ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 905/765/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. суддів:Євсікова О.О., Кролевець О.А. за участю представників: від позивача:Острик С.Ю., дов. від 05.01.2016р. №04від відповідача: від третьої особи:не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належно Шубчинська Л.М., дов. від 10.02.2016р. №01/10-16розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Діоніс" в особі ліквідатора Забродіна О.М.на рішення та постановуГосподарського суду Донецької області від 15.09.2015р. Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2015р.у справі№905/765/15 Господарського суду Донецької областіза позовомПриватного підприємства "Діоніс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Макіївська взуттєва фабрика "Аспект"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс" провизнання недійсною додаткової угоди від 29.02.2012р. до договору №5 від 22.11.2010р., визнання недійсними актів приймання-передачі векселів, визнання простих векселів недійсними та такими, що не мають вексельної сили

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Приватне підприємства "Діоніс" (далі - ПП "Діоніс", Підприємство) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макіївська взуттєва фабрика "Аспект" (далі - Товариство) про: визнання недійсною додаткової угоди від 29.02.2012р. до договору №5 від 22.11.2010р., укладеної між Підприємством та ТОВ "Донпроммаш", правонаступником якого є Товариство; визнання недійсними актів приймання-передачі: від 09.04.2012р. простого векселя серії АА №1530387 від 09.04.2012р. номінальною вартістю 2000000 грн.; від 12.04.2012р. простого векселя серії АА №1530388 від 12.04.2012р. номінальною вартістю 2000000 грн.; від 16.04.2012р. простого векселя серії АА №1530389 від 16.04.2012р. номінальною вартістю 1000000 грн.; від 25.04.2012р. простого векселя серії АА №1530390 від 25.04.2012р. номінальною вартістю 1265451 грн.; визнання недійсними та такими, що не мають вексельної сили, простого векселя серії АА №1530387 від 09.04.2012р.; простого векселя серії АА №1530388 від 12.04.2012р.; простого векселя серії АА №1530389 від 16.04.2012р.; простого векселя серії АА №1530390 від 25.04.2012р.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.09.2015р. (суддя Гринько С.Ю.) відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання спірних простих векселів недійсними та такими, що не мають вексельної сили. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 29.02.2012р. до договору №5 від 22.11.2010р. і про визнання недійсними актів приймання-передачі вищевказаних простих векселів.

Рішення місцевого суду мотивоване положеннями статей 8, 33, 75, 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та п.2 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на які суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в частині визнання простих векселів недійсними та такими, що не мають вексельної сили, невідповідність позовних вимог про визнання недійсними актів приймання-передачі векселів встановленим способам захисту цивільних прав, а також про те, що визнання недійсною додаткової угоди від 29.02.2012р. до договору №5 від 22.11.2010р. вже було предметом спору у справі №908/3346/14 між тими ж сторонами.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2015р. (головуючий суддя Бойченко К.І., судді Попков Д.О., Стойка О.В.) рішення скасовано частково з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Постанова апеляційної інстанції обґрунтована приписами статей 194, 202, 203, 234, 509, 531 Цивільного кодексу України, статей 8, 33, 75, 76, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ч.3 статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (в редакції від 07.08.2011р., чинній на час видачі спірних векселів) та статей 43,101 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких суд дійшов висновку про недоведеність фіктивності оспорюваних додаткової угоди від 29.02.2012р. та актів приймання-передачі векселів, а також про те, що не можуть визнаватися недійсними векселі, підписані від імені підприємств особами з перевищенням повноважень або взагалі без повноважень, або не встановленими особами, так як такий вексель не є підставою для виникнення зобов'язань особи, яку представляють, та не має значення для дійсності векселя, оскільки кожний, хто підписав вексель як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти або ж з перевищенням повноважень, сам стає зобов'язаним за векселем.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів статей 203, 234, 531 Цивільного кодексу України, статей 25, 34, 75, 76, 78 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, статей 4, 5, 13 Закону України "Про обіг векселів в Україні" та статей 33, 43, 63, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України наголошуючи на тому, що оспорювана додаткова угода та акти приймання передачі векселів є фіктивними правочинами, укладеними без наміру створення правових наслідків, так як за місцезнаходженням позивача спірні векселі не знаходились, а навпаки, зберігалися у відповідача. Крім того, на думку заявника, оспорюванні векселі не мають вексельної сили, оскільки на них наявний лише підпис генерального директора ТОВ "Донпроммаш" та відсутній підпис головного бухгалтера, що залишилося поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити оскаржувані судові рішення без змін з мотивів, у них викладених. Також повідомляв про нез'явлення у судове засідання та просив проводити розгляд справи за відсутності його представника.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.11.2010р. між ПП "Діоніс" ("продавець") та ТОВ "Донпроммаш" ("покупець"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Макіївська взуттєва фабрика "Аспект", було укладено договір №5 (далі - договір), предметом якого є постачання холодильників та морозильників "Дніпро" на умовах цього договору.

Згідно п.5.1 договору відвантаження товару здійснюється на умовах 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця.

Загальна вартість договору складає 200000000 грн. (п.5.2 договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору ціни на товар встановлюються у національній валюті України - гривні.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що можлива інша форма розрахунків.

Додатковою угодою від 29.02.2012р. до договору внесено зміни, а саме пункт 5.4 договору доповнено словами "в тому числі, і вексельна".

За актом приймання-передачі векселів від 09.04.2012р. ТОВ "Донпроммаш" передало, а ПП "Діоніс" прийняло в рахунок погашення боргу за відвантажений товар простий вексель АА1530387 від 09.04.2012р, номінальною вартістю 2 млн. грн., складений у м. Донецьку зі строком платежу - за пред'явленням, векселедавцем за яким виступає ТОВ "Донпроммаш".

За актом приймання-передачі векселів від 12.04.2012р. ТОВ "Донпроммаш" передало, а ПП "Діоніс" прийняло в рахунок погашення боргу за відвантажений товар простий вексель АА1530388 від 12.04.2012р., номінальною вартістю 2 млн. грн., складений у м. Донецьку зі строком платежу - за пред'явленням векселедавцем за яким виступає ТОВ "Донпроммаш".

За актом приймання-передачі векселів від 16.04.2012р. ТОВ "Донпроммаш" передало, а представник ПП "Діоніс" прийнявло в рахунок погашення боргу за відвантажений товар простий вексель АА1530389 від 16.04.2012р., номінальною вартістю 1 млн. грн., складений у м. Донецьку зі строком платежу - за пред'явленням, векселедавцем за яким виступає ТОВ "Донпроммаш".

За актом приймання-передачі векселів від 25.04.2012р. ТОВ "Донпроммаш" передало, а ПП "Діоніс" прийнявло в рахунок погашення боргу за відвантажений товар простий вексель АА1530390 від 25.04.2012р., номінальною вартістю 1265451грн., складений у м. Донецьку зі строком платежу - за пред'явленням, векселедавцем за яким виступає ТОВ "Донпроммаш".

Відповідно до протоколу №63 загальних зборів учасників ТОВ "Донпроммаш" було змінено найменування цього господарського товариства на ТОВ "МВФ "Аспект".

В проваджені господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/2782/13 про банкрутство ПП "Діоніс". Ліквідатором призначено Забродіна Олексія Михайловича.

В ході процедури банкрутства ПП "Діоніс" ліквідатором виявлена дебіторська заборгованість, що утворилася з боку ТОВ "Донпроммаш" (правонаступник - Підприємство) внаслідок відсутності оплати за поставлений товар, що стало підставою для звернення ліквідатора з позовом про стягнення частини заборгованості у сумі 91370 грн. 50 коп., за яким Господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі №908/3346/14.

Як зазначає відповідач, заборгованість, яка існувала між позивачем та відповідачем, була погашена векселями АА1530387 від 09.04.2012р., АА1530388 від 12.04.2012р., АА1530389 від 16.04.2012р., АА1530390 від 25.04.2012р., на загальну суму 6265451 грн., оригінали вказаних векселів, що мали зберігатися у ПП "Діоніс", було подано Товариством до матеріалів справи №908/3346/14.

Спір між сторонами виник в зв'язку з тим, що позивач не погоджується з погашенням чотирма оспорюваними простими векселями заборгованості відповідача за договором №5 від 22.11.2010р., оскільки вексельна форма розрахунків запроваджена додатковою угодою від 29.02.2012р., яка, на думку Підприємства, є фіктивною, а вказані векселі вважає такими, що не мають вексельної сили, оскільки вони видані з дефектом форми (не містять підпису головного бухгалтера юридичної особи-векселедавця), як того вимагає ч.3 статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні".

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними додаткової угоди від 29.02.2012р. до договору №5 від 22.11.2010р. та актів приймання-передачі простого векселя серії АА №1530387 від 09.04.2012р. номінальною вартістю 2000000 грн.; простого векселя серії АА №1530388 від 12.04.2012р. номінальною вартістю 2000000 грн.; простого векселя серії АА №1530389 від 16.04.2012р. номінальною вартістю 1000000 грн.; простого векселя серії АА №1530390 від 25.04.2012р. номінальною вартістю 1265451 грн., з огляду на ненадання позивачем жодних доказів на підтвердження фіктивності вказаних додаткової угоди та актів.

При цьому апеляційна інстанція усунула допущені місцевим господарським судом процесуальні порушення, які полягали у помилковому припиненні провадження у справі в частині згаданих позовних вимог, оскільки, в дійсності, визнання недійсною додаткової угоди від 29.02.2012р. до договору №5 від 22.11.2010р. з підстав її фіктивності не було предметом спору в справі №908/3346/14.

В пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що у разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Спірні прості векселі, які на виконання додаткової угоди від 29.02.2012р. були передані за актами приймання-передачі, є майном в розумінні статей 190, 194 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено умислу обох сторін додаткової угоди від 29.02.2012р. на відсутність наміру створити правові наслідки на момент її укладення, що слугувало б підтвердженням фіктивності оспорюваного правочину.

Натомість касаційна інстанція враховує, що згідно імперативних приписів ч.3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як роз'яснено в абзацах 1 та 3 п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.04.2015р. у справі №908/3346/14 (між тими ж сторонами), яке набрало законної сили, встановлено преюдиціальні факти погашення у повному обсязі заборгованості ТОВ "Донпроммаш" в загальній сумі 6265451 грн., яка виникла за договором №5 від 22.11.2010р., шляхом застосування вексельної форми оплати, а саме простим векселем серії АА №1530387 від 09.04.2012р.; простим векселем серії АА №1530388 від 12.04.2012р.; простим векселем серії АА №1530389 від 16.04.2012р.; простим векселем серії АА №1530390 від 25.04.2012р.

Вказаними фактами, що не підлягають доведенню при розгляді даної справи, повністю спростовуються безпідставні твердження скаржника про фіктивність додаткової угоди від 29.02.2012р. до договору №5 від 22.11.2010р.

Крім того суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи позивача щодо суперечливості пунктів 5.1 і 5.4 договору №5 від 22.11.2010р. та невідповідності останнього вимогам статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", правильно зазначив, що введення спірною додатковою угодою вексельної форми розрахунків поряд з передоплатою, передбаченою п.5.1 договору №5 від 22.11.2010р., узгоджується з приписами статті 531 Цивільного кодексу України щодо права боржника на дострокове виконання свого обов'язку, оскільки у випадку завчасної передачі продавцем товару покупцю, тобто до отримання попередньої оплати грошовими коштами, не виключена можливість здійснення вексельної форми розрахунків (за фактично поставлений товар).

