ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 7/68-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТопТехСервіс" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 та ухвалу господарського суду Сумської області від 22.12.2015 у справі №7/68-09 за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання банкрутом Приватного виробничо-комерційного малого підприємства "НАСА",

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.12.2015 року у справі №7/68-09 (суддя Соп'яненко О.Ю.) заяву ОСОБА_5 від 28.10.2014 року про визнання кредиторських вимог на суму 120 000,00 грн. - задоволено, визнано ОСОБА_5 кредитором Приватного виробничо - комерційного малого підприємства "НАСА" з вимогами на суму 120 000,00 грн., які включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів та 1218,00 грн. судового збору включено до першої черги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 (колегія суддів: Тарасова І.В. - головуючий, Барбашова С.В., Шевель О.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Топтехсервіс " залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Сумської області від 22.12.2015 року залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТопТехСервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 та ухвалу господарського суду Сумської області від 22.12.2015 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 13.04.2009 порушено провадження у справі про банкрутство ПВКМП "НАСА".

Постановою господарського суду Сумської області від 02.09.2014 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Іваненко Н.О.

11.09.2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення № 8621 про визнання боржника у даній справі банкрутом.

29.10.2014 ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Сумської області із заявою про визнання кредиторських вимог, посилаючись на укладений 29.12.2005 року між боржником - ПВКМП "НАСА" та ним договір № 2 на пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1, а також договір про розірвання (припинення) договору № 2 на пайову участь у будівництві від 29.12.2005. В своїй заяві ОСОБА_5 просив визнати його кредиторські вимоги до боржника у розмірі 121218,00 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів, зокрема, 120000,00 грн. основного боргу - до 4 черги, 1218,00 грн. витрат по оплаті судового збору - до 1 черги.

Задовольняючи заяву ОСОБА_5 від 28.10.2014 року про визнання кредиторських вимог на суму 120 000,00 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав ОСОБА_5 кредитором Приватного виробничо - комерційного малого підприємства "НАСА" з вимогами на суму 120 000,00 грн., з включенням до 4 черги реєстру вимог кредиторів; 1 218,00 грн. судового збору - до 1 черги, пославшись при цьому, на обґрунтованість заявлених кредиторських вимог та підтвердженість належними доказами.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За частиною 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника,

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство боржника.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Розгляд поточних грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і конкурсних грошових вимог.

Таким чином, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, вимоги ОСОБА_5 в розмірі 120 000,00 грн. ґрунтуються на договорі №2 від 29.12.2005 на пайову участь у будівництві житлового будинку та договору від 20.09.2013 про розірвання (припинення) договору № 2 від 29.12.2005 року, згідно якого боржник не пізніше 01.07.2014 зобов'язався повернути ОСОБА_5 кошти у розмірі 120 000,00 грн., перераховані останнім у 2007 році на виконання зобов'язань за договором № 2 від 29.12.2005 року. Враховуючи, що зобов'язання боржника виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ПВКМП "НАСА", вимоги ОСОБА_5 є поточними вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі

Як встановили суди попередніх інстанцій, 29.12.2005 року між ПВКМП "НАСА" (Замовник) та ОСОБА_5 (Пайовик) було укладено договір № 2 на пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1. (а.с.116 т. 34)

Відповідно до п. 2 вказаного договору, пайовик перераховує Замовнику для будівництва однієї чотирьокімнатної квартири грошові кошти у розмірі 120 000,00 грн. згідно графіку, встановленому договором.

Згідно п. 3 договору після введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 і виконання пайовиком п. 2 даного договору замовник в 4-му кварталі 2008 року передає пайовику по акту прийому-передачі двохкімнатну квартиру НОМЕР_1 на четвертому поверсі загальною площею згідно технічного паспорту.

Також судами встановлено, що ПВКМП "НАСА" своїх зобов'язань за укладеним договором №2 від 29.12.2005 не виконало, у зв'язку з чим, 16.12.2008 року сторонами було укладено договір про внесення змін до договору № 2 на пайову участь у будівництві від 29.12.2005 року.

Згідно з п. 1 цього договору, сторонами було внесено зміни до п. 3 договору №2 від 29.12.2005, яким, зокрема, було визначено, що замовник передає пайовику по акту прийому-передачі у власність чотирьокімнатну квартиру НОМЕР_1 на четвертому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 не пізніше 31 грудня 2013 року.

