ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року Справа № 905/2309/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А. (доповідач у справі),суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк кредит Дніпро"на рішенняГосподарського суду Донецької області від 22.10.2015та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.12.2015у справі№905/2309/15 Господарського суду Донецької областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Геркулес"до1. Приватного підприємства "Український продукт", 2. Публічного акціонерного товариства "Банк кредит Дніпро"провизнання поруки за договором поруки №190613-П від 19.06.2013 такою, що припиненаза участю представників сторінвід позивача:Ципляк П.С.від відповідача-1:не з'явився від відповідача-2:Смірнова Є.В.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Геркулес" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Український продукт" та Публічного акціонерного товариства "Банк кредит Дніпро" про визнання поруки за договором поруки №190613-П від 19.06.2013 такою, що припинена.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.10.2015 (суддя Демідова П.В.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2015 (колегія суддів у складі: Геза Т.Д., М'ясищев А.М. Агапов О.Л.), позовні вимоги задоволено, визнано припиненою поруку за договором поруки №190613-П від 19.06.2013, укладеним між ПАТ "Геркулес" та ПАТ "Банк кредит Дніпро".

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Банк кредит Дніпро" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, в якому відмовити в позовних вимогах у повному обсязі.

ПАТ "Геркулес" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому посилається на її необґрунтованість.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 19.06.2013 між ПАТ "Банк кредит Дніпро" (банк) та ПП "Український продукт" (позичальник) укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій №190613-КЛВТ (далі - Генеральний договір), згідно з яким банк зобов'язався на умовах цього договору та на умовах договорів про надання кредитів (траншів), які будуть укладатися в межах дії Генерального договору, здійснити кредитування позичальника в межах ліміту - 15000000,00 грн. зі строком користування кожним траншем, визначеним кредитним договором, але не більше 90 днів та з остаточним строком погашення заборгованості за кредитом 18.06.2014.

Згідно з п. 2.10 Генерального договору на його умовах та на умовах, передбачених кредитними договорами, банк надає в майбутньому позичальнику кредити. Надання кредитів здійснюється на підставі письмових заяв позичальника з обов'язковим підписанням кредитного договору в межах Генерального договору.

Сторони узгодили, що загальний порядок та умови надання кредитів, права та обов'язки сторін, санкції за невиконання зобов'язань, розрахунки за кредитами, які будуть надані в майбутньому на підставі кредитних договорів та інші умови визначаються Генеральним договором. Конкретний порядок, істотні умови надання кредитів визначаються кредитними договорами, які є невід'ємною частиною Генерального договору. Процента ставка за користування окремими кредитами встановлюється Кредитним договором за кожним окремим кредитом, є фіксованою процентною ставкою (п.п. 2.2, 2.3 Генерального договору).

У п. 2.9 Генерального договору сторони встановили можливість сплати позичальником комісії за підготовку та аналіз документів для укладання кредитного договору, але не визначили ані розмір комісії, ані строк її сплати, у зв'язку з чим, за висновком судів першої та апеляційної інстанцій, у цій частині договір є неукладеним на підставі ст.ст. 638, 640 ЦК України, ст. 181 ГК України.

Розділом 6 Генерального договору передбачена відповідальність позичальника: у вигляді пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п. 6.1); у вигляді пені за несвоєчасне надання (ненадання) документів, які підтверджують фінансовий стан позичальника у розмірі 0,01% від суми ліміту за кожний день прострочення (п. 6.2); у вигляді штрафу за нецільове використання кредиту в розмірі 10% від суми наданого кредиту (п. 6.3); у вигляді збільшеної на 5 процентних пунктів процентної ставки за користування кредитом у випадку несвоєчасного повернення кредиту у строки визначені Генеральним договором та кредитними договорами (п. 6.5).

У забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором 19.06.2013 між ПАТ "Банк кредит Дніпро" (банк) та ПАТ "Геркулес" (поручитель) укладено договір поруки №190613-П (далі - Договір поруки), за яким поручитель прийняв на себе зобов'язання відповідати солідарно за виконання позичальником зобов'язань за Генеральним договором зі всіма змінами та доповненнями до нього або які можуть виникнути на підставі нього у майбутньому та за договорами про надання кредитних траншів, які будуть укладені в майбутньому в рамках Генерального договору, а саме:

- по поверненню кредиту в сумі 15000000,00 грн., зі строком повернення отриманих кредитів у строки, вказані у відповідних договорах про надання кредиту, але не пізніше 18.06.2014;

- по сплаті пені, комісії і штрафних санкцій відповідно до п.п. 2.9, 3.4.3, 6.1 Генерального договору, розділу 6 Генерального договору, а також здійснювати всі інші платежі в порядку та умовах, що визначені Генеральним договором та кредитними договорами.

У відповідності до п. 3.3 Договору поруки поручитель зобов'язався у разі невиконання позичальником зобов'язань за Генеральним договором та кредитним договорами погасити заборгованість у тому обсязі, на тих же умовах та в ті же терміни, що і Позичальник.

Згідно з п. 5.1 Договору поруки сторони підтвердили, що вони вичерпно ознайомлені зі змістом Генерального договору, кредитного договору.

Водночас згідно з п. 2.2.1 Договору поруки банк прийняв на себе зобов'язання письмово погоджувати з поручителем можливі зміни, доповнення, що стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя, які вносяться в Генеральний договір та кредитні договори.

У межах Генерального договору між відповідачами укладено договори про надання кредиту (траншу) №050214 і №050214/2 від 05.02.2014 та №110214 від 11.02.2014 (далі - Кредитні договори №050214, №050214/2, №110214), за якими банк надав позичальнику кредити у сумі, відповідно, 7540000,00 грн., 2460000,00 грн. на строк до 26.02.2014 і 5000000 грн. на строк до 18.02.2014 зі встановленням процентної ставки за користування кредитними коштами в розмірі 17% за період з 05.02.2014 до 11.02.2014 та 25% за період з 12.02.2014 до 26.02.2014. Сторони визначили, що відповідальність за невиконання позичальником умов цього кредитного договору встановлена Генеральним договором.

26.02.2014 між відповідачами укладено договір №260214 про зміну Генерального договору, згідно з яким встановлено комісію за управління кредитом у сумі 94530,00 грн. за Кредитними договорами №050214, №050214/2, №110214 зі строком її сплати до 30.04.2014; а також договори про зміну Кредитних договорів №050214, №050214/2, згідно з якими строк користування відповідними траншами збільшений до 15.05.2015, встановлена нова відсоткова ставка за користування кредитами з 25.03.2014 у розмірі 30%, встановлений штраф за несвоєчасне повернення кредитів, наданих у межах Кредитних договорів №050214 і №050214/2, у розмірі, відповідно, 47125,00 грн. і 15375,00 грн.

Водночас 26.02.2014 між ПАТ "Банк кредит Дніпро" та ПАТ "Геркулес" укладено договір №260214 про зміну Договору поруки, яким сторони фактично доповнили обсяг відповідальності позивача штрафними санкціями, передбаченими кредитними договорами.

Крім того, 27.02.2014 відповідачі уклали договір №270214 про зміну Кредитного договору №110214, яким сторони подовжили строк користування кредитом, наданим в межах зазначеного кредитного договору, до 15.05.2014, встановили відсоткову ставку за користування кредитом з 25.03.2014 року на рівні 30%, а також встановили штраф за несвоєчасне повернення зазначеного кредиту в розмірі 31250,00 грн.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, ПАТ "Геркулес" заявило вимоги про визнання припиненою поруки за Договором поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв'язку з внесенням за відсутності його згоди змін до Генерального договору та Кредитних договорів №050214, №050214/2, №110214 вказаними вище договорами від 26.02.2014 і від 27.02.2014, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін, у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України (постанова Верхового Суду України від 21.05.2012 у справі №6-20цс11).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Тобто обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що припинення поруки спричинюють такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Водночас порука не припиняється, якщо поручитель надав свою згоду на зміну умов основного зобов'язання. Згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки.

Зокрема, у разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно зі ст. 559 ЦК України. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17.01.2011 у справі №5020-10/012.

Задовольняючи позов у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що укладеними 26.02.2014 і 27.02.2014 договорами про зміну Генерального договору та Кредитних договорів №050214, №050214/2, №110214 відповідачі встановили новий вид та розмір комісійної винагороди, збільшили строк користування кредитом, збільшили процентну ставку за користування кредитами та встановили нові штрафи за несвоєчасне повернення кредиту. За висновком судів, вказані зміни є збільшенням обсягу відповідальності позивача за Договором поруки, які здійснені за відсутності його згоди, оскільки учасниками спірних відносин не спростовано належними та допустимими доказами факт невиконання ПАТ "Банк кредит Дніпро" п. 2.2.1 Договору поруки щодо погодження з ПАТ "Геркулес" відповідних змін, а з укладеного 26.02.2015 договору про внесення змін до Договору поруки не вбачається, що поручитель був обізнаний про збільшення його відповідальності у зв'язку з вказаними змінами.

Як вбачається з встановлених судами обставин, згідно з Договором поруки ПАТ "Геркулес" прийняло на себе зобов'язання відповідати солідарно з ПП "Український продукт" за виконання зобов'язань за Генеральним договором зі всіма змінами та доповненнями до нього або які можуть виникнути на підставі нього у майбутньому та за договорами про надання кредитних траншів, які будуть укладені в майбутньому в рамках Генерального договору, включаючи сплату пені, комісії, штрафних санкцій та всіх інших платежів у порядку та умовах, що визначені Генеральним договором та кредитними договорами.

Тобто укладаючи Договір поруки, позивач поручився, зокрема, за виконання позичальником будь-яких зобов'язань, що виникнуть у майбутньому за Генеральним договором та за укладеними в його рамках кредитними договорами, що будуть укладені в майбутньому. При цьому обсяг відповідальності по суті у Договорі поруки обмежений лише щодо суми кредиту 15000000,00 грн. та строку його повернення до 18.06.2014.

Водночас будучи вичерпно ознайомлений зі змістом Генерального договору, поручитель знав або повинен був знати про відсутність встановлення у ньому процентної ставки за користування окремими кредитами, яка мала бути встановлена у майбутньому відповідними кредитними договорами за кожним окремим кредитом (траншем).

Отже, ПАТ "Геркулес" під час укладення Договору поруки погодило встановлення у майбутньому окремими кредитними договорами, укладеними в рамках Генерального договору, розміру процентної ставки за користування кредитами та всіх інших платежів (у тому числі комісій та штрафних санкцій). Разом з тим збільшення строку користування кредитом укладеними 26.02.2014 і 27.02.2014 договорами про зміну Генерального договору та Кредитних договорів №050214, №050214/2, №110214 відбулось у межах строку, визначеного у Договорі поруки - 18.06.2014. Відтак внесені вказаними договорами зміни не можна визнати збільшенням обсягу відповідальності поручителя, тому вони не можуть бути підставою для припинення договору поруки згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій всебічно і повно встановили обставини справи, але неправильно застосувавши вищевказані норми матеріального права, дійшли хибного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У зв'язку з цим судові рішення у справі підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк кредит Дніпро" задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 22.10.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі №905/2309/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Геркулес" відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Геркулес" (84331, Донецька область, місто Краматорськ, вул. О.Вишні, 22, ідентифікаційний код 25117467) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк кредит Дніпро" (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, ідентифікаційний код 14352406) 1461 (тисяча чотириста шістдесят одна) грн. 60 коп. судового збору за подання касаційної скарги. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Донецької області.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О.Попікова