ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 2/85

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Козир Т.П.,

Самусенко С.С.

за участю представників:

позивача - Басій К.С.,

відповідача - Герелюка Т.Б., Каракаш Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016

за заявою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

про зміну порядку виконання рішення суду

у справі № 2/85 господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

до Приватного підприємства "Лемн-Інтернаціонал"

про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 01/107-ЮО-08 від 12.06.2008 в сумі 1 541 421,53 грн. шляхом продажу предмета іпотеки з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення такого продажу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011, позов задоволено. Звернено стягнення на предмет іпотеки - нежитлові будівлі, одноповерхові, а саме: лісопильний цех цегляний (літера А) загальною площею 1454,3 м2; корівник з молочним блоком (літери Б, Д) загальною площею 1747,6 м2; корівник (літера В) загальною площею 1446,4 м2; кормоцех (літера Е) загальною площею 161,3 м2; санпропускник (літера Ж) загальною площею 54,8 м2; адмінкорпус (літера Г) загальною площею 266,5 м2, що належать іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 21.08.2004 виконавчим комітетом Нижньовербізької сільської ради та зареєстрованого в Коломийському Міжрайонному бюро технічної інвентаризації 21.08.2004 за № 336 в книзі № 19нф. та земельну ділянку, яка належить іпотекодавцю на підставі державного акта серії ІФ № 009426, виданого 29.12.2004 Нижньовербізькою сільською радою та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 020430500008. Рішенням визначено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки - шляхом продажу ПАТ "КБ "Хрещатик" предмета іпотеки будь-якій особі - покупцю.

На виконання вказаного рішення господарським судом видано наказ № 950/11 від 23.05.2011.

15.02.2016 від позивача до місцевого господарського суду надійшла заява про зміну порядку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2011 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно та земельну ділянку, шляхом визнання права власності на це майно.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2016 (суддя Фанда О.М.) заяву ПАТ "КБ "Хрещатик" про зміну порядку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2011 у справі № 2/85 задоволено. Змінено порядок виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2011 - в рахунок погашення заборгованості ПП "Лемн-Інтернаціонал" за кредитним договором № 01/107-ЮО-08 від 12.06.2008 в сумі 1 541 421,53 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, розташований за адресою: Україна, Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Нижній Вербіж, вул. Українська, 10б, а саме: - нежитлові будівлі, що належать іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 515640, виданого 21.08.2004 виконавчим комітетом Нижньовербізької сільської ради та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.08.2004; - земельну ділянку площею 2,4011 га, цільове призначення якої для змішаного використання, яка належить іпотекодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 009426, виданого 29.12.2004 Нижньовербізькою сільською радою та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 020430500008, кадастровий номер 2623284801 010010015; вартістю 6490 000,00 грн. шляхом визнання за позивачем ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" права власності на предмет іпотеки.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 (колегія суддів у складі: суддя Костів Т.С. - головуючий, судді Дубник О.П., Желік М.Б.) ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2016 скасовано. В задоволенні заяви ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" про зміну порядку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2011 у справі № 2/85 відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 04.04.2016, а ухвалу господарського суду першої інстанції від 25.02.2016 в силі. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено вимоги ст. 121 ГПК України, ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Зокрема, позивач посилається на те, що в даному випадку неможливо виконати рішення суду у встановлений спосіб, у зв'язку з чим він просив змінити один спосіб звернення стягнення - право продати предмет іпотеки від власного імені, на інший - право набути іпотечне майно у власність. Так, на думку скаржника, наявність будь-яких ускладнень виконання рішення суду у визначений спосіб, є підставою для відповідного реагування з боку держави.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Як встановлено господарськими судами, в заяві про зміну порядку виконання рішення у даній справі ПАТ "КБ "Хрещатик" містяться вимоги про зміну способу звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме про визнання права власності за іпотекодержателем на відповідне майно замість продажу предмета іпотеки будь-якій особі. При цьому, звертаючись з заявою про зміну порядку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2011, позивач зазначив про неможливість виконання рішення господарського суду, оскільки відчуження будівель окремо від земельної ділянки, на якій вони розміщені суперечить вимогам законодавства, про що, на думку банку, свідчить постанова приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 78/02-31 від 25.04.2012 про відмову у посвідченні договору купівлі-продажу предмета іпотеки та лист Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області № 04-16/2721 від 16.07.2015.