Крім того, п. 2 цього договору сторони внесли зміни до п. 5 договору № 2 від 29.12.2005 року та обумовили, що при невиконанні та/або неналежному виконанні сторонами своїх зобов'язань за цим договором, договір може бути розірваний або в односторонньому порядку, або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у інший спосіб погоджений сторонами. У випадку дострокового розірвання договору у будь-який спосіб замовник повертає пайовику кошти у розмірі, отриманому від пайовика на виконання ним своїх зобов'язань за цим договором.

20.09.2013 року сторони уклали договір про розірвання (припинення) договору № 2 на пайову участь у будівництві від 29.12.2005 року. Пунктом 2 цього договору сторони дійшли згоди, що замовник не пізніше 01.07.2014 року повертає пайовику кошти у розмірі 120 000,00 грн., перераховані пайовиком замовнику у 2007 році на виконання зобов'язань пайовика за договором № 2 на пайову участь у будівництві від 29.12.2005 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кошти ОСОБА_5 повернуті не були.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2014 ОСОБА_5 звернувся до генерального директора ПВКМП "НАСА" ОСОБА_9 із вимогою про перерахування коштів у розмірі 120 000,00 грн. на реквізити, зазначені у вимозі. Листом від 10.07.0214 вих. №30 генеральний директор ПВКМП "НАСА" ОСОБА_9 підтвердив, що згідно даних бухгалтерського обліку станом на 10.07.2014 заборгованість ПВКМП "НАСА" перед ОСОБА_5 становила 120 000,00 грн. Також боржник підтвердив, що вказана заборгованість виникла після 01.07.2014 року із договору від 20.09.2013 про дострокове розірвання (припинення) договору №2 від 29.12.2005 (із змінами, внесеними сторонами 16.12.2008, шляхом укладення договору про внесення змін до договору №2 від 29.12.2005), у зв'язку з чим, визнав вимоги ОСОБА_5 законними та обґрунтованими. Разом з тим, ОСОБА_5 було повідомлено про порушення 13.04.2009 року господарським судом Сумської області провадження у справі №7/68-09 про банкрутство ПВКМП "НАСА", а також зазначено, про можливість заявлення ОСОБА_5 до суду вимог, які виникли до боржника, під час проведення ліквідаційної процедури, в якості поточного кредитора.

На підтвердження доводів щодо існування заборгованості ПВКМП "НАСА" перед ОСОБА_5, сторонами було складено та підписано у двосторонньому порядку акт звірки за період 01.01.2005 - 31.12.2007 з вивіреним сальдо на користь ОСОБА_5 на загальну суму 120 000,00 грн. Вказаний акт складений та підписаний директором ПВКМП "НАСА" та ОСОБА_5 без будь-яких зауважень та скріплений печаткою боржника. Копія вказаного акту міститься в матеріалах справи (т. 34, а.с.122).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження належного виконання умов договору №2 від 29.12.2005 ОСОБА_5 було надано до суду копії квитанцій № № 46, 51, 28, 17, 1, 1, 1 на загальну суму 120 000,00 грн., якими підтверджується перерахування заявником у 2007 році в повному обсязі коштів за договором № 2 на пайову участь у будівництві від 29.12.2005 року (т. 36, а.с. 66-72).

Судом апеляційної інстанції спростовані доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Топтехсервіс " про те, що надані ОСОБА_5 до заяви про визнання кредиторських вимог копії квитанцій не підтверджують перерахування останнім коштів ПВКМП "НАСА" за укладеним договором №2 від 29.12.2005 в повному обсязі, оскільки з метою перевірки достовірності даних, що підтверджують факт зарахування або незарахування на рахунок ПВКМП "НАСА" коштів від ОСОБА_5 за договором №2 від 29.12.2005, ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.03.2016 ліквідатора ПВКМП "Наса" - Іваненко Н.О. було зобов'язано надати суду витяг з банківського рахунку ПВКМП "Наса" із зазначенням всіх платежів, що надійшли від ОСОБА_5 за наданими квитанціями №46 від 18.07.2007 року, №51 від 15.05.2007 року, №28 від 25.05.2007 року, №17 від 16.04.2007 року, №1 від 05.03.2007 року, №1 від 23.02.2007 року, №1 від 24.01.2007 року за договором №2 на пайову участь у будівництві від 29.12.2005 року з обов'язковим зазначенням даних щодо призначення платежу.

