ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 922/1558/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Коробенка Г.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуХарківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського судувід19.09.2016у справі№922/1558/16Господарського судуХарківської областіза позовомХарківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал"провнесення змін до договору,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом Харківська міська рада (далі - позивач) просила внести зміни до договору оренди землі, який укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" (далі-відповідач) і зареєстрований 01.08.2007 у відповідному реєстрі, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до цього договору у редакції, запропонованій позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється укласти з позивачем зміни до договору оренди землі, незважаючи на те, що позивач прийняв рішення, яким змінив нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка була передана в оренду відповідачу за договором оренди землі, що стало підставою для внесення змін у договір оренди землі в цій частині та відповідно приведення його умов до вимог чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.08.2016 (суддя Суслова В.В.), позов задоволено частково, внесено зміни до договору оренди землі в частині внесення кадастрового номеру земельної ділянки, визначення нормативно грошової оцінки земельної ділянки та розміру її орендної плати, в іншій частині позову відмовлено.

Оскарженою постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., судді Сіверін В.І., Ільїн О.В.), зазначене рішення суду скасовано і прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Від відповідача надійшла телеграма із клопотанням про відкладення розгляду касаційної скарги з мотивів неотримання ухвали суду касаційної інстанції і неможливості забезпечити явку свого представника.

Також від цієї особи надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, подане безпосередньо у суд касаційної інстанції у день, призначений для розгляду касаційної скарги.

Клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Доказів неотримання ухвали суду касаційної надано не було.

Згідно приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду касаційної скарги здійснюється лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

При цьому слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України" роз'яснив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже відповідач в розумні інтервали часу мав вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.

Оскільки суд касаційної інстанції виконав приписи процесуального законодавства щодо належного повідомлення усіх сторін про час та місце розгляду касаційної скарги, з врахуванням того, що згідно приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду касаційної скарги можливе лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, також з врахуванням вимог статей 1115, 1117 цього кодексу і тієї обставини, що неявка цієї особи в засідання суду касаційної інстанції не перешкоджає перегляду справи в суді касаційної інстанції, про що також було зазначено в ухвалі суду касаційної інстанції про прийняття касаційної скарги до провадження, враховуючи процесуальну заборону на вчинення у суді касаційної інстанції процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, що визначено статтею 1115 наведеного кодексу, та виходячи із того, що відповідач в розумні інтервали часу мав вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, в задоволенні клопотання належить відмовити.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у відповідності до умов договору оренди землі, укладеного 23.03.2007 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар), орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, площею 8,1555га, кадастровий номер 6310137200:06:023:0001, яка знаходиться у м.Харкові по вул.Магнітогорській, 1, терміном до 01.11.2029.

У п.13 договору сторони дійшли згоди про те, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів; внаслідок інфляції щорічно; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 36 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

03.07.2013 позивачем прийнято рішення №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", згідно з пунктом 1.1 якого затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації у порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 2 наведеного рішення позивача встановлено, що воно вводиться в дію з моменту його оприлюднення в установленому порядку, а нормативно грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01 січня 2014 року.

25.09.2013 позивачем прийнято рішення №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", згідно якого затверджено порядок впровадження нової нормативно грошової оцінки земель.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Управлінням Держземагенства у м.Харкові від 24.09.2013 № 880, нормативна грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки, площею 81555кв.м, становить 112229467грн.

18.12.2013 відповідач одержав від позивача проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, але її не підписав, оскільки вважав розрахунок орендної плати необґрунтованим.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позов своє рішення мотивував тим, що виходячи з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Управлінням Держземагенства у м.Харкові від 24.09.2013 № 880, враховуючи те, що прийняті позивачем рішення набрали чинності та не скасовані, нормативна грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки, площею 81555кв.м, становить 112229467 грн., у зв'язку із чим в цій частині в договір оренди належить внести зміни. Також суд вважав обґрунтованим внесення змін у договір в частині його доповнення щодо внесенням кадастрового номеру земельної ділянки. Відмовляючи в іншій частині позову суд вказав на те, що типова форма договору оренди земельної ділянки, на яку посилається позивач є відмінною від запропонованої ним редакції додаткової угоди, яку він просить визнати укладеною.

Скасовуючи це рішення суду та відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції свою постанови мотивував тим, що, такий Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не доводить розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки на певну дату, що не було враховано судом першої інстанції. Також судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачем не доведено тих обставин, з якими він пов'язував свої вимоги щодо обов'язкового внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Між тим, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи із наступного.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини перша, друга статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 13, частини першої статті 15 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Судами встановлено, що рішенням позивача від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", затверджено нову нормативну грошову оцінку земель.

Судом апеляційної інстанції не встановлено, що відомості, зазначені у спірному витягу, на підставі якого суд першої інстанції дійшов своїх правових висновків, є відмінними від даних, зазначених у вказаному рішенні позивача від 03.07.2013 №1209/13.

При цьому судом першої інстанції зазначено, що відомості, відображені у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, були перевірені згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 зі справи № 820/4670/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014, а суд апеляційної інстанції цих доводів місцевого господарського суду не спростував, свої мотиви звів до формальних підстав, що наведений витяг не є правовстановлюючим документом, а містить лише дані щодо відповідних коефіцієнтів.

Враховуючи вищевикладене, постанова суду апеляційної інстанції не може бути залишена в силі.

Витрати із сплати судового збору відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі Господарського суду Харківської області №922/1558/16 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2015, залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" на користь Харківської міської ради 1653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн. 60 коп. судового збору з касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Г.П. Коробенко