ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 923/582/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників:від позивачаДудченка В.М.,від відповідача Уколова О.Л.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Агропродукт Н"нарішення Господарського суду Херсонської області від 21.07.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 рокуу справі №923/582/16 Господарського суду Херсонської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД"доПриватного підприємства "Агропродукт Н"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торгівельна фірма "Агро-Діло"простягнення 8968792, 67 грн,таза зустрічним позовомПриватного підприємства "Агропродукт Н"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Киселівка"пропро визнання недійсним договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД" (надалі - ТОВ "Продексим, ЛТД", позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Приватного підприємства "Агропродукт Н" (надалі - ПП "Агропродукт Н", відповідач) про стягнення 8968792,67 грн боргу, посилаючись на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Киселівка" (надалі - ТОВ "Киселівка", третя особа) зобов'язання за договорами товарного кредиту № 14/03/12, № 22/06/12 т.к.гсм, № 20/08/12-1 т.к.удобр, № 27/08/12 т.к.тмц, № 21/12/12 т.к.удобр, № 12/02/13, № 31/10/13т.к.гсм, № 04/11/13-1 щодо повернення суми попередньої оплати та сплати штрафу (що встановлено рішення Господарського суду Херсонської області у справах №923/1107/15, №923/75/16, № 923/76/16, № 923/77/16), яке забезпечене порукою відповідача за договором поруки №04/11-1 від 04.11.2013 року.

Відповідач, оспорюючи справжність долученого до позову договору поруки, зазначив, що як поручитель такого договору не підписував і навіть не знав про його існування, доки позивач не звернувся до неї з вимогою про виконання боргового зобов'язання боржника, тому заявив зустрічний позов про визнання договору поруки недійсним згідно з п. 3, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Почеркознавча експертиза для відповідності підпису поручителя не може бути призначена, оскільки до матеріалів справи долучена нотаріально завірена копія договору, у відповідача відсутній оригінал цього договору, і позивач не надав оригіналу договору на виконання ухвали суду про задоволення клопотання відповідача про його витребування для наступного проведення почеркознавчої експертизи.

ТОВ "Продексим, ЛТД" оригінал договору не надав, пояснив, що він був у нього викрадений 10.03.2016 року (витяг з кримінального провадження № 1201623003000973). При цьому, проти задоволення зустрічного позову заперечував, зазначивши, що договір поруки був скріплений печатками юридичних осіб та підписаний уповноваженими особами боржника і поручителя - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є пов'язаними особами - чоловіком і дружиною. ТОВ "Продексим, ЛТД" вважає, що ПП "Агропродукт Н" безпідставно відхиляє нотаріально посвідчену копію договору поруки, оскільки згідно з п.2 Глави 7 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, при підготовці до засвідчення вірності копій документів і виписок з них нотаріус зобов'язаний особисто звірити з оригіналом документа копію чи виписку з документа, вірність яких він засвідчує, а відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

ТОВ "Киселівка" проти первісного позову також заперечувало, посилаючись на те, що:

- договір поруки не укладався та не підписувався, а тому відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України не може створювати будь-яких юридичних наслідків;

- у справах про стягнення заборгованості за товарними кредитами з боржника, кредитор не пред'являв вимог про залучення ПП "Агропродукт Н" як солідарного боржника - поручителя, що підтверджує відсутність існування укладеного договору поруки;

- після стягнення в судовому порядку кредитної заборгованості ТОВ "Киселівка" вже було погашено 400000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.07.2016 року у справі №923/582/16 (суддя Задорожна Н.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 року (колегія суддів: головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді: Гладишева Т.Я., Головей В.М.), первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8568792,067 грн боргу. В задоволенні решти первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

ПП "Агропродукт Н" у касаційній скарзі просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає, що він не визнає факту укладення договору поруки №04/11-1 від 04.11.2013 року, а тому його нотаріально завірена копія без надання суду оригіналу, відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України не може бути належним доказом у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Продексим, ЛТД" та відмову в задоволенні зустрічного позову, установивши, що основний боржник ТОВ "Киселівка" належним чином не виконував зобов'язань, передбачених умовами договорів поставки та товарного кредиту, унаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 8968792,67 грн, що встановлено рішеннями у справах № 923/1107/15, № 923/75/16, № 923/76/16, № 923/77/16, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення цієї заборгованості (за мінусом 400000 грн сплачених основним боржником відповідно до платіжного доручення №626 від 02.10.2015 року) з ПП "Агропродукт Н", як поручителя за договором поруки № 04/11-1 від 04.11.2013 року. При цьому, доводи ПП "Агропродукт Н" про те, що в матеріалах справи відсутній оригінал договору поруки, який не підписувався останнім, суди відхилили, зазначивши, що директор відповідача ОСОБА_7, як в суді, так і межах кримінального провадження, відмовилась надати зразки свого підпису для проведення судової почеркознавчої експертизи, тобто відповідач не довів обставини, на які посилався. При цьому, суди дійшли висновку, що завірена нотаріусом копія договору поруки, надана ТОВ "Продексим, ЛТД" у зв'язку із крадіжкою оригіналу спірного договору, в розумінні ч. 2 ст. 36 ГПК України є належним доказом у справі, оскільки згідно ч. 1 ст. 75 Закону України "Про нотаріат" та п. 2 Глави 7 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, нотаріус завіряє копії документів і при їх засвідченні зобов'язаний особисто звірити копію з оригіналом.

Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що встановити справжність підписів посадових осіб відповідача і третьої особи не можливо саме "через наявність малого об'єму порівняльного матеріалу", про що зазначено у висновку експерта №3-ПТ від 07.09.2016 року, наданого позивачем за первісним позовом.

Вищий господарський суд України з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з таких підстав.

Відносини, пов'язані з порукою, врегульовано нормами § 3 гл. 49 розд. I кн. 5 ЦК України.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України). При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 цього Кодексу письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

В абзаці 8 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Отже, кредитор, який ініціює позов до поручителя, повинна довести наявність у нього права вимоги надавши письмові докази укладання такого правочину. Такі докази можуть бути подані як в оригіналі, так і у належним чином засвідченій копії. При цьому, суд приймає докази в належним чином засвідченій копії, в тому числі і нотаріально завірені, крім випадків, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки оригіналами або коли особи, які беруть участь у справі, заперечують існування такого доказу, заявляють про його невідповідність, підробку, фальшивість, тощо.

Відповідно до ст.ст. 32, 33, 38, 41 ГПК України особа, до якої пред'явлено позов, має право заперечувати як факт вчинення такого правочину, так і факт його підписання особою, уповноваженою на це установчими документами юридичної особи, в зв'язку з чим заявляти клопотання про витребування його оригіналу та проведення почеркознавчої експертизи. В такому разі обов'язок доказування факту вчинення договору у письмовій формі та підписання його уповноваженими особами лежить вже на кредиторові (позивачеві), який зобов'язаний на вимогу суду надати оригінал цього договору для огляду в судовому засідання та вирішення питання про проведення почеркознавчої експертизи для підтвердження підпису поручителя.

Позивач, у якого з тих чи інших причин відсутній оригінал договору, може спростувати заперечення відповідача шляхом надання будь-яких не заборонених законом інших доказів, що підтверджують факт вчинення правочину, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами, засобами електронного зв'язку тощо за підписами сторін, які їх надсилають.

У цій справі єдиний доказом на підтвердження факту укладання договору поруки, який надається позивачем, це нотаріально завірена копія цього договору. Жодних інших доказів, які б підтверджували прямо чи опосередковано вчинення цього договору поручителем, позивачем не надано.

Суди обох інстанцій, застосовуючи положеннями ст. 75 Закону України "Про нотаріат" та п. 2 Глави 7 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, безпідставно не врахували, що відповідно до цих норм, нотаріус, здійснюючи таку нотаріальну дію, як засвідчення вірності копій документів (договорів), лише звіряє копію з оригіналом документа, водночас, не перевіряє достовірність наданого оригіналу на предмет його підроблення, а також не справжність підписів на оригіналі. Такі посвідчені копії не мають силу оригіналу.

Нотаріус перевіряє, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін, а також установлює осіб, що підписують угоду, та перевіряє їх повноваження лише при посвідченні правочинів. Лише в такому разі відповідно до п. 2.2 Глави 7 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України усі примірники підписуються учасниками правочину та мають силу оригіналу, у тому числі примірник, який зберігається у справах нотаріуса.

Таким чином, за відсутності оригіналу договору поруки та інших доказів, які б підтверджували його підписання уповноваженими особами, і неможливості призначити належну експертизу, оскільки відповідно до п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів, суди попередніх інстанцій, порушуючи вимоги ст.ст. 32, 33, 34, 41 ГПК України, ст. 75 Закону України "Про нотаріат" та п. 2 Глави 7 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, дійшли помилкового висновку про можливість покладення відповідальності на відповідача за договором поруки, вчинення якого у письмовій формі та підписання уповноваженою особою відповідача не доведено позивачем. За таких обставин, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати постановлені судові рішення у частині первісного позову, як постановлені з порушенням норм норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в позові. Водночас, оскільки недійсним договір поруки у зв'язку з його невідповідністю до вимог частин 3 і 5 ст. 203 ЦК, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, можна визнати лише договір, який був укладений сторонами, а в цьому випадку такі обставини не підтверджені, суд касаційної інстанції залишає без змін судові рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову, але з інших мотивів.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агропродукт Н" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 21.07.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 року у справі №923/582/16 скасувати в частині первісного позову.

Прийняти в цій частині нове рішення.

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову судові рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД", (м. Херсон, вул. Полякова Георгія, 21/Михайловича, 41, р/р 2600101696216 в філії АТ "Укрексімбанк", м. Херсон, МФО 334851, код ЄДРПОУ 36236014) на користь Приватного підприємства "Агропродукт Н" (Херсонська область, смт. Білозерка, вул. Батумська, 28/7, р/р 26009210172471 в АТ "Про Кредит Банк", м. Київ, МФО 320984, ЄДРПОУ 36882240) 161438 (сто шістдесят одна тисяча чотириста тридцять вісім) грн 28 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.Суддя Стратієнко Л.В.