ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 917/2612/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя"на рішення та постановуГосподарського суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2016 рокуу справі№ 917/2612/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Новофарм"до приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя"про стягнення 375 488,30 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 375 488, 30 грн, з яких 346 775,30 грн - основний борг, 28 713,00 грн - пеня.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.02.2016 (суддя - Безрук Т.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 (головуючий - Істоміна О.А., судді - Барбашова С.В., Білецька А.М.), позов задоволено.

Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Новофарм" 346 775, 30 грн основного боргу, 28 713,00 грн пені та судовий збір.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 07.07.2014 року між ТОВ з іноземними інвестиціями "Новофарм" (орендодавець) та ПСП "Нове Життя" (орендар) було укладено договір оренди сільськогосподарської техніки № Н-071А-14, за умовами якого орендодавець зобов'язувався передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар - прийняти у строкове користування сільськогосподарську техніку, що визначена у цьому договорі, та зобов'язувався сплачувати орендодавцеві орендну плату відповідно до умов договору.

Згідно з п. 3.3 договору об'єкт вважається переданим орендарю з моменту підписання акту приймання-передачі майна.

Пунктами 5.1., 5.4. договору передбачено, що розмір орендної плати за орендне користування об'єктом оренди вказується у додатку до цього договору. Орендна плата сплачується орендарем на умовах, узгоджених сторонами, які наведено в додатку № 1 до цього договору в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця, на підставі рахунків, які надаються орендодавцем. З метою фіксації факту надання послуг оренди за цим договором, сторони щоквартально складають (підписують та скріплюють печатками) акт приймання-передачі наданих послуг (оренда сільськогосподарської техніки). Розмір орендної плати може переглядатися за згодою сторін.

У додатку до договору сторони погодили розмір орендної плати - 346 775,30 грн за весь період оренди, строк сплати орендної плати до 10.07.2014.

Також сторонами у додатку було погоджено, що строк оренди починається з моменту підписання акту приймання - передачі об'єкта оренди, тобто з 09.07.2014 та діє до 20.12.2014 (всього 165 календарних днів).

Згідно з п. п. 10.1., 10.2. договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За актом приймання передачі від 09.07.2014 об'єкт оренди - трактора Case MX 340 новий, заводський номер ZDRD був переданий відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, після закінчення терміну дії договору, відповідач об'єкт оренди позивачу не повернув та продовжувався ним користуватися у період з 21.12.2014 по 03.06.2015 (165 календарних днів).

10.06.2015 позивач звернувся до відповідача з листом, яким повідомив відповідача про припинення дії договору та заявив вимогу про повернення техніки, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.19-20).

11.09.2015 ТОВ з іноземними інвестиціями "Новофарм" направив відповідачу вимогу № 38Ю про сплату 346 775,30 грн орендної плати за користування технікою згідно з договором № Н-071А-14 від 07.07.2014; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-ПД1-05023, рахунок фактуру від 10.09.2015, що підтверджується поштовою квитанцією від 11.09.2015 та описом вкладення у цінний лист від 11.09.2015 (а.с. 21-25).

Однак, відповідач акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-ПД1-05023 не підписав, орендну плату не сплатив, орендовану техніку позивачу не повернув.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідач у період з 21.12.2014 по 03.06.2015 свої зобов'язання щодо оплати за об'єкт оренди не здійснив, в зв'язку з чим просив стягнути з відповідача 346 775,30 грн основного боргу та 28 713,00 грн пені.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічна норма міститься і у ст. 283 ГК України.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 3 ст. 285 ГК України орендар, зокрема, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки, дія договору № Н-071А-14 була продовжена відповідно до правил ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України до 03.06.2015, а відповідач заборгованість з орендної плати до 25.09.2015 (вимога про виконання зобов'язання була отримана 22.09.2015) не сплатив за період з 21.12.2014 по 03.06.2015, чим порушив вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України, то суди правомірно стягнули з відповідача 346 775, 30 грн основного боргу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За п. 9.2.4. договору у випадку прострочення у поверненні об'єкта оренди орендодавцеві, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості об'єкта оренди за кожен день прострочення за весь період прострочення.

Таким чином, рішення господарських судів в частині стягнення з відповідача 28 713,00 грн пені відповідно до п. 9.2.4. договору є законними і відповідають обставинам справи.

Доводи відповідача в касаційній скарзі про те, що суд безпідставно посилався на ч. 2 ст. 530 ЦК України є неправильними, адже умовами договору було передбачено одноразову сплату орендної плати за весь період оренди, змін до договору в цій частині під час поновлення його на новий строк відповідно до ст. 764 ЦК України сторонами не вносилось, тобто строк виконання відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати за новий період не був визначений, а тому місцевий суд правомірно застосував до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 530 ЦК України в частині пред'явлення вимоги орендодавця та обов'язку ПСП "Нове життя" сплатити заборгованість у семиденний строк.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди неправомірно нарахували відповідачу пеню, адже можливість передбачити в договорі неустойку узгоджується із свободою договору, що закріплено в ст. 627 ЦК України.

Решта доводів касаційної скарги висновків судових рішень не спростовують і підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2016 року у справі за № 917/2612/15 - без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року.

Головуючий Л. Стратієнко

Суддя П. Гончарук

Суддя І. Кондратова