ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року Справа № 914/2859/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ковтонюк Л.В., Чернов Є.В., розглянувши матеріали касаційноїскаргипублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2015у справігосподарського суду Львівської області №914/2859/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Лев"прокоригування вартості робіт та стягнення збитків в розмірі 41 697,60грн.

за участі представників сторін:

від позивача - Крупка О.О.,

від відповідача - не з'явилися.

У С Т А Н О В И В:

17.07.2015 публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулися до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лев" про коригування вартості робіт та стягнення збитків у сумі 41 697,60грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в результаті проведення державного фінансового аудиту окремих господарських операцій ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", виявлено, що по об'єктах, вказаних у договорі за період з грудня 2013 по грудень 2014 року виїзди наряду охорони з метою реагування для з'ясування причини надходження з них сигналу тривоги не здійснювались.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лев" проти позовних вимог заперечували, стверджуючи, що послуги з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію надані ним відповідно до умов договору, прийняті та оплачені ПАТ "Укртрансгаз" без зауважень та претензій. Зазначали, що сплачені кошти не підпадають під визначення збитків, оскільки у діях відповідача відсутні усі елементи складу правопорушення у сфері господарювання, які б створювали підстави для стягнення збитків.

27.10.2015 рішенням господарського суду Львівської області (суддя Мороз Н.В.), залишеним без змін 08.12.2015 постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді Костів Т.С., Марко Р.І., Желік М.Б.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, мотивуючи безпідставністю його вимог. Господарські суди виходили із того, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору, а відтак і наявності складу цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення з відповідача в якості збитків грошових коштів у розмірі 41 697,60грн.

У касаційній скарзі ПАТ "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" посилалися на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати постанову і рішення у справі та ухвалити нове про задоволення позову.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника і приходить до висновку про часткове задоволення його вимог.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем заявлено дві вимоги. Перша - про зобов'язання провести коригування вартості робіт, та друга - про стягнення 41 697,60грн. збитків.

Ухвалюючи рішення стосовно першої вимоги, попередні судові інстанції обгрунтовано дійшли висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог із підстав неправильно обраного способу захисту порушеного права, визначеного положеннями статті 16 Цивільного кодексу України. Тому постанова та рішення у цій частині підлягають залишенню без змін.

Що стосується іншої вимоги, то колегія суддів зазначає наступне.

Попередніми судовими інстанціями установлено, що 25.10.2013 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір №1310000388 про закупівлю послуг із обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію. У відповідності до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання надавати послуги з обслуговування та реагування - виїзду наряду охорони на об'єкти позивача.

Відповідно до п.4.1. договору за послуги з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію на об'єкті замовник щомісячно перераховує виконавцю оплату в розмірі згідно розрахунку вартості послуг протягом 180 днів після підписання акта про надання послуг (п.п.4.1., 4.2. договору).

Згідно з п.6.1. договору строк надання послуг з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію на об'єкті встановлено з 01.12.2013 по 30.11.2014.

На виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем надано, а позивачем прийнято надані послуги з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію, що підтверджується актами здачі-прийому наданих послуг за період січень-грудень 2014 року, а позивачем оплачено надані послуги, в підтвердження чого у матеріалах справи наявні платіжні доручення.

21.01.2015 Державною фінансовою інспекцією у Львівській області складено довідку №16-35/1 за результатами проведеної зустрічної перевірки ТОВ "Лев" відносно документального та фактичного підтвердження виду, обсягу якості операцій та розрахунків, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз", відповідно до якої вартість витрат виїзду наряду охорони на об'єкти замовника, включених до актів прийому наданих послуг у період з листопада 2013 по грудень 2014 та оплачених позивачем склала 41 697,60грн.

18.02.2015 головним державним аудитором відділу операційного аудиту складено довідку №7, зі змісту якої убачається, що фактично позивачу були надані послуги лише з обслуговування та спостереження, а фактів реагування відповідачем на тривожну сигналізацію у відповідний період не було, виходячи з чого позивачу було запропоновано звернутися до ТОВ "Лев" щодо повернення коштів, перерахованих за послуги, які фактично не надавались.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірних зобов'язань, які відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України виконані останнім, у підтвердження чого в матеріалах справи містяться підписані та скріплені печатками сторін акти прийому-здачі наданих послуг. Тому виходячи з положень ст.22 ЦК України та ст.224 ГК України дійшли висновку, що зазначена сума не відноситься до такої міри цивільно-правової відповідальності, як стягнення збитків. Проте колегія суддів вважає такі висновки недостатньо обгрунтованими та передчасними, так як суди усупереч вимог статті 43 ГПК України ухилились від об'єктивного дослідження фактичних обставин справи та не з'ясували зміст позовних вимог і тверджень представника позивача, що вони оплатили відповідачу кошти за роботи (реагування), які не виконувались, обмежившись лише юридичною оцінкою спірних правовідносин. Не у повному обсязі дослідили їх правову природу, з метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та ухвалення законного й обгрунтованого рішення.

Обгрунтовуючи відсутність у діях відповідача протиправної поведінки, суди залишили поза увагою, що у вартість технічної охорони одного поста (1,80грн./год.) згідно наданих калькуляцій включено витрати як по спостереженню (0,61грн./год.), так і витрати по реагуванню (1,19грн./год.).

У відповідності до п.4.2. договору про закупівлю послуги з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію №1310000388 від 25.10.2013 року оплата за послуги з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію на Об'єкті проводиться щомісячно згідно рахунку протягом 180 днів після підписання акту про надання послуг. Із зазначеного видно, що за підсумками місяця виконавець складав акт із указуванням фактично виконаних робіт і передавав замовнику для підписання.

Як убачається із матеріалів справи, ТЗОВ "Лев" із обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію користувалися послугами підрозділів УДСО при ГУМВС України. Проте останні додаткову плату за цю послугу не виставляли.

Тому, як стверджував позивач, відповідачем до акту здачі-прийому наданих послуг умисно включались роботи, які фактично ним не виконувались.

Беручи до уваги зазначене, та виходячи з положень ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. А тому постанова і рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до місцевого господарського суду, під час якого останньому необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" задоволити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2015 у справі №914/2859/15 у частині відмови у стягненні 41 697,60грн. скасувати, а справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2015 у справі №914/2859/15 залишити без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЛ.В. Ковтонюк СуддяЄ.В. Чернов