ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 920/1339/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Гончарука П.А. Кондратової І.Д.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2016у справі№ 920/1339/15за позовомкомунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради дотовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" простягнення 110 160,00 грн за участю представників сторін:

від позивача: Маківський О.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Шляхрембуд" Сумської міської ради звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" про стягнення 110 160,00 грн перерахованих згідно з платіжним дорученням № 174 від 04.03.2015 року в рахунок оплати товару відповідно до договору поставки № 11/10/15 від 02.03.2015 року у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.11.2015 року у справі № 920/1339/15 у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" на користь КП "Шляхрембуд" Сумської міської ради 110 160,00 грн заборгованості.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Сумської області від 17.11.2015 року.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором поставки № 11/10/15 від 02.03.2015 року, за умовами якого ТОВ "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" (постачальник) передає у власність товар (бетон), а КП "Шляхрембуд" Сумської міської ради (покупець) приймає та оплачує товар.

Відповідно до п. 1.1. договору кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість партії товару визначається сторонами у накладних на кожну таку партію товару, накладні є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно із п. 1.2. договору товар поставляється покупцю партіями у кількості, за найменуваннями та ціною, згідно специфікацій та/або накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Товар доставляється постачальником покупцю до місця, вказаного покупцем у строк 5 робочих днів з моменту отримання від покупця оплати за відповідну партію товару (надходження коштів на поточний рахунок постачальника у банківській установі, що його обслуговує).

Пунктом 1.4. договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця за останньою подією: у момент передачі товару (підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на партію товару), - у випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, або у момент оплати (надходження коштів за відповідну партію товару від покупця на поточний рахунок постачальника у банківській установі, що його обслуговує), - у випадку оплати товару після його фактичної передачі покупцю.

У п. 1.6. договору зазначено, що загальна кількість товару, що передається постачальником покупцю за договором визначається сумованою кількістю товару, що був поставлений, відповідно до видаткових накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін (п. 2.2. договору).

Розділом 3 договору сторони визначили ціну товару та порядок розрахунків.

Ціна товару визначається специфікаціями та/або видатковими накладними, що мають силу специфікацій і є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1.).

Загальна вартість товару за договором (ціна договору) визначається сумованою вартістю товару, переданого відповідачем позивачу за видатковими накладними протягом дії цього договору (п. 3.2.).

Оплата за цим договором здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування позивачем на поточний рахунок відповідача грошових коштів за кожну партію товару згідно рахунку відповідача - не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання позивачем такого рахунку поштою, нарочно, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, але в будь-якому випадку не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару (п. 3.3.).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Перевіряючи дотримання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 11/10/15 від 02.03.2015 року, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату товару № 133 на суму 110 160,00 грн, а платіжним дорученням № 174 від 04.03.2015 року на підставі виставленого рахунку позивач здійснив оплату за товар, перерахувавши відповідачу грошові кошти в сумі 110 160,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки відповідачем позивачу товару на суму 110 160,00 грн.

При цьому, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги посилання позивача на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань та всупереч умовам договору № 11/10/15 від 02.06.2015 року останній не здійснив поставку товару (бетон), який був оплачений позивачем згідно з платіжним дорученням № 174 від 04.03.2015 року на суму 110 160,00 грн, що підтверджується висновками Державної фінансової інспекції у Сумській області за наслідками проведеної позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 29.11.2012 року по 01.06.2015 року, викладеними у акті перевірки № 08-08/07 від 08.07.2015 року, в якому зазначено, що під час перевірки дотримання вимог законодавства при укладенні та виконання договору від 02.03.2015 року № 11/10/15 за період з 01.03.2015 року по 01.06.2015 року, Держфінінспекцією встановлено факт проведення позивачем безтоварної операції по бухгалтерському обліку в березні - квітні 2015 року, а саме оплату товарно-матеріальних цінностей в сумі 110 160,00 грн, які фактично позивачем не отримано.

Зокрема проведення у 2015 році безтоварної операції підтверджується також поясненнями відповідача, в яких він зазначив, що товар (бетон) поставлено за заявкою позивача 20.08.2013 року, первинні документи не оформлювались, позивач оплатив отриманий товар лише 04.03.2015 року.

Крім того, як свідчать матеріали справи бетон М - 300 в кількості 67.5 м3 у березні 2015 року для позивача відповідачем не вироблявся та не постачався.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу положень ч. 2 ст. 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару.

Апеляційний господарський суд перевіривши всі фактичні обставини справи, пояснення сторін та інші докази прийшов до обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції зробив неправомірний висновок та необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, так як в зв'язку з неотриманням товару (бетону) у 2015 року позивач мав право вимагати повернення коштів, перерахованих згідно з платіжним дорученням № 174 від 04.03.2015 року в рахунок оплати товару відповідно до договору поставки № 11/10/15 від 02.03.2015 року, укладеного між сторонами, у зв'язку з невиконання відповідачем договірних зобов'язань.

За таких обставин Харківський апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення Господарського суду Сумської області від 17.11.2015 року та обґрунтовано задовольнив позов.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятої у справі постанови.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року, що постановлена з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року у справі № 920/1339/15 залишити без змін.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді П.А. Гончарук

І.Д. Кондратова