ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 910/5811/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В.(головуючого, доповідача),Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року у справі № 910/5811/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, Міністерства інфраструктури України про стягнення 3% річних та інфляційних сум,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 12 397,16 грн., з яких: 11 149,16 грн. інфляційних втрат та 1 248,00 грн. 3% річних, у зв'язку з невиконанням рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 року у справі №3/458, яким присуджено до стягнення з Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру, правонаступником якого є відповідач-1, на користь Відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд", правонаступником якого є позивач, заборгованість у розмірі 13 870 грн. та 693,50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року Міністерство інфраструктури України було залучено до участі у справі в якості відповідача 2.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2016 (суддя Демидов В.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на користь позивача 1 181 грн. 3% річних, 11 149,16 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року (судді Мальченко А.О., Дикунська С.Я., Жук Г.А.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач-1 вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та в позові відмовити.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.12.2016 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 28.12.2016 року.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 1998 року Відкритим акціонерним товариством "Чернігівторгбуд" для Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру відповідно до умов двостороннього договору підряду були виконані ремонтно-будівельні роботи.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт, Відкрите акціонерне товариство "Чернігівторгбуд" звернулось до Арбітражного суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру заборгованості.

Рішенням Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 року у справі №3/458 позов задоволено, стягнуто з Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру на користь Відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" 13 870,45 грн. боргу та 693,50 грн. витрат по держмиту.

На виконання цього рішення 06.07.1999 року арбітражним судом Чернігівської області було видано наказ.

За твердженнями позивача, рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 року у справі №3/458 на даний час не виконано, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Предметом даного судового розгляду є матеріально-правова вимога про стягнення процентів річних та інфляційних сум, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, у зв'язку з простроченням виконання Чернігівським обласним радіотелевізійним передавальним центром грошового зобов'язання, яке виникло за договором підряду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення є правонаступником Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру, а тому має нести відповідальність за зобов'язаннями останнього. Крім того, чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив, що правильний розмір 3% річних становить 1 181,00 грн., а правильний розмір інфляційних втрат становить 11 273,52 грн., проте зважаючи на те, що суд не може вийти за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання позивача, місцевий суд дійшов висновку про стягнення інфляційних втрат у розмірі, заявленому позивачем, а саме, 11 149,16 грн.

Разом з тим, вказані висновки попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України вважає передчасними та такими, що зроблені без урахування та дослідження всіх обставин справи, зокрема.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України). Аналогічні положення містились у ст.4 ЦК УРСР.

Господарськими судами встановлено, що зобов'язання між Відкритим акціонерним товариством "Чернігівторгбуд" та Чернігівським обласним радіотелевізійним передавальним центром виникли на підставі договору на виконання ремонтно-будівельних робіт.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення 3% річних та інфляційні втрати, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України на суму прострочення Чернігівським обласним радіотелевізійним передавальним центром грошового зобов'язання за договором підряду, належним чином не врахували наступного.

Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини 1 статті 106 вказаного Кодексу злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

За змістом статті 107 Цивільного кодексу України (в редакції від 13.05.2006 року), кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання; після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами; передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.07.2006 року №751 "Про реорганізацію підприємств, що входять до складу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення" вирішено реорганізувати підприємства, зазначені у Додатку 1 до цього наказу, шляхом їх приєднання в якості відокремлених підрозділів (філій) до Концерну, погодивши процедуру концентрації з Антимонопольним комітетом України у встановленому законодавством порядку.

У переліку державних підприємств, що реорганізуються шляхом приєднання до Концерну (код 01190043) зазначено Чернігівський обласний радіотелевізійний передавальний центр.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.03.2015 року ДП "Чернігівський обласний радіотелевізійний передавальний центр" припинено за рішенням засновників 11.07.2007 року.

З урахуванням зазначеного, суди попередніх інстанцій, розглядаючи заявлені позовні вимоги до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення повинні були встановити чи заявлялись ВАТ "Чернігівторгбуд" (нове найменування ПАТ "Чернігівторгбуд"), як кредитором, в порядку передбаченому ст. 107 ЦК України вимоги до Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру про виконання зобов'язань за договором підряду в розмірі 13870,45 грн., чи були включені вказані зобов'язання до передавального акту Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру, а відповідно чи є Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення правонаступником Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру по вказаним зобов'язанням і чи може бути застосований до нього спеціальний вид цивільно-правової відповідальності, передбачений ст. 625 ЦК України за неналежне виконання зазначених грошових зобов'язань.

Не встановивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли до передчасних висновків, що Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення є правонаступником Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру за зобов'язанням Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру за договором підряду у розмірі 13870,45 грн. та сплати 693,50 грн. державного мита, стягнутого за рішенням Арбітражного суду Чернігівської області.

Встановлення вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення даного спору, адже нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, здійснюється лише у разі порушення боржником грошового зобов'язання. Разом з тим, суди попередніх інстанцій достеменно не встановили, чи є відповідач-1 правонаступником за вказаними вище зобов'язаннями Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру та чи має він відповідати за неналежне виконання зобов'язань Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру.

До того ж, суди не долучили до матеріалів справи договір підряду, на підставі якого виникло грошове зобов'язання та стягнуто заборгованість за рішенням Арбітражного суду Чернігівської області у справі №3/458, не дослідили його змісту і юридичної оцінки не навели.

Нез'ясування судами обох інстанцій зазначених обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору, свідчить про порушення вимог ст. 43 ГПК України.

Оскільки порушення норм матеріального й процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися в силі та підлягають скасуванню на підставі п. 3 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2016 року скасувати, і справу №910/5811/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко