ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 910/7979/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Акулової Н.В., Татькова В.І.,

за участю представників сторін: позивача - Шевчук І. М. дов. від 31.05.2016 року, відповідача - Пляса Н. П. директора, Гриня Ю. П. дов. від 09.07.2015 року, Горбунової Л. М. дов. від 10.05.2016 року № 03,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Карше" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 березня 2016 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Будмехсервіс" до ТОВ "Карше" про стягнення боргу за договором надання послуг та за зустрічним позовом ТОВ "Карше" до ТОВ "Будмехсервіс" про стягнення помилково сплачених коштів,

УСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ТОВ "Будмехсервіс" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Карше" з позовом про стягнення боргу у сумі 685061 гривень 89 коп. за період з листопада 2009 року по лютий 2015 року за договором №54/1-2005 від 25 квітня 2005 року про надання послуг з розміщення і обслуговування на своїй території ангару (складського приміщення).

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 54/1-2005 від 25 квітня 2005 року про надання послуг з розміщення і обслуговування на своїй території ангару (складського приміщення).

У травні 2015 року ТОВ "Карше" звернулось до ТОВ "Будмехсервіс" із зустрічним позовом про стягнення 34468 гривень 70 коп. помилково сплачених коштів за послуги з розміщення та обслуговування ангару за договором № 54/1-2005 від 25 квітня 2005 року.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що за розміщення і обслуговування ангару за період з 25 квітня 2005 року по 25 квітня 2015 року ТОВ "Карше" помилково сплатило ТОВ "Будмехсервіс" більшу суму, ніж встановлено договором № 54/1-2005 від 25 квітня 2005 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 червня 2015 року первісні позовні вимоги задоволено повністю.

З ТОВ "Карше" на користь ТОВ "Будмехсервіс" стягнуто 685061 гривню 89 коп. боргу.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 березня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Карше" задоволено частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2015 скасовано частково.

Щодо первісного позову прийнято нове судове рішення в наступній редакції:

"Первісний позов задовольнити частково.

З ТОВ "Карше" на користь ТОВ "Будмехсервіс" стягнути борг у сумі 449315 гривень 45 коп.

В іншій частині первісного позову відмовити."

Щодо зустрічного позову рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Карше" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 березня 2016 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 22 Конституції України ст. ст. 525, 526, 538 ЦК України, ст. 193 ч.6 ГК України, 4-2, 4-3, 4-7, 22, 28, 32, 33, 34, 43, 60, 69, ч. ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 квітня 2005 року між ТОВ "Будмехсервіс" та ТОВ "Карше" укладено договір № 54/1-2005, відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт з розміщення на своїй території й обслуговування ангару (складського приміщення) Замовника. Розміщення ангару здійснюється на площі 750 кв.м., що знаходиться за адресою м. Вишневе, вул. Чорновола, 49.

За п. п. 2.1. - 2.2.3 договору виконавець зобов'язується: підготувати площу 750 кв.м. протягом трьох робочих днів для виконання робіт по розташуванню ангару; обслуговувати площу та розташований на ній ангар за погодженням з замовником; забезпечити режим, який дозволяє вільний вхід на територію тільки уповноваженим представникам замовника, обслуговуючому персоналу, керівництву; виставляти замовнику акти на узгоджені періоди протягом строку дії договору. Замовник зобов'язується: самостійно розмістити ангар на території виконавця; провести інструктаж представників виконавця, які будуть здійснювати обслуговування; оплачувати роботи та/або послуги виконавця на підставі двосторонніх актів виконаних робіт та/або виставлених рахунків протягом 3-х банківських днів.

Пунктом 3.1 передбачено, що місячна вартість обслуговування ангару становить 4155 гривень 00 коп., включаючи всі податки та збори та всі інші загальнообов'язкові платежі. Розрахунки проводяться до 20 числа поточного місяця з урахуванням індексів інфляції.

Звертаючись з позовом до господарського суду, ТОВ "Будмехсервіс" виходив з того, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання щодо оплати послуг з розміщення та обслуговування ангару за договором № 54/1-2005 від 25 квітня 2005, у зв'язку з чим у нього за період з листопада 2009 року по лютий 2015 року виник борг на суму 685061 гривень 89 коп. На підтвердження надання послуг за вказаним договором позивачем приєднано до позову рахунки фактури та акти здачі-прийняття робіт за названий борговий період. Позивач наголошував, що акти здачі-прийняття робіт є підписаними лише з його боку. Також стверджував, що відповідач ухиляється отримувати рахунки-фактури, навмисно не підписує акти здачі-прийняття робіт, акти звірки взаєморозрахунків. При цьому вказував, що за період з 2005 року по жовтень 2009 року ТОВ "Карше" своєчасно здійснювало оплату наданих послуг за договором.

Мотивуючи зустрічний позов, ТОВ "Карше" виходило з того, що строк дії договору № 54/1 від 25 квітня 2005 - 10 років. Отже сума, яку ТОВ "Карше" повинно сплатити ТОВ "Будмехсервіс" станом на 25 квітня 2015 року за розміщення та обслуговування ангару (складського приміщення) з урахуванням інфляції, складає 503332 гривні 55 коп. Фактично сума, сплачена ТОВ "Карше" на користь ТОВ "Будмехсервіс", складає 617166 гривень 72 коп.. З них: 537801 гривня 25 коп. за розміщення та обслуговування ангару, решта 79365гривень 47 коп. - відшкодування за використану електроенергію.

Також ТОВ "Карше" вказувало, що за розміщення та обслуговування ангару за період з 25 квітня 2005 року по 25 квітня 2015 року підприємство помилково переплатило ТОВ "Будмехсервіс" суму у розмірі 34468 гривень 70 коп., що є значно вищою сумою, ніж узгоджено у договорі № 54/1 від 25 квітня 2005 року. Крім того, ТОВ "Карше" стверджувало, що вказані зайво сплачені кошти не можуть зараховуватись у рахунок виконаних ТОВ "Будмехсервіс" робіт, оскільки строк дії Договору № 54/1 від 25 квітня 2005 року закінчився.

Окрім того, ТОВ "Карше" зазначало, що у нього відсутня додаткова угода № 1 від 1 вересня 2006 року до договору № 54/1 від 25 квітня 2005 року, а тому, відповідно, з ним не було погоджено нової ціни за розміщення та обслуговування ангару у розмірі 8310 гривень 00 коп. за місяць.

Відповідно до п. 3.1 договору від 25 квітня 2005 року щомісячна вартість обслуговування ангару становить 4155 гривень 00 коп., враховуючи всі податки та збори та всі інші загальнообов'язкові платежі. Розрахунки проводяться до 20 числа поточного місяця з урахуванням індексів інфляції.

1 вересня 2006 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 54/1 від 25 квітня 2005 року, за якою внесено наступні зміни:

- до пункту 2.1 статті 2 договору № 54/1-2005 від 25 квітня 2005 року внесено додатково наступний пункт: "Виконавець зобов'язується забезпечити ангар (складське приміщення) електроенергією та водою. У разі проведення планових ремонтних та/або інших робіт щодо електромережі та/або водопостачання, виконавець зобов'язується попередити замовника письмово не пізніше ніж за п'ять днів (або відразу, якщо строк менше ніж п'ять днів) до запланованої дати відключення електроенергії та/ або водопостачання у зв'язку з проведенням планових ремонтних робіт";

- пункт 3.1. договору викладено в такій редакції:

"Договірна ціна обслуговування ангару - динамічна. Щомісячна вартість обслуговування ангару становить 8310 гривень 00 коп. (вісім тисяч триста десять грн. 00 коп.), включаючи всі податки та інші загальнообов'язкові платежі. Розрахунки проводяться до 20 числа поточного місяця з урахуванням індексів інфляції".

У своєму позові ТОВ "Будмехсервіс" просило суд першої інстанції стягнути суму боргу з урахуванням пені з ТОВ "Карше на користь ТОВ "Будмехсервіс" у сумі 685061 гривень 89 коп.

ТОВ "Будмехсервіс" не навело у позові розрахунку пені та підстави для її стягнення.

Водночас, на час перегляду даної справи в апеляційному провадженні представником ТОВ "Будмехсервіс" на запит суду було надано відповідні письмові роз'яснення наступного змісту: "В другому пункті прохальної частини позовної заяви допущено помилку, а саме: "з урахуванням пені", тому прошу прийняти до уваги уточнення до даного пункту та рахувати не "з урахуванням пені", а "з урахуванням індексу інфляції". Вказані письмові пояснення суд апеляційної інстанції взяв до уваги та долучив до матеріалів справи, їх приєднання представниками відповідача не заперечувалось.

Спірним борговим періодом у даній справі, за який позивач просить стягнути борг з урахуванням індексу інфляції у сумі 685061 гривню 89 коп., є період з листопада 2009 року по лютий 2015 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2013 року у справі №910/20403/13, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2014 року, ТОВ "Будмехсервіс" було відмовлено у задоволенні вимоги до ТОВ "Карше" про стягнення боргу у сумі 417874 гривні 96 коп. за період з листопада 2009 року по серпень 2011 року з тих мотивів, що дана вимога не підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено обставини.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин ст. 35 ГПК України та підставно відмовив у позові про стягнення боргу за період з листопада 2009 року по серпень 2011 року.

При цьому описка, допущена в постанові Київського апеляційного господарського суду, не впливає на правильність юридичного висновку суду апеляційної інстанції в даній частині.