Сукупності встановлених у справі обставин господарський суд апеляційної інстанцій дав належну оцінку і дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" про зміну порядку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2011.

Вищий господарський суд України погоджується з вказаним висновком господарського суду апеляційної інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-43гс14, від 11.12.2013 у справі № 6-124цс13, виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст.ст. 33, 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

З огляду на викладене, оскільки положеннями ст.ст. 37 та 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено різні способи звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, відтак від іпотекодержателя залежить право вибору конкретного способу звернення стягнення на майно у спосіб, заявлений у позовній вимозі.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, банком були заявлені позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотечного майна іпотекодержателем будь-якій особі - покупцеві на підставі ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеки".

При зверненні до господарського суду з заявою про зміну способу виконання рішення господарського суду 15.03.2011 у справі № 2/85 банк посилається на норми ст. 37 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до вимог ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Застосування господарськими судами попередніх інстанцій положень ст. 121 ГПК України у даній справі здійснюється вже після винесення судового рішення і повернення виконавчого документа стягувачу, тоді як на стадії виконання рішення останнє не може бути змінено по суті позовних вимог, що були предметом спору.

Пунктом 7.1.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Право продажу предмета іпотеки та визнання права власності на предмет іпотеки є різними способами звернення стягнення на предмет іпотеки і повинні доводитися при розгляді справи по суті (підстави позову, умови договору, іпотечне застереження).

Отже, зазначені вимоги закону повинні були враховуватись позивачем при виборі способу захисту порушеного права, а реальність захисту порушеного права таким способом як визнання права власності на предмет іпотеки підлягала перевірці господарським судом при вирішенні спору по суті. Позивач скористався своїм виключним правом на визначення предмета позову, а реальність виконання судового захисту була визнана судом, судове рішення набрало законної сили.

Втім, вказані у заяві про зміну способу виконання рішення суду вимоги не були предметом оцінки при розгляді даної справи в силу того, що позивач не заявляв відповідних позовних вимог про визнання за ним права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду в порядку передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до вимог ст.ст. 42, 43 ГПК України господарські суди повинні розглядати питання можливості застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі.

Прийнятим у справі судовим рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем доведено лише можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу.

Зміна способу виконання рішення зі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на визнання права власності на предмет іпотеки фактично змінює ухвалене по суті рішення, що є недопустимим при розгляді справи і порядку виконання судового рішення та суперечить вимогам ст. 121 ГПК України.

При цьому, господарським судом апеляційної інстанції правомірно зазначено про те, що вимоги банку щодо визначення іншого способу реалізації предмета іпотеки ніж це передбачено у рішенні господарського суду від 15.03.2011 можуть бути предметом розгляду в іншій справі з урахуванням відповідних фактичних обставин справи.

Щодо посилань скаржника у касаційній скарзі на практику Європейського суду з прав людини (справа "Шмалько проти України" та справа "Чіжов проти України") в контексті необхідності виконання рішення господарського суду від 15.03.2011 в розумний строк, Вищий господарський суд України вважає, що наведена практика Європейського суду з прав людини не може бути застосована до спірних правовідносин в силу того, що сам по собі факт довготривалого невиконання судового у даній справі не є правовою підставою для фактичної зміни судового рішення в порядку визначеному ст. 121 ГПК України та застосування такого способу захисту порушеного права, який не був предметом розгляду господарськими судами у даній справі.

Виходячи з наведеного та з урахуванням приписів ст.ст. 42, 43 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності судочинства у господарських судах, господарський суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у заяві позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарським судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі № 2/85 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Т. Козир С. Самусенко