ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 916/1135/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: прокуратури: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Логін Р.А. Макаренко О.О. Яговдік С.М. Залєвський В.Е.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМіністерства оборони Українина рішення та постанову Господарського суду Одеської області від 05 травня 2015 року Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 рокуу справі№ 916/1135/14за позовомпершого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони Українидотовариства з обмеженою відповідальністю "Обрій"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Департамент внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони Українипро стягнення 1 988 391,84 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 р. перший заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарський суд з позовом до відповідача про стягнення 1 988 391,84 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.05.2015 (головуючий - Брагіна Я.В., судді - Желєзна С.П., Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 (головуючий - Савицький Я.Ф., судді - Гладишева Т.Я., Головей В.М.), в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Міністерства оборони України в дохід Державного бюджету України судовий збір.

В касаційній скарзі Міністерства оборони України, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, 31.07.2007 між Міністерством оборони України (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій" (генпідрядник) було укладено договір на виконання підрядних робіт № 227/ДБ-217Буд, метою якого за п. 1.1. договору є забезпечення житлом сімей військовослужбовців Збройних Сил України, яке виконується за рахунок Державного бюджету України шляхом будівництва 50-ти квартирного житлового будинку в м. Очакові по вул. Дегтярьова (шифр 115) (об'єкт).

Згідно договору замовник доручає генпідряднику, а генпідрядник зобов'язується відповідно до проектної документації, чинних нормативно-правових актів у галузі будівництва і експлуатації та умов договору збудувати об'єкт, ввести його в експлуатацію та передати об'єкт замовнику, а замовник - прийняти від генпідрядника закінчений об'єкт будівництва та оплатити його у визначеному договором порядку (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, з урахуванням додаткової угоди № 8/217 від 29.07.2010, загальна вартість робіт становить 12 585 923,80 грн.

У п. 11.1. договору сторони погодили, що роботи і матеріальні ресурси, що використовуються для їх виконання, повинні відповідати державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативним документам, проектній документації та умовам договору.

З метою забезпечення контролю за відповідністю робіт і матеріальних ресурсів встановленим вимогам замовник (уповноважені особи замовника) здійснює технічний нагляд і контроль за виконанням робіт, а також може проводити перевірку обсягів виконаних та прийнятих до сплати робіт шляхом здійснення контрольних обмірів. Такі перевірки проводяться за участю генпідрядника. Виявлені відхилення або завищення підлягають коригуванню (виключенню з прийнятих до оплати обсягів виконаних робіт (п. 11.2. договору).

Згідно з п. 14.2. договору розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі актів прийняття виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику.

На виконання умов договору позивач оплачував виконані відповідачем роботи за актами виконаних будівельних робіт та довідками форми КБ-3.

З 03.04.2013 по 25.07.2013 Департаментом внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України було проведено фінансовий аудит та аудит відповідності Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України за період з 01.01.2010 по 01.01.2013, за результатами якого складено аудиторський звіт № 234/40/60 від 25.07.2013, відповідно до якого встановлено факт завищення вартості робіт за укладеним договором на загальну суму 1 988 391,84 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, перший заступник військового прокурора на підставі ст. 1212 ЦК України просить стягнути з відповідача 1 988 391,84 грн.

За положеннями ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами у справі, яка переглядається, було укладено договір на виконання підрядних робіт № 227/ДБ-217Буд, а кошти, які перший заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерством оборони України просить стягнути з ТОВ "Обрій", отримано останнім як оплата за роботи, які виконані за договором згідно актів виконаних будівельних робіт та довідок форми КБ-3, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановивши, що Міністерство оборони України прийняло виконані відповідачем роботи за актами та довідками про вартість виконаних робіт КБ-3 без будь-яких зауважень і заперечень, не заявивши при цьому про їх недоліки та, встановивши відсутність в діях відповідача складу господарського правопорушення, правомірно відмовили у стягненні 1 988 391,84 грн.

Крім того, господарські суди встановили, що аудиторський звіт про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності Південного управління капітального будівництва МОУ, акт контрольного обміру (а.с. 19-34, т. 1) не є належним доказами, що підтверджують спричинення позивачу збитків в розмірі 1 988 391,84 грн, а відповідно до ст. 1117 ГПК України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку доказів.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що об'єкт не був зданий в експлуатацію, то вони є безпідставними, адже вказаний об'єкт зданий в експлуатацію, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, яка підписана начальником Південного УКБ і зареєстрована в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області за № МК 14211114654 від 27.12.2011.

Посилання Міністерства оборони України в касаційній скарзі на те, що апеляційним судом було неправомірно відмовлено у проведенні експертизи є також безпідставними, оскільки 28.10.2015 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду було призначено експертизу у справі, проведення якої доручено Одеському науково - дослідному інституту судових експертиз, однак у зв'язку із ненаданням сторонами додаткових матеріалів, необхідних для проведення повного та всебічного дослідження, експертиза не була проведена.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 05 травня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року у справі за № 916/1135/14 - без змін.

Головуючий, суддя Л. СтратієнкоСуддя П. ГончарукСуддя І. Кондратова