Стосовно стягнення заявленого боргу за первісним позовом за період з вересня 2011 року по грудень 2014 року суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19 січня 2015 року ТОВ "Будмехсервіс" надіслало на адресу ТОВ "Карше" претензію № 03/01 на суму 650755 гривень 43 коп. Разом з вказаною претензією було надіслано акт звірки взаєморозрахунків станом на 31 грудня 2014 року, рахунки фактури та акти здачі-прийняття робіт за борговий період з листопада 2009 року по грудень 2014 року.

Про факт отримання вказаної претензії та названих документів ТОВ "Карше" свідчить його відповідь від 19 лютого 2015 року № 03/01, за змістом якої він стверджував про відсутність боргу перед позивачем у сумі 650755 гривень 43 коп. у зв'язку з оплатою. Також у відповіді на претензію ТОВ "Карше" зазначило, що помилково переплатило ТОВ "Будмехсервіс" за період з 25 квітня 2005 року по 25 квітня 2015 року 34468 гривень 70 коп. за розміщення та обслуговування ангару.

ТОВ "Карше" борг не визнало, посилається на те, що акт звірки взаєморозрахунків станом на 31 грудня 2014 року, рахунки фактури та акти здачі-прийняття робіт за борговий період з листопада 2009 року по грудень 2014 року, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, відповідач не отримував, наголошує, що ці документи підписані односторонньо, лише ТОВ "Будмехсервіс", а тому жодним чином не доводять надання послуг та, відповідно, наявність боргу за договором № 54/1 від 25 квітня 2005 року. Також вказує, що йому не було відомо про збільшення ціни послуги з розміщення та обслуговування ангару у відповідності до додаткової угоди № 1 від 1 вересня 2006 року до договору № 54/1 від 25 квітня 2005 року.

У підтвердження факту визнання відповідачем додаткової угоди № 1 від 1 вересня 2006 року та погодження нової ціни обслуговування ангару ТОВ "Будмехсервіс" надало суду апеляційної інстанції електронні копії банківських виписок, за якими ТОВ "Карше" сплачувало всі виставлені позивачем рахунки по жовтень 2009 року, тобто, з 2006 року платежі сплачувались за новою ціною. Крім того, позивачем вказано, що ТОВ "Карше" визнало борг своєю відповіддю на претензію від 19 лютого 2015 року № 03/01 та зустрічною позовною заявою.

Судом апеляційної інстанції за результатом дослідження названих електронних банківських виписок встановлено, що в призначеннях платежу за цими виписками вказано зокрема "передплата за обслуговування ангару в січні 2008р. згідно рах. № СФ-000002 від 14 січня 2009 року, оплата за обслуговування ангару в червні 2009 згідно рахунку № СФ-0000030 від 15 червня 2009 року" тощо.

Здійснення оплати за ціною, визначеною у додатковій угоді № 1 від 1 вересня 2006 року до договору № 54/1 від 25 квітня 2005 року, суд апеляційної інстанції розцінив як схвалення цієї додаткової угоди та вчинення дій, що свідчать про прийняття її до виконання безпосередньо шляхом здійснення такої оплати за відповідні періоди.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що договір № 54/1 від 25 квітня 2005 року та додаткова угода № 1 від 1 вересня 2006 року до цього договору станом на час прийняття судового рішення по даній справі продовжують діяти.

Суд апеляційної інстанції повністю перевірив всі доводи сторін та надані ними докази в частині стягнення боргу за період з вересня 2011 року по грудень 2014 року та встановив, що борг ТОВ "Карше" за вказаний період склав 449315 гривень 45 коп.

Крім того, за наслідками перевірки доводів сторін суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що ТОВ "Будмехсервіс" не довело належними та допустимими доказами борг ТОВ "Карше" за період січень - лютий 2015 року.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного Кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин наведену норму закону, зазначивши, що клопотання про застосування позовної давності повинно бути подане до прийняття рішення судом першої інстанції, та встановивши, що відповідач вчасно таке клопотання не подав, а тому підставно відмовив у застосуванні до спірних правовідносин позовної давності.

Також у повному обсязі, відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевірив правильність судового рішення в частині вирішення зустрічного позову.

За таких обставин Київський апеляційний господарський суд повно перевірив доводи сторін та надані ними докази, встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та прийшов до юридично правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ТОВ "Будмехсервіс".

Також не знайшли свого підтвердження у суді касаційної інстанції доводи касаційної скарги щодо порушень судом норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги, що стосуються дослідження та переоцінки доказів у справі, Вищий господарський суд України залишає поза увагою як такі, що виходять за межі його повноважень, встановлених ст. 111-7 ГПК України.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції законна та обгрунтована, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 березня 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Н. Акулова

В. Татьков