ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 922/2428/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Полюс-Н" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року у справі № 922/2428/16 за позовом керівника Дергачівської прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Полюс-Н", треті особи: Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерства освіти і науки України, Харківська зооветеринарна академія, про визнання недійсним договору та повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року прокурор звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області з позовом до відповідача про визнання недійсними договору оренди від 29.12.2005 року №2103-Н, укладеного між сторонами, та додаткових угод до нього: від 16.05.2006 року №1, від 28.05.2007 року №2, від 27.12.2007 року №3, від 25.11.2008 року №4, від 15.12.2009 року №5, від 06.10.2011 року №6, від 20.10.2011 року №7, від 05.09.2013 року №8, від 29.05.2016 року №9, від 29.05.2016 року №10; та зобов'язання відповідача звільнити нежитловий одноповерховий будинок пташника селекційного (літ. А-1) загальною площею 729, 30 кв. м, що розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, ХДЗВА та повернути його Регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області.

Позовні вимоги обгрунтовано суперечністю договору оренди та додаткових угод до нього вимогам закону, оскільки спірне нежитлове приміщення було передано в оренду для розміщення виробництва паркету та магнітів, тобто для використання об'єкта оренди за цільовим призначенням, не пов'язаним з навчально-виховним процесом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.10.2016 року (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року (судді: Терещенко О.І., Сіверін В. І., Слободін М.М.) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

У письмових поясненнях третя особа Харківська зооветеринарна академія судові рішення попередніх інстанцій необгрунтованими та просить касаційну скаргу задовольнити і в позові відмовити.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін та третіх осіб до суду не надходили.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.12.2016 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 28.12.2016 року.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача та третіх осіб Міністерства аграрної політики та продовольства України і Харківської зооветеринарна академії, дослідивши доводи касаційної скарги та письмового пояснення до неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 29.12.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ НПФ "Полюс-Н" було укладено договір оренди №2103-Н, відповідно до умов якого орендарю передано в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитловий одноповерховий будинок пташника селекційного (літ. А-1) загальною площею 1244, 30 кв.м, що розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, ХДЗВА та перебуває на балансі Харківської державної ветеринарної академії, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 30.06.2005 і становить 380 800 грн.

Договір укладений строком на 11 місяців, тобто до 28.11.2005 року.

Державне майно, що є предметом вказаного договору, передане ТОВ НПФ "Полюс-Н" згідно з актом приймання-передачі від 29.12.2005 року.

Майно передано в оренду для розміщення виробництва паркету та магнітів (п. 1.1. договору).

16.05.2006 року сторонами у спірному договорі укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, відповідно до умов якої змінено площу предмету оренди та вартість, а саме у розділі 1 предмет договору замість слів загальною площею 1244, 30 кв.м читати загальною площею 729, 3 кв.м, а також внесені зміни щодо орендної плати.

Додатковою угодою № 2 від 28.04.2007 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, внесені зміни щодо орендної плати.

Укладеною додатковою угодою №3 від 27.12.2007 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, договір продовжено на 11 місяців, тобто до 26.09.2008 року.

Додатковою угодою №4 від 25.11.2008 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, договір продовжено строком на 11 місяців, тобто до 26.08.2009 року.

Додатковою угодою №5 від 15.12.2009 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, договір продовжено строком на 2 роки, тобто до 26.08.2011 року, а також внесені зміни до розділу 10 договору щодо закінчення терміну дії договору.

Укладеною додатковою угодою №6 від 06.10.2011 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, внесені зміни до розділу 1 предмет договору, а саме викладено у новій редакції - вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 21.07.2011 року і становить 593 900 грн., а також внесені зміни щодо орендної плати.

Додатковою угодою №7 від 20.10.2011 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, договір продовжено строком на 2 роки, тобто до 26.08.2013 року.

Укладеною додатковою угодою № 8 від 05.09.2013 року до договору оренди № 2103-Н від 29.12.2005 року, договір продовжено на 2 роки, тобто до 26.08.2015 року.

Додатковою угодою № 9 від 29.04.2016 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, внесені зміни розділу 2 предмет договору в п 1.1 після слів: вартість майна читати визначена згідно з висновком про вартість оцінки на 26.08.2015 року і становить за незалежною оцінкою 847 900 грн., без урахування ПДВ.

Додатковою угодою №10 від 29.04.2016 року до договору оренди №2103-Н від 29.12.2005 року, договір продовжено строком на 1 рік, тобто до 26.08.2016 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги прокурора в інтересах орендодавця про визнання недійсними договору оренди та додаткових угод до нього у зв'язку з суперечністю вимогам закону, оскільки спірне нежитлове приміщення було передано в оренду для використання за цільовим призначенням, не пов'язаним з навчально-виховним процесом, а також про зобов'язання орендаря звільнити та повернути Управлінню освіти зазначене нежитлове приміщення.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову обгрунтовано встановленням обставин суперечності спірного договору оренди нежитлового приміщення та додаткових угод до нього вимогам законодавства України, чинного час укладення правочину, зокрема, ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", оскільки використання відповідачем орендованого майна, що відноситься до об'єктів освіти та фінансується з бюджету, з метою розміщення виробництва паркету та магнітів не можна вважати пов'язаним з навчально-виховним процесом.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності у зв'язку з тим, що позовна давність не поширюється на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про триваюче правопорушення.

Проте, такі висновки судів обох інстанцій суд касаційної інстанції вважає передчасними з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.

Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Втім, місцевий господарський суд не врахував та не розглянув заяву відповідача про застосування позовної давності у спорі, обмежившись лише посиланням на її наявність в описовій частині рішення, проте без наведення жодних доводів, наслідків розгляду та мотивів застосування чи відхилення такої заяви в мотивувальній частині рішення.

В свою чергу апеляційний господарський суд, вирішуючи питання про застосування позовної давності, неправильно керувався положеннями статті 268 ЦК України та дійшов необгрунтованого висновку про те, що в даному випадку мають місце позовні вимоги власника про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, на які позовна давність не поширюється.

При цьому, суд апеляційної інстанції не врахував, що до вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність.

У той же час, судам слід було мати на увазі, що визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч.ч. 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України, ст. 261 ЦК України у разі звернення прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, строк позовної давності повинен обраховуватись із дати, коли саме позивачу (яким є орган в інтересах якого звертається до суду прокурор), стало відомо про порушення його права, а не з моменту, коли про порушене право стало відомо прокурору.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, у цьому випадку в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.

Зазначені правові висновки в подібних правовідносинах наведено в постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 року у справі № 11/163/2011/5003, а також постановах Верховного Суду України від 22.04.2015 року у справі № 916/2122/13, від 13.05.2015 року у справі № 903/543/14.

Таким чином, не врахувавши наведеного, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставами для скасування судових рішень зі справи.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Полюс-Н" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року та рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2016 року скасувати, і справу № 922/2428/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко