ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 910/8925/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Коробенка Г.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід28.09.2016у справі№910/8925/16Господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення суми

за участю

- відповідача:Лях К.М. (довіреність від 29.04.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд за даним позовом Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - позивач) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) 63 221, 05 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо перевезення вантажу, у зв'язку з чим позивач зазнав збитків, які утворилися внаслідок недостачі вантажу, відтак відповідач повинен їх відшкодувати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Руденко М.А., Смірнова Л.Г.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

У відзиві представник відповідача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на їх відповідність вимогам чинного законодавства.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не використав наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.12.2014 між позивачем (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест холдинг" (постачальником) було укладено договір № МДМ-13.50-14-1291/127 на поставку коксової продукції.

Відповідно до залізничної накладної № 50500412 від 08.12.2015 на адресу позивача зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, постачальником було відправлено вагони із вантажем "кокс доменний".

На станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці під час проведення перевірки маси вантажу у вагонах встановлено, що у вагонах № 52507159, № 61077715, № 60809837, № 56952716, № 65570673, № 56961857, № 60357258, № 52238342, № 61231338, № 56847478 зафіксовано недостачу вантажу у зв'язку з чим складені відповідні комерційні акти та розрахований розмір шкоди, який складав 63 221,05 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач спираючись на комерційні акти вказував на те, що під час прибуття вагонів на станцію призначення було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу масі вантажу, яка зазначена у накладній, тобто вказана маса є меншою, у зв'язку з чим відповідач має відшкодувати йому збитки у вигляді вартості втраченого вантажу у сумі 63 221,05 грн.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що оскільки правовідносини з перевезення вантажу склалися між позивачем та Державним підприємством "Донецька залізниця", а позивач не подав доказів переходу прав та обов'язків від Державного підприємства "Донецька залізниця" до відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення).

Згідно статті 107 цього кодексу після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника.

Отже, моментом переходу прав та обов'язків до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у порядку, передбаченому статтями 4, 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Виходячи з приписів статті 104 Цивільного кодексу України, до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення юридичної особи її цивільна правосуб'єктність не припиняється.

Як встановлено судами, правовідносини з перевезення вантажу склалися між позивачем та Державним підприємством "Донецька залізниця" правосуб'єктність якої не припинилася, а відтак позивач передчасно звернувся з позовними вимогами до відповідача.

Посилання позивача у касаційній скарзі на постанову Вищого господарського суду України від 04.08.2016 у справі № 905/1021/16, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, є безпідставними, оскільки фактичні обставини у справі, що розглядається, є відмінними від обставин у справі, на рішення у якій посилається особа, що звернулася із касаційною скаргою.

Так, згідно наведеної постанови Вищого господарського суду України відповідачем є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця", тоді як у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, її відповідачем є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Згідно ж із приписами статті 107 Цивільного кодексу України юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника (ч.5).

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 у справі Господарського суду міста Києва №910/8925/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Г.П. Коробенко