ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 905/3213/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Малетича М.М., Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016у справі№ 905/3213/15 господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю " Метком Інвест"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" простягнення 1 125 582,88 грн.за участю представників сторін

позивача: Сакало П.А.,

відповідача: Гурін М.В.,

третьої особа: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" про стягнення з останнього 1 125 582,88 грн. з яких: 1 083 215,09 грн. вартість виконаних робіт, 18 089,69 грн. пені, 14 868,24 грн. річних, 9 409,36 грн. втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.02.2016 у справі №908/3213/15, залишеним постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016, позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1081 215,09 грн. боргу, 13 082,70 грн. пені, 10 752,91 грн. річних, 1 755,24 грн. інфляційних втрат, 16 602,10 грн. судового збору. В іншій частині позову - відмовлено .

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Метінвест Інжиніринг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 та рішення місцевого господарського суду від 08.02.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіпромез" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" (субпідрядник) був укладений договір субпідряду № В1.Р03.F04.003.03-1707 від 17.07.2013, згідно з п.1.1. якого Генпідрядник (ТОВ "Гіпромез") доручив, а Субпідрядник (позивач) зобов'язався на свій ризик виконати в порядку та на умовах цього договору роботи з виготовлення, постачання нестандартизованого обладнання матеріалів, газопроводів і пилопроводів і пусконалагоджувальних робіт, монтажу металоконструкцій, газопроводів і пилопроводів будівлі пилопідготовчого відділення (ППО) установки з приготування та вдування ПУТ в горни домених печей № 1,3,5 ПАТ "ЄМЗ" в рамках реалізації проекту в повному обсязі основних і супровідних робіт у їх комплексі.

Додатковою угодою №6 від 23.12.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпромез" було замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" (відповідач).

Строк дії договору встановлений до 31.12.2013, але закінчення цього строку не звільняє сторони від виконання прийнятих зобов'язань за договором. (п.19.5. договору)

У п.3.1. договору визначена вартість робіт за договором, яка впродовж дії договору неодноразово змінювалась шляхом підписання додаткових угод.

Остаточна сума договору була узгоджена у розмірі 52 892 536,46 гривень, з ПДВ 63 471 046,15 гривень, додатковою угодою № 27 від 24.11.2014.

Судами також встановлено, що впродовж 2013-2014 років позивачем виконувались, а відповідачем приймались і оплачувались роботи, передбачені договором. Позивачем було виконано за вказаний період роботи на загальну суму 50 751 324,73 грн., які були прийняті та оплачені відповідачем в сумі 51 829 279,30 грн. Отже сума переплати склала 1 077 954,57 грн., що підтверджено актом звірки.

Звертаючись з даним позовом, позивач вказував на те, що спірними є роботи за актами здачі-прийомки виконаних робіт за квітень 2015 року у кількості 14 штук на суму 2 159 169,66 гривень, які відповідачем не прийняті і не оплачені; з урахуванням переплати сума боргу за цими актами становить 1 081 215,09 грн, яку він просив суд стягнути на його користь. Крім суми боргу позивач просив також стягнути з відповідача за прострочку оплати пеню, річні та інфляційні втрати.

Відповідач в свою чергу позов не визнає посилаючись на те, що акти здачі-прийомки виконаних робіт від 30.04.2015 у кількості 14 штук, які є спірними, не підписані ним, а тому не є належними та допустимими доказами виконання робіт, оскільки порядок прийомки робіт визначений у п.11. договору і цей порядок позивачем був порушений. Крім того, спірні акти були надіслані на адресу філії, яка не є стороною договору, а тому ці акти були отримані ним лише 07.07.2015, майже через 2 місяці після їх отримання філією. Акти не були підписані внаслідок виявлених недоліків у виконаних роботах, які не були усунуті позивачем. Також, в порушення договору, позивачем не була передана виконавча документація на виконані роботи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведений факт виконання робіт з недоліками, роботи за спірними актами вважаються прийнятими, оскільки відповідач не надав суду дефектні акти, які мають бути підписані повноважними представниками сторін із зазначенням виявлених при прийманні робіт дефектів, строків і порядку їх усунення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правовою природою укладений договір є договором підряду.

Згідно з ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як визначено п. 4.1 договору оплата генпрідником робіт здійснюється поетапно (щомісячно) протягом 30 календарних днів від дати підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт, складених по типовій формі (Додаток №7), підтверджених довідками КБ-3, в розмірі 100% від вартості виконаних робіт у відповідному місяці будівельно-монтажних робіт на підставі наданих субпідрядником рахунків та податкових накладних. При цьому генпідрядник, виконуючи розрахунок, вправі утримувати з платежу суми неустойок та штрафів, передбачених розділом 14 даного договору.

Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що позивач зазначені документи (акти, довідки КБ-3) направляв відповідачу листом від 30.04.2015, які ним були отримані 06.05.2015, однак відповідач не відмовився від оплати виконаних робіт, акти не повернув у встановлений строк.

Як вже було зазначено, спірними є роботи за актами здачі-прийомки виконаних робіт за квітень 2015 року у кількості 14 штук на суму 2 159 169,66 гривень, які відповідачем не були прийняті та не оплачені. З урахуванням переплати сума боргу за цими актами становить 1 081 215,09 гривень.

Умовами п.11.7. договору передбачено, генпідрядник зобов'язаний впродовж 5-ти робочих днів з моменту отримання актів виконаних робіт, провести огляд результатів виконаних робіт Субпідрядником і при відсутності недоліків прийняти їх, підписав надані субпідрядником акти.

І п.11.8. договору сторони погодили, якщо при прийманні робіт будуть виявлені недоліки, що виникли з вини субпідрядника (в частині невідповідності проектної документації і діючих норм), генпідрядник не підписує акти виконаних робіт, оформлює дефектний акт, в якому зазначає перелік недоліків у виконаних роботах і строки їх усунення. Субпідрядник зобов'язаний протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання дефектного акту підписати його і направити генпідряднику. Сторони визначили, що не підписання, не направлення або несвоєчасне направлення субпідрядником дефектного акту дорівнюється до безумовної згоди субпідрядника зі змістом дефектного акту, складеного генпідрядником.

Частиною 1 ст.853 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

У разі, якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Договором сторонами було визначено порядок прийняття виконаних робіт, який передбачає складення дефектного акту у разі виявлення недоліків.

Судами правомірно встановлено, що оскільки в порушення умов договору дефектний акт відповідачем не складався, експертиза щодо якості виконаних робіт не призначалась, роботи вважаються прийнятими, тому суму боргу в розмірі 1 081 215,09 грн. слід стягнути на користь позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, п.14.2.1. договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків виконання робіт, згідно з яким генпідрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня. У випадку порушення строку оплати виконаних робіт генпідрядником, субпідрядник має право коригувати строки виконання робіт на ту кількість днів, на яку була затримка оплати виконаних робіт генпідрядником.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про стягнення з відповідача пені за розрахунком суду за період прострочення з 15.07.2015 по 12.11.2015 у сумі 13 082,70 грн., яка нарахована на підставі п. 14.2.1 договору, річних за вказаний період в розмірі 10 752,91 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 755,24 грн. з 01.08.2015 по 12.11.2015. При здійснені перерахування вказаних сум місцевий господарський суд виходив з того, що при визначенні періоду прострочення позивач не врахував, що в договорі передбачений строк для оплати 5 робочих, а не календарних днів, оскільки у травні 2015 року не робочими днями були 9, 10, 11 травня.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі № 905/3213/15 - без змін.

Головуючий К. Круглікова Судді: М. Малетич О. Мамонтова