На виконання вказаних вимог, арбітражним керуючим Іваненко Н.О. 21.03.2016 надано письмові пояснення разом з копією відповіді ПАТ "АКПІБ" від 16.03.2016 №119-20-2/24 та випискою з банківського рахунку ПВКМП "НАСА", у відповідності до якої, перерахування ОСОБА_5 коштів ПВКМП "НАСА" на виконання договору №2 на пайову участь у будівництві від 29.12.2005 в розмірі 120 000,00 грн. підтверджується в повному обсязі.

Крім цього, оригінали квитанцій №46 від 18.07.2007 року, №51 від 15.05.2007 року, №28 від 25.05.2007 року, №17 від 16.04.2007 року, №1 від 05.03.2007 року, №1 від 23.02.2007 року, №1 від 24.01.2007 року були надані ОСОБА_5 для огляду у судовому засіданні 23.03.2016, досліджені судом та визнані належними та допустимими доказами на підтвердження доводів заяви про визнання кредиторських вимог.

Також, в судовому засіданні 23.03.2016 ліквідатор ПВКМП "НАСА" Іваненко Н.О. підтвердила факт перерахування коштів ПВКМП "НАСА" від ОСОБА_5 на виконання договору №2 на пайову участь у будівництві від 29.12.2005 в розмірі 120 000,00 грн.

Як встановив суд апеляційної інстанції, будь-яких доказів, які б підтверджували, що розмір грошових зобов'язань в сумі 120 000,00 грн., які визнані боржником на підставі укладеного між ПВКМП "НАСА" та ОСОБА_5 договором від 20.09.2013 про розірвання (припинення) договору № 2 від 29.12.2005, перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника, розпорядником майна не надано і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Частиною 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори), між іншого, щодо розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладення інших значних право чинів (договорів).

В матеріалах справи міститься лист розпорядника майна - яким розпорядник майна повідомив, що укладення договору від 20.09.2013 про розірвання (припинення) договору № 2 на пайову участь у будівництві від 29.12.2005 року боржником - ПВКМП "НАСА", з розпорядником майна не узгоджувалось.

Також відсутні в матеріалах справи докази звернення розпорядника майна до господарського суду з позовом, як передбачено ч. 9 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з приводу укладення договору від 20.09.2013 про розірвання (припинення) договору № 2 від 29.12.2005 з порушенням порядку, встановленого вказаним Законом.

Таким чином, укладений договір від 20.09.2013 про розірвання (припинення) договору № 2 від 29.12.2005 на пайову участь у будівництві від 29.12.2005, за яким боржник зобов'язався не пізніше 01.07.2014 року повернути ОСОБА_5 кошти у розмірі 120 000,00 грн., є чинним, а зобов'язання боржника за вказаним договором не можуть вважатись такими, що припинились.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчить про цивільно - правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм відповідну правову оцінку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявлені ОСОБА_5 кредиторські вимоги до боржника у розмірі 120 000,00 грн. підтверджені відповідними документами, а саме: договором №2 на пайову участь у будівництві від 29.12.2005 року, договором про внесення змін від 16.12.2008 року, договором про дострокове розірвання договору від 20.09.2013 року, вимогою про повернення коштів від 03.07.2014 року, відповіддю на вимогу від 10.07.2014 року, актом звірки, копіями квитанцій № № 46, 51, 28, 17, 1, 1, 1 на загальну суму 120 000,00 грн. про сплату коштів за договором № 2 на пайову участь у будівництві від 29.12.2005 року.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги кредитора - Фізичної особи ОСОБА_5 є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають визнанню в заявленому розмірі та включенню до реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 та ухвала господарського суду Сумської області від 22.12.2015 відповідають нормам матеріального та процесуального права, прийняті у відповідності до фактичних обставин справи і підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях та зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, на які послалися суди попередніх інстанцій та переоцінки обставин справи, які були встановлені цими судами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТопТехСервіс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 та ухвалу господарського суду Сумської області від 22.12.2015 у справі №7/68-09 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Катеринчук Л.Й. Погребняк В.Я.