником в українських гривнях на дату платежів по процентах.

Надалі, між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ПП "Продекспорт" до кредитної угоди № 18105К15/2102 від 13 липня 2005 року були укладені додаткові угоди, а саме: додаткова угода №18105К15-1/2102 від 12 грудня 2005 року; додаткова угода №18105К15-2/2102 від 17 квітня 2006 року; додаткова угода №18105К15-3/2102 від 19 травня 2006 року; додаткова угода №18105К15-4/2102 від 27 липня 2006 року; додаткова угода №18105К15-5/2102 від 3 серпня 2006 року; додаткова угода №18105К15-6/2102 від 14 січня 2007року; додаткова угода №18105К15-7/2102 від 20 червня 2007 року; додаткова угода №18105К15-8/2102 від 10 липня 2007року; додаткова угода №18105К15-9/2102 від 10 серпня 2007 року; додаткова угода №18105К15-10/2102 від 23 січня 2008р.; додаткова угода №18105К15-11/2102 від 23 червня 2008 року; додаткова угода №18105К15-12/2102 від 29 серпня 2008 року; додаткова угода №18105К15-13/2102 від 16 грудня 2008 року; додаткова угода №18105К15-14/2102 від 6 січня 2009 року; додаткова угода №18105К15-15/2102 від 28 січня 2009 року; додаткова угода №18105К15-16/2102 від 30 січня 2009 року; додаткова угода №18105К15-17/2102 від 6 лютого 2009 року; додаткова угода №18105К15-18/2102 від 27 лютого 2009 року; додаткова угода №18105К15-19/2102 від 6 березня 2009 року; додаткова угода №18105К15-20/2102 від 7 квітня 2009 року; додаткова угода №18105К15-21/2102 від 30 липня 2009 року; додаткова угода №18105К15-22/2102 від 29 жовтня 2009 року; додаткова угода №18105К15-23/2102 від 30 листопада 2009 року; додаткова угода №18105К15-24/2102 від 19 січня 2010 року; додаткова угода №18105К15-25/2102 від 11 лютого 2010 року; додаткова угода №18105К15-26/2102 від 22 липня 2010 року; додаткова угода №18105К15-27/2102 від 30 липня 2010 року; додаткова угода №18105К15-28/2102 від 25 жовтня 2010 року; додаткова угода №18105К15-29/2102 від 13 січня 2011року; додаткова угода №18105К15-30/2102 від 27 грудня 2011 року; додаткова угода №18105К15-31/2102 від 12 січня 2012 року; додаткова угода №18105К15-32/2102 від 29 лютого 2012 року; додаткова угода №18105К15-33/2102 від 27 червня 2012 року; додаткова угода №18105К15-34/2102 від 28 вересня 2012 року; додаткова угода №18105К15-35/2102 від 26 жовтня 2012 року; додаткова угода №18105К15-36/2102 від 29 травня 2013 року; додаткова угода №18105К15-37/2102 від 17 жовтня 2013 року; додаткова угода №18105К15-38/2102 від 09.12.2013р.; додаткова угода №18105К15-39/2102 від 31 січня 2014 року; додаткова угода №18105К15-40/2102 від 20 лютого 2014року; додаткова угода №18105К15-41/2102 від 20 січня 2015 року.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Судами встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язання за кредитною угодою від 13 липня 2005 року №18105К15/2102 13 липня 2005 року між ВАТ "Державний експертно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі, як кредитором, ЗАТ "Агропродукт" (правонаступником якого з 25 лютого 2015 року є ПрАТ "Агро-Продукт"), як поручителем, та ПП "Продекспорт", як позичальником, було укладено договір поруки № 18105Р1 (далі - договір поруки).

Статтею 1 договору поруки визначено, що у договорі приведені нижче терміни використовуються у такому значенні: Кредитна угода - кредитна угода від 13 липня 2005 року № 18105К15/2102 (з усіма чинними додатками), далі кредитна угода, яка укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор, при виконанні позичальником певних її умов, надає позичальнику кредит в сумі 5300000,00 доларів США на умовах визначених кредитною угодою, терміном погашення 13 липня 2010 року; Основне зобов'язання - зобов'язання позичальника, передбачені кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредитів, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредитів.

У відповідності п. 2.1 та пп. 2.1.6 поручитель підтверджує, що ознайомився з умовами кредитної угоди (включаючи всі додатки до кредитної угоди, що є чинними на дату укладення цього договору), укладеної між кредитором і позичальником, поінформований про фінансово-економічний стан позичальника і повністю розуміє свої обов'язки згідно з цим договором.

Згідно п. 3.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за несвоєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання, а також відшкодовувати витрати, що будуть визначатися на момент фактичного задоволення, в т.ч. суму кредитів, відсотки, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання основного зобов'язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного виконання (неповного) виконання Основного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.3 договору поруки всі змін і поповнення до цього договору мають юридичну силу лише за мови виконання їх у письмовій формі та підписання повноважними на то представниками сторін.

