ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 917/99/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіГончарука П.А.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників від позивачаТкача Т.М.від відповідачаГулі В.С.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 рокуу справі№ 917/99/16 Господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Насінневе"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод"простягнення 5 370 190, 77 грн

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Насінневе" (далі - ПАТ "Насінневе", позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" (далі - ТОВ "Лозівський молочний завод", відповідач) про стягнення 5 369 890,77 грн заборгованості, 100,00 грн пені, 100,00 грн 3 % річних та 100,00 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з невиконанням останнім договору поставки № 3001 від 30.01.2015 року.

У лютому 2016 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 5 369 890,77 грн заборгованості, 1 566 452,63 грн пені, 91 435,97 грн 3 % річних та 553 189,45 грн інфляційних втрат, яку ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.02.2016 р. прийнято до розгляду.

24.03.2016 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Зінківського районного суду Полтавської області у справі № 530/390/16-ц (номер провадження 2/530/277/16) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" до Публічного акціонерного товариства "Насінневе", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поставки № 3001 від 30.01.2015 року та стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.03.2016 року (суддя Тимощенко О.М.) зупинено провадження у справі № 917/99/16 до набрання законної сили судовим рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області у справі № 530/390/16-ц (номер провадження 2/530/277/16).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 р. (головуючий суддя: Білецька А.М., судді: Барбашова С.В. та Плужник О.В.) ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.03.2016 року скасовано, а справу направлено до Господарського суду Полтавської області для подальшого розгляду по суті.

ТОВ "Лозівський молочний завод", не погодившись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 р., звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій відповідач просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 р. та прийняти нове рішення, яким залишити в силі ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.03.2016 року у справі № 917/99/16.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції ч. 1 ст. 79 ГПК України, а також взаємопов'язаністю справ Зінківського районного суду Полтавської області № 530/390/16-ц та Господарського суду Полтавської області № 917/99/16, що полягає в оскарженні договору, який є підставою для стягнення в господарському процесі з відповідача заявлених позивачем пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Позивачем подано до Вищого господарського суду України відзив, в якому останній просить суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу ТОВ "Лозівський молочний завод" без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Господарський суд Полтавської області, зупиняючи провадження у справі № 917/99/16 до набрання законної сили судовим рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області у справі № 530/390/16-ц (номер провадження 2/530/277/16) мотивував своє рішення тим, що вказані справи є пов'язаними, а результат вирішення справи № 530/390/16-ц (номер провадження 2/530/277/16) матиме суттєве значення для вирішення справи № 917/99/16, оскільки в пунктах даного договору визначено порядок та строки проведення розрахунків за отриманий товар, відповідальність за невиконання зобов'язань щодо оплати товару у встановлені в договорі строки, які необхідно враховувати суду для встановлення правильності нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних при вирішенні по суті справи № 917/99/16, а оскільки пеня, заявлена до стягнення у даній справі, передбачена саме умовами оскаржуваного договору, наявність правових підстав для її нарахування залежить від дійсності чи недійсності такого договору.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого суду, виходив з того, що судом першої інстанції не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні даної справи та яким чином встановлені в іншій справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи із предмету, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), у зв'язку з чим дійшов висновку, що розгляд Зінківським районним судом Полтавської області справи № 530/390/16-ц не може бути перешкодою для встановлення і з'ясування відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України істотних обставин у справі № 917/99/16, оскільки у випадку визнання недійсним оскаржуваного договору, сторони не позбавлені права та можливості звернутись до господарського суду з відповідною заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в порядку ст. 112 ГПК України.

Вищий господарський суд України погоджується з зазначеними висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, про що виносить ухвалу.

Зазначена норма визначає сукупність обставин, за наявністю яких суддя зобов'язаний зупинити провадження у справі. За змістом вказаної норми для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

У п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 3 і 4 ст. 35 ГПК України).

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом розгляду позовних вимог є стягнення заборгованості за договором поставки № 3001 від 30.01.2015 року, який на момент звернення позивача з даним позовом до господарського суду, є дійсним в силу презумпції правомірності правочину, визначеною ст. 204 Цивільного кодексу України.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком апеляційного суду про те, що вирішуючи питання про стягнення заборгованості за договором поставки, суд першої інстанції мав встановити і відповідні обставини його укладення, а саме: підписання сторонами та скріплення їх печатками, досягнення згоди з усіх істотних умов договору, тобто встановити, чи є такий договір укладеним та чинним на час розгляду спору тощо, використовуючи за необхідності і права, передбачені ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, розгляд Зінківським районним судом Полтавської області справи № 530/390/16-ц не може бути перешкодою для встановлення і з'ясування відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України істотних обставин у справі № 917/99/16, в якій предметом спору є стягнення заборгованості за договором, оскільки у випадку набрання законної сили судовим рішенням про визнання даного договору недійсним, сторони мають право на звернення до господарського суду з відповідною заявою про перегляд повністю або у відповідній частині прийнятого рішення за нововиявленими обставинами в порядку ст. 112 ГПК України.

Крім того, Харківським апеляційним господарським судом вірно звернуто увагу на те, що зупинення провадження у судовій справі за відсутністю достатніх підстав є порушенням розумних строків тривалості судового провадження, що може вважатися порушенням права на справедливий розгляд справи в суді упродовж розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, згоду на обов'язковість якої надано Верховною Радою України.

Враховуючи вищевикладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність в даному випадку підстав для зупинення провадження та правильне застосування судом апеляційної інстанції ч 1 ст. 79 ГПК України.

Доводи скаржника щодо неотримання позивачем ухвали Господарського суду Полтавської області від 24.03.2016 року у справі № 917/99/16 спростовуються матеріалами справи, а саме штампом вихідної кореспонденції місцевого суду, відповідно до якого ухвала суду від 24.03.2016 р. була направлена сторонам у справі наступного робочого дня - 25.03.2016 р. у кількості 2 примірників (вих. № 917/99/16/1923/16), а також повідомленням про вручення позивачу поштового відправлення № 3600112240843, відповідно до якого ухвала суду від 24.03.2016 р. була вручена представнику позивача за довіреністю Коровіцькій 29.03.2016 р.

Щодо відхилення апеляційним судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, то суд апеляційної інстанції мотивував зазначене рішення суб'єктивним характером змісту зазначеного клопотання, враховуючи завчасне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, наявності можливості забезпечити участь різних представників відповідача та відсутності доказів неможливості здійснення заміни представництва, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції вважає, що обґрунтоване відхилення зазначеного клопотання не вплинуло на правильність висновків апеляційного суду та не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови Харківського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, з огляду на те, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом апеляційної інстанції з достатньою повнотою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі, Вищий господарський суд України відхиляє касаційну скаргу та залишає без змін ухвалену у справі постанову апеляційного господарського суду.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року у справі № 917/99/16 - без змін.

Справу № 917/99/16 передати на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.

Суддя Гончарук П.А.

Суддя Стратієнко Л.В.