ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 915/549/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Нєсвєтова Н.М., Карабаня В.Я.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"на постанову та на рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 року господарського суду Кіровоградської області від 28.12.2015 рокуу справі господарського судуКіровоградської областіза позовомпублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"дофізичної особи - підприємця ОСОБА_4прозобов'язання укласти договір, в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Волощук П.Ю.,- відповідача:не з"явився,ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (далі - ПАТ "Миколаївгаз") звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) про зобов"язання укласти договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власником та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) у редакції, викладеної в резолютивній частині позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.04.2015 року позовну заяву ПАТ "Миколаївгаз" про зобов'язання ФОП -ОСОБА_4 укласти договір з доданими до неї документами передано за встановленою підсудністю до господарського суду Кіровоградської області.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.12.2015 року (колегія суддів у складі: Макаренко Т.В.- головуючий, судді: Болгар Н.В., Змеул О.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 року (колегія суддів у складі: Чимбар Л.В. - головуючий, судді: Джихур О.В., Дмитренко Г.К.) рішення місцевого господарського суду від 28.12.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Миколаївгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.12.2015 року скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 листом № 76 від 07.11.2014 року звернувся до ПАТ "Миколаївгаз" з проектом договору оренди об'єкту системи газопостачання, яка призначена для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам і яка знаходиться в смт. Арбузинка, Арбузинського району Миколаївської області та складається з газопроводів середнього і низького тиску.

03.12.2014 року ПАТ "Миколаївгаз" листом № 04-01/4357 повідомив відповідача про направлення підписаного, з протоколом розбіжностей, договору оренди, двох примірників протоколу розбіжностей від 24.11.2014 року до договору оренди, по два примірника Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору, що відповідно до приписів ст. 646 ЦК України є новою пропозицією укласти договір.

23.12.2014 року ПАТ "Миколаївгаз" отримав від відповідача відповідь на свій лист до якого було додано протокол розбіжностей та зазначено про не узгодження протоколу розбіжностей у повному обсязі. Позивач зазначає, що відповідач відмовився від укладання договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України на умовах, запропонованих позивачем в Протоколі розбіжностей до Договору оренди, надісланих відповідачу листом від 03.12.2014 за № 04-01/4357.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про укладення договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) між ПАТ "Миколаївгаз" та ФОП - ОСОБА_4 на умовах ПАТ "Миколаївгаз" викладених в резолютивній частині позовної заяви, проект якого було викладено в Протоколі розбіжностей до Договору Оренди та надіслано відповідачу разом з листом № 04-01/4357 від 03.12.2014 року.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений статтею 181 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 187 цього ж Кодексу спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Беручи до уваги наведені приписи чинного законодавства, обов'язковою умовою щодо спонукання в судовому порядку укласти господарський договір є, зокрема, обов'язковість для сторін укладення договору. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. Тобто, спонукання до укладення договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, на підставі державного замовлення. У тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов'язковому для суб'єктів господарювання державному замовленні або не є обов'язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про спонукання до укладення договору може бути предметом розгляду у суді у разі взаємної згоди сторін, або якщо сторони зобов'язались укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Миколаївгаз" на підставі ліцензії серії АВ №527273 виданої 25.08.2010 року та ліцензії серії АВ №5527267 виданої 25.08.2010 здійснює розподіл природного газу та постачання природного газу споживачам, а відповідно є газопостачальним та газорозподільним підприємством.

ФОП ОСОБА_4 на підставі рішення господарського суду Миколаївської області у справі № 6/86/09 від 26.02.2009 року є власником побудованого в смт. Арбузинка газопроводу, який входить до складу Єдиної газотранспортної системи України (далі - ЄГСУ).

На день звернення до суду з даним позовом - 01.04.2015 року, правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу були визначені Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 року N 2467-VI.

Згідно з ч.1 ст. 7, ч.4-5 ст. 71 вказаного Закону, в редакції від 14.08.2014, що набула чинності з 10.09.2014, газотранспортні, газорозподільні та газодобувні підприємства під час здійснення транспортування та розподілу природного газу газопроводами, які перебувають у їхній власності чи користуванні на законних підставах, зобов'язані за зверненням суб'єктів ринку природного газу забезпечити їм доступ до цих мереж на підставі укладених договорів. Власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації. У разі невиконання зазначених вимог власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових. Експлуатація Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами.

Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 року N 2467-VI на підставі якого було подано позов до суду, відповідно до п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 року, втратив чинність з 01.10.2015 року.

За положенням частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом Преамбули Закону України "Про ринок природного газу", цей Закон визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

На виконання норм Закону України "Про ринок природного газу" було прийнято Постанову національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем" (зареєстровано в Мін'юсті України, 06.11.2015 за № 1379/27824). Вказаною постановою було затверджено Кодекс газорозподільних систем, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Кодексу газорозподільних систем, експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори ГРМ.

Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ вказаного Кодексу, власники газової мережі, яка згідно з розділом ІІ цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Враховуючи приписи зазначених вище статей, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що в силу Закону взаємовідносини між сторонами мають врегульовуватись на договірних засадах, оскільки відповідач є власником газопроводу, який входить до складу ЄГСУ, проте встановивши, що законодавцем визначено альтернативність у визначені змісту правовідносин (надання послуг, оренди господарського відання чи користування з передачею на баланс, відчуження шляхом купівлі-продажу) і власник газопроводу відмовився від укладення запропонованого позивачем договору саме на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України, з огляду конституційні гарантії власника та приписи ст. 14 ЦК України, дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, то вони є необгрунтовані та такі, що спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.12.2015 року у справі №915/549/15 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Н.М.Нєсвєтова

В.Я.Карабань