Також судами встановлено, що між ВАТ "Державний експертно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі, ЗАТ "Агропродукт", та ПП "Продекспорт", були укладені договори про внесення змін до договору поруки, а саме :

- 13 січня 2011 року договір № 18105Р1-1 про внесення змін до договору поруки від 13 липня 2005 року № 18105Р1, яким статтю 1 "Визначення термінів" договору поруки виклали в наступній редакції: "зокрема, кредитна угода - кредитна угода від 13 липня 2005р. № 18105К15/2102, далі - кредитна угода, яка укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор, при виконанні позичальником певних її умов, відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію з лімітом боргу 4626914,29 доларів США терміном погашення 13 липня 2013 року на визначених кредитною угодою умовах;

- 17 жовтня 2013 року договір №18105Р1-2 про внесення змін до договору поруки від 13 липня 2005 року № 18105Р1, яким статтю 1 "Визначення термінів" договору поруки виклали у наступній редакції: кредитна угода - кредитна угода від 13 липня 2005 року № 18105К15/2102, далі - кредитна угода, яка укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор, при виконанні позичальником певних її умов, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом боргу 36761919 гривень 47 коп. на визначених кредитною угодою умовах.

Позивач у позовній заяві зазначає, що між банком та позичальником були укладені додаткові угоди, якими вносилися зміни до кредитної угоди, про укладення яких не було повідомлено поручителя та внаслідок яких збільшилася відповідальність ТОВ "Агро-Продукт" як поручителя за договором поруки.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що укладеними між банком та позичальником додатковими угодами внесено наступні зміни до кредитної угоди:

- додатковою угодою №18105К15-2/2102 від 17 квітня 2006 року, всупереч вимогам пп. 4.1.4 п.4.1. ст. 4 договору поруки №18105Р1 від 13 липня 2005 року, змінено порядок погашення боргу позичальника перед кредитором, який погіршив положення позичальника щодо погашення суми основного боргу за кредитом, що призвело до збільшення суми додаткових зобов'язань за кредитом та збільшення обсягу відповідальності поручителя (сплата простроченого боргу за користування кредитом, строкові платежі по сплаті процентів за користування кредитом, строкові платежі по погашенню строкової заборгованості за кредитом і. т. і.);

- додатковою угодою № 18105К15-13/2102 від 16 грудня 2008 року внесено зміни та перше речення п.п. 4.1.1 п. 4.1 кредитної угоди викладено у наступній редакції: "Починаючи з 16 грудня 2008 року на дату платежів по процентах позичальник щомісячно сплачуватиме банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,0 % річних на період до 30 червня 2009 року за умови підтримання позичальником рівня грошових надходжень на поточні рахунки, відкриті в банку, за попередній звітний квартал пропорційно розміру заборгованості перед банком станом на перший день місяця, наступного за звітним кварталом, в загальному портфелі позичальника;

- додатковою угодою № 18105К15-21/2102 від 30 липня 2009 року внесено зміни до пп. 4.1.1. п.4.1. "Проценти за користування Кредитом" статті 4 "Платежі за угодою" кредитної угоди щодо збільшення банком процентної ставки за кредитом до 12% річних та викладено вищевказаний пункт у новій редакції наступного змісту: "Починаючи з 1 липня 2009 року на дату платежів по процентах позичальник щомісячно сплачуватиме банку проценти за користування кредитом у розмірі 12% річних на період до 30 червня 2010 року за умови підтримання позичальником рівня грошових надходжень на поточні рахунки, відкриті в банку, за попередній звітний квартал пропорційно розміру боргу перед банком станом на перший день місяця, наступного за звітним кварталом, в загальному портфелі позичальника";

- додатковою угодою № 18105К15-35/2102 від 26 жовтня 2012 року внесені зміни щодо визначення нових умов збільшення плати за управління кредитом. Так до абзацу 9 та 10 підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 "Плата за управління кредитом" статті 4 "Платежі за угодою" угоди були внесені наступні зміни: "У разі невиконання позичальником зобов'язань, пп.з) п. 2.1, пп.5.137, пп. 5.1.38, пп.5.1.29 угоди розмір плати за управління збільшується на 0,15 % від ліміту кредитної лінії за кожне таке порушення на період, починаючи з першого дня другого місяця кварталу, наступного за кварталом, у якому позичальником порушені зобов'язання, визначені пп. з) п.2.1, пп.5.1.37, пп.5.1.38,пп.5.1.39. Угоди, та закінчуючи останнім днем першого місяця (включно) кварталу, наступного за кварталом, в якому позичальником виконані зазначені зобов'язання."

Відповідно до 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Статтею 598 ЦК України встановлені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 921/730/13-г/3 за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Тернополі до Приватного підприємства "Продекспорт" та ЗАТ "Агропродукт" про солідарне стягнення боргу за кредитними договорами та договорами поруки, з врахуванням заяви позивача за даним позовом про уточнення (збільшення) позовних вимог (загальна сума позову 197504593 гривень 91коп.), позовні вимоги задоволено повністю та стягнено з Приватного підприємства "Продекспорт" та ЗАТ "Агропродукт" солідарно на користь ПАТ "Державний експртно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі борг за кредитними угодами №18105К15/2102 від 13 липня 2005 року та № 6605К48 від 13 липня 2005 року, договорами поруки №18105Р1 від 13 липня 2005 року та № 6605Р8 від 13 липня 2005 року - 41003252 гривень 65 коп. боргу за кредитом, 5426712 гривень 21 коп. боргу за несплаченими відсотками, 574509 гривень 51 коп. боргу за несплаченими комісіями, 1353420 гривень 28 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Господарським судом в описовій частині зазначеного рішення вказано, ТОВ "Агро-Продукт" участь уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, однак, надав суду заяву за вх. № 17969 від 31 жовтня 2013 року про визнання позову з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог за № 066-003/1928 від 29 жовтня 2013 року (вхідний № 17940) у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 921/730/13-г/3 встановлено невиконання Приватним підприємством "Продекспорт" своїх зобов'язань за кредитними угодами, у тому числі за кредитною угодою № 18105К15/2102 від 13 липня 2005 року щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та сплати комісії за управління кредитом, в зв'язку з чим йому нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, факт наявності зобов'язань поручителя за договорами поруки, в тому числі за договором поруки від 13 липня 2005 року № 18105Р1 щодо забезпечення виконання Приватним підприємством "Продекспорт" своїх зобов'язань за кредитними угодами, у тому числі за кредитною угодою № 18105К15/2102 від 13 липня 2005 року.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції встановив, що з тексту рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 921/730/13-г/3 вбачається, що судом було встановлено підстави для задоволення позовних вимог та стягнення солідарно з поручителя та боржника суми кредитної заборгованості, відсотків, комісії та пені, нарахованих за невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитними угодами, у тому числі за кредитною угодою № 18105К15/2102 від 13 липня 2005 року, за договорами поруки, у тому числі за договором поруки від 13 липня 2005 року № 18105Р1.

З рішення суду у справі № 921/730/13-г/3 суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що судом не досліджувалися та не встановлювалися умови наявності підстав припинення поруки поручителя, з урахуванням внесених до кредитної угоди № 18105К15/2102 від 13 липня 2005 року відповідних змін шляхом укладення додаткових угод № 18105К15-2/2102 від 17 квітня 2006 року, № 18105К15-13/2102 від 16 грудня 2008 року, № 18105К15-21/2102 від 30 листопада 2009 року та № 18105К15-35/2102 від 26 жовтня 2012 року, які не погоджувались поручителем, проте, збільшували обсяг його відповідальності.

Крім того, у тексті рішення суду у справі № 921/730/13-г/3 зазначено про встановлення судом обставин щодо укладення між банком та позичальником, зокрема, кредитної угоди № 18105К15/2102 від 13 липня 2005 року та внесення до неї змін відповідно до укладеної між ними додаткової угоди від 17 жовтня 2013 року, а також щодо укладення між банком, позичальником та поручителем договору поруки № 18105Р1-1 від 13 липня 2005 року.

В оскарженій постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що судом при розгляді господарського спору у справі № 921/730/13-г/3 не досліджувалися та не встановлювалися умови відповідальності поручителя за договором поруки з врахуванням відповідних змін, внесених до кредитної угоди, та відповідно не розглядалося питання щодо дійсності поруки за цим договором чи підстав її припинення. Обставини, встановлені при розгляді справи № 921/730/13-г/3, на думку Львівського апеляційного господарського суду, не є преюдиційними у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України при розгляді даної справи.

Проте, з таким висновком Львівського апеляційного господарського суду Вищий господарський суд України не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства в Україні віднесено принцип обов'язковості рішень суду.

Рішення суду у справі № 921/730/13-г/3 від 31 жовтня 2013 року набрало законної сили і звернуто до виконання.

Принцип правової визначеності є одним з основних елементів верховенства права.

Тобто, рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

За таких обставин юридичний висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для припинення поруки є помилковим, отже, постанову Львівського апеляційного господарського суду визнати законною та обгрунтованою не можна, тому вона підлягає скасуванню.

Місцевий господарський суд перевірив всі доводи сторін, повно встановив істотні для даної справи обставини та прийшов до юридично правильного висновку про відсутність підстав для визнання поруки припиненою згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Тернопільської області зміні чи скасуванню не підлягає.

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 березня 2016 року.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 30 листопада 2015 року залишити без змін.

Головуючий Т. Козир

Судді С. Самусенко

С. Саранюк