Колегія суддів зауважує, що відсутність суперечливого застосування п.5.1 договору №5 від 22.11.2010р. та п.5.4 цього ж договору (в редакції додаткової угоди від 29.02.2012р.) випливає також з положень ч.4 статті 538 Цивільного кодексу України, якими визначено, що у разі якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як встановлено судами, в даній правовій ситуації позивачем (продавцем) здійснено зустрічне виконання обов'язку щодо відвантаження товару, незважаючи на невиконання другою стороною (покупцем - ТОВ "Донпроммаш") свого обов'язку щодо попередньої оплати товару.

Колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що акти приймання-передачі векселів від 09.04.2012р., від 12.04.2012р., від 16.04.2012р. та від 25.04.2012р. є правочинами щодо встановлення вексельної форми розрахунків, які, за наявності порушень норм чинного законодавства, можуть бути визнані недійсним, оскільки, як правильно зазначив місцевий господарський суд, вказані акти не мають ознак правочину та є лише доказами фактичного виконання сторонами умов п.5.4 договору №5 від 22.11.2010р. (в редакції додаткової угоди від 29.02.2012р.) щодо вексельної форми розрахунків.

Разом з тим вказаний висновок апеляційної інстанції не призвів до прийняття неправильної по суті постанови в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними актів приймання-передачі векселів, тому не може бути достатньою підставою для її скасування в цій частині позову.

Водночас в основу оскаржуваних рішення та постанови в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та такими, що не мають вексельної сили, простого векселя серії АА №1530387 від 09.04.2012р.; простого векселя серії АА №1530388 від 12.04.2012р.; простого векселя серії АА №1530389 від 16.04.2012р.; простого векселя серії АА №1530390 від 25.04.2012р., покладено висновки судів про те, що не можуть визнаватися недійсними векселі, підписані від імені підприємств особами з перевищенням повноважень або взагалі без повноважень, або не встановленими особами, так як такий вексель не є підставою для виникнення зобов'язань особи, яку представляють. Цей факт не має значення для дійсності векселя, оскільки кожний, хто підписав вексель як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти або ж з перевищенням повноважень, сам стає зобов'язаним за векселем.

Однак колегія суддів вважає такі висновки місцевого та апеляційного господарського суду передчасними з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, пов'язані з обігом векселів та відповідно до статті 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" регулюються, зокрема, Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон).

Відповідно до ч.1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно зі статтею 75 Уніфікованого закону простий вексель повинен містити такі реквізити: (1) найменування "вексель", яке включене безпосередньо в текст і висловлене тією мовою, якою цей документ складений; (2) просте і нічим не обумовлене обіцяння сплатити визначену суму; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж; (5) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; (6) зазначення дати і місця складання векселя; (7) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Відповідно до ч.3 статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (в редакції від 07.08.2011р., чинній на момент видачі спірних векселів), від імені юридичних осіб вексель підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Статтею 76 Уніфікованого закону встановлено, що документ, у якому відсутній будь-який із вказаних реквізитів, не має сили простого векселя, за винятком випадків, встановлених цією нормою.

Таким чином Уніфікований закон передбачає спосіб захисту порушеного права та інтересу шляхом визнання векселя такими, що не має вексельної сили, а підставою для задоволення такого позову є відсутність у спірному векселі будь-якого з реквізитів, вказаних у статті 75 Уніфікованого закону.

Як роз'яснено в пунктах 2,3,4 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 08.06.2007р. "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", розглядаючи спори, пов'язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель). Перелік обов'язкових реквізитів для переказного векселя наведено у статті 1, а простого - у статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон). Виходячи зі змісту ч.2 статті 196 Цивільного кодексу України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки. При вирішенні питання про наявність вексельних зобов'язань судам слід звертати увагу на додержання вимог вексельного законодавства щодо підписів зобов'язаних за векселем осіб. Згідно з ч.3 статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою. За відсутності зазначених реквізитів підпису юридичної або фізичної особи останній теж слід вважати відсутнім, а сам вексель - таким, що виданий з дефектом форми і не має вексельної сили (ст.2 Уніфікованого закону).

Однак судами помилково залишено поза увагою, що за відсутності на простому векселі, емітентом якого є юридична особа, підпису двох осіб - директора та головного бухгалтера, вексель вважається виданим з дефектом форми і не має вексельної сили. Такий документ не є цінним папером та може мати силу простої боргової розписки.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.ч.1,2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п.п.7,8 ч.2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Однак судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки та не спростовано доводи позивача про те, що оспорювані прості векселі не мають вексельної сили, оскільки на них наявний лише підпис генерального директора ТОВ "Донпроммаш" ОСОБА_7 та відсутній підпис головного бухгалтера. При цьому посада головного бухгалтера передбачена у штаті ТОВ "Донпроммаш", що підтверджується наявними в матеріалах справи резюме колишніх посадових осіб цього товариства та витягом із акта приймання-передачі документів (розподільчого балансу), відповідно до якого головний бухгалтер ТОВ "МВФ "Аспект" ОСОБА_8 прийняла документи ТОВ "Донпроммаш".

За таких обставин колегія суддів вважає, що, помилково не застосувавши до спірних правовідносин приписи статей 75, 76 Уніфікованого закону та ч.3 статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (в редакції від 07.08.2011р., чинній на момент видачі спірних векселів), суди попередніх інстанцій не з'ясували як тих істотних обставин, чи була передбачена штатним розписом ТОВ "Донпроммаш" (векселедавця) посада головного бухгалтера станом на момент видачі спірних векселів протягом квітня 2012 року, так і не перевірили того, чи займала в той період зазначену посаду певна фізична особа, яка б могла їх підписати.

Отже суди першої та апеляційної інстанцій вказані обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення даного спору, не дослідили та не встановили.

В свою чергу суд апеляційної інстанції в обґрунтування відхилення доводів Підприємства помилково обмежився посиланням на статтю 8 Уніфікованого закону, яка не стосується спірних вексельних правовідносин, оскільки нею врегульовано правові наслідки підписання векселя неуповноваженою особою або представником особи з перевищенням повноважень, що не слід ототожнювати з відсутністю підпису головного бухгалтера юридичної особи-векселедавця взагалі, як підстави для визнання векселя таким, що виданий з дефектом форми.

При цьому позивач у позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах не оскаржує правомочність підписання оспорюваних простих векселів генеральним директором ТОВ "Донпроммаш" ОСОБА_7, як керівником юридичної особи-векселедавця, а лише наголошує на недостатності його підпису, за умови відсутності підписання векселів головним бухгалтером векселедавця.

Крім того,суди попередніх інстанцій помилково послалися в обґрунтування своїх висновків на статтю 33 Уніфікованого закону, якою встановлено строки платежу за переказним векселем та підстави його недійсності в разі недотримання цих строків, що не має жодного відношення до підпису векселедавця, як одного з обов'язкових реквізитів простого векселя, передбачених статтею 75 Уніфікованого закону.

Наведене унеможливлює для касаційної інстанції погодитись з висновком суду першої інстанції щодо наявності фактичних та правових підстав для відмови у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсними та такими, що не мають вексельної сили, простого векселя серії АА №1530387 від 09.04.2012р.; простого векселя серії АА №1530388 від 12.04.2012р.; простого векселя серії АА №1530389 від 16.04.2012р.; простого векселя серії АА №1530390 від 25.04.2012р.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин колегія суддів, враховуючи приписи ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання простих векселів недійсними та такими, що не мають вексельної сили, які винесені без дослідження всіх обставин справи, та мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Діоніс" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 15.09.2015р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2015р. у справі №905/765/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання простих векселів недійсними та такими, що не мають вексельної сили.

Справу №905/765/15 в цій частині позовних вимог передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2015р. у справі №905/765/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець