ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 19/5025/918/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників: від стягувача Юзвенка В.Г.,від боржникаШевченка О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства "Явір - Інвест"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 рокуза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційної фірми "КОНО"про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2016 року про визнання наказу від 10.06.2014 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1631424, 40 грн. боргуу справі № 19/5025/918/12 Господарського суду Хмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційної фірми "КОНО"доВиробничо-комерційного підприємства "Явір - Інвест"про стягнення 5 544 020, 51 грн,та за зустрічним позовом Виробничо-комерційного підприємства "Явір - Інвест" Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційної фірми "КОНО"простягнення 5 552 573, 34 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2014 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року у справі №19/5025/918/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "КОНО" (надалі - ТОВ фірма "КОНО") до виробничо-комерційного підприємства "Явір-Інвест" (надалі - ВКП "Явір-Інвест") задоволено частково; стягнуто з ВКП "Явір-Інвест" на користь ТОВ фірма "КОНО" 1661137, 66 грн боргу, 104748, 61 грн 3 % річних, 1850857, 78 грн штрафу, 63492, 59 грн. витрат на оплату судового збору; у решті позову відмовлено; стягнуто з ТОВ фірма "КОНО" на користь ВКП "Явір-Інвест" 92,24 грн витрат на оплату експертизи.

Зустрічний позов ВКП "Явір-Інвест" до ТОВ фірма "КОНО" задоволено частково; стягнуто з ТОВ фірма "КОНО" на користь ВКП "Явір-Інвест" 3701715,56 грн штрафу, 48720,00 грн витрат на оплату судового збору; у решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 року рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року в частині стягнення з ТОВ фірма "КОНО" на користь ВКП "Явір-Інвест" 3701715,56 грн штрафу змінено шляхом зменшення суми штрафу з 3701715, 56 грн до 2000000 грн; у решті зазначені рішення та постанову залишено без змін.

На примусове виконання рішення Господарським судом Хмельницької області видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2014 року визнано наказ Господарського суду Хмельницької області від 10.06.2014 року про стягнення з ТОВ фірми "КОНО" на користь ВКП "Явір-Інвест" 92,24 грн витрат на оплату експертизи, а також наказ Господарського суду Хмельницької області від 29.09.2014 року про стягнення з ТОВ фірми "КОНО" на користь ВКП "Явір-Інвест" 2000000 грн штрафу, 48720,00 грн витрат на оплату судового збору такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.11.2014 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.11.2014 року) визнано наказ Господарського суду Хмельницької області від 10.06.2014 року про стягнення з ВКП "Явір-Інвест" на користь ТОВ "ПКФ "КОНО" 29713,26 грн боргу, 104748,61 грн 3% річних, 1850857,78 грн штрафу та 63492,59 грн судового збору, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2016 року визнано наказ Господарського суду Хмельницької області від 10.06.2014 року про стягнення з ВКП "Явір-Інвест" на користь ТОВ "ПКФ "КОНО" 1661137,66 грн боргу, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2016 року (суддя Заярнюк І.В.) відмовлено в задоволені заяви ТОВ фірми "КОНО" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 22.02.2016 року про визнання наказу від 10.06.2014 року таким, що не підлягає виконанню. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що скасування рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2015 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 914/260/15 не впливає на законність та обґрунтованість ухвали від 22.02.2016 року, оскільки "із змісту постанови Вищого господарського суду у справі № 914/260/15 від 19.04.2016 року вбачається, що рішення від 14.05.2015 року скасовано в результаті невідповідності позовних вимог способам захисту; в ухвалі господарського суду Хмельницької області від 22.02.2016 року були не лише покликання на рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року, а й дослідженні факти, якими було встановлено припинення зобов'язань ВКП "Явір-Інвест" перед ТОВ фірмою "КОНО" у розмірі 1888998,90 грн за укладеним між ними договором поставки № 08/11 від 22.08.2011 року у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, визнано відсутнім у ТОВ фірми "КОНО" право на стягнення з ВКП "Явір-Інвест" боргу в сумі 1661137,66 грн за поставлений товар згідно договору поставки № 08/11 від 22.08.2011 року, яка заявлена відповідачем до стягнення у справі №19/5025/918/12".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Розізнана І.В., судді Тимошенко О.М., судді Грязнова В.В.) ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2016 року скасовано, а справу повернуто до Господарського суду Хмельницької області для розгляду заяви про перегляд ухвали Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2016 року у справі № 19/5025/918/12 за нововиявленими обставинами. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2015 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 914/260/15 про визнання припиненим зобов'язання ВКП "Явір-Інвест" перед ТОВ фірмою "КОНО" у розмірі 1888998,90 грн за укладеним між ними договором поставки № 08/11 від 22.08.2011 року у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, яке стало підставою для прийняття ухвали Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2016 року скасоване постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2016 року, тому згідно п. 4 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарський суд безпідставно не переглянув ухвалу за нововиявленими обставинами.

У касаційній скарзі ВКП "Явір-Інвест", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2016 року залишити в силі.

Представник ТОВ фірми "КОНО" подав відзив на касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Вищий господарський суд України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного судового акта, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є: скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Як зазначається у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1981 року N 1 (із змінами, внесеними постановою від 25.05.1998 року N 15) "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" при розгляді заяви або подання про перегляд судового рішення у зв'язку зі скасуванням рішення, вироку, ухвали, постанови суду в іншій справі або постанови іншого органу необхідно мати на увазі, що скасування такого акта може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтовував дане судове рішення цим актом чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства суд дійсно може переглянути прийняте ним судове рішення у зв'язку зі скасуванням рішення, яке стало підставою для постановлення ухвали, що підлягають перегляду. Водночас, це правило повинне застосовуватися з певною гнучкістю і без надмірного формалізму, воно не підлягає автоматичному застосуванню і не носить абсолютного характеру; контролюючи дотримання цього правила, слід брати до уваги конкретні обставини справи, і переглядати рішення (ухвалу) за нововиявленими обставинами лише, коли саме скасування рішення означає протилежне вирішення спірного питання. Процедура скасування судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя.

У цьому контексті Вищий господарський суд України зазначає, що матеріалами справи дійсно підтверджується, що 25.01.2012 року між сторонами спору був укладений договір зарахування зустрічних вимог, у якому сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди про припинення зустрічне виконання зобов'язань по укладеному між сторонами договору поставки № 08/11 від 22.08.2011 року на підставі ст. 601 ЦК України.

Зокрема, у п. 2.1. договору про зарахування вимог сторони визнали, що згідно з договором поставки № 08/11 від 22.08.2011 року постачальником було поставлено покупцю товар на загальну суму 18 889 989,07 грн. Станом на 01.01.2012 року покупець має перед постачальником заборгованість за поставлений товар в сумі 4771137,00 грн. (п. 3.1 договору про зарахування вимог).

У п. 4.1, 6.1 договору про зарахування вимог визначено, що згідно з додатковою угодоюи № 8 від 25.10.2011 року постачальник за порушення своїх зобов'язань щодо строків поставки товару має заборгованість перед покупцем по сплаті штрафу в сумі 1888998,90 грн. При цьому, п. 5.1 договору про зарахування вимог встановлено, що згідно з додатковою угодою № 8 від 25.10.2011 року постачальник за порушення своїх зобов'язань щодо строків поставки товару має заборгованість перед покупцем по сплаті штрафу в сумі 3777997,81 грн, а покупець за порушення своїх зобов'язань щодо оплати товару має заборгованість перед постачальником у сумі 3777997,81 грн.

Відповідно до п.п. 7.1, 9.1 договору про зарахування вимог сторони дійшли згоди, що з моменту підписання цього договору додаткова угода №8 від 25.10.2011 року, якою передбачена відповідальність сторін за порушення умов договору в розмірі 20% від загальної ціни договору розривається та втрачає юридичну силу і сторони не є зобов'язаними по сплаті штрафних санкцій згідно п. 5.1 та 6.1 цього договору. Зобов'язання сторін за п. 3.1 та 4.1 цього договору припиняються на суму 1888998,90 грн. шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги (п. 8.1 договору про зарахування вимог). Після підписання сторонами цього договору постачальник є кредитором, а покупець боржником за поставлений товар в сумі 2882138,10 грн.

Відповідно до ст.ст. 599, 601 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а також зарахуванням зустрічних однорідних вимог. При цьому, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки. В даному випадку, у справі, що переглядається, сторони за їхньою взаємною згодою припинили зобов'язання ВКП "Явір - Інвест" щодо сплати суми боргу за договором поставки на суму 1888998,90 грн, і на цю ж суму зобов'язання ТОВ фірми "КОНО" щодо сплати штрафу відповідно до додаткової угоди № 8 від 25.10.2011 року. Водночас, при вирішенні справи по суті таке зарахування судом не розглядалось, оскільки угода не була подана суду, а у бухгалтерському обліку ВКП "Явір - Інвест" відображено лише у вересні 2014 року, тобто після прийняття 07.02.2014 року судового рішення.

Відтак, беручи до уваги те, що ця угода є дійсною і за нею припиняється зобов'язання не лише ВКП "Явір - Інвест", а й ТОВ фірми "КОНО", було б несправедливо вимагати від ВКП "Явір - Інвест" сплати боргу в сумі 1661137,66 грн, без урахування здійсненого сторонами зарахування зустрічних вимог на суму 1888998,90 грн. Тому, на думку Вищого господарського суду України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в цьому випадку скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року та рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2015 року у справі № 914/260/15 про визнання припиненим зобов'язання ВКП "Явір-Інвест" перед ТОВ фірмою "КОНО" у розмірі 1888998,90 грн за укладеним між ними договором поставки №08/11 від 22.08.2011 року у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, не може бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали суду від 22.02.2016 року у справі № 19/5025/918/12 про визнання наказу від 10.06.2014 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ВКП "Явір-Інвест" на користь ТОВ фірми "КОНО" 1631424,40 грн боргу. Тим більше, зважаючи на те, що рішення у справі № 914/260/15 було скасовано не у зв'язку з тим, що судом було встановлено, що таке зарахування не відбулось, а у зв'язку з тим, що ВКП "Явір-Інвест" неправильно обрав спосіб захисту.

Зважаючи на викладене вище і беручи до уваги вкрай несприятливі для ВКП "Явір-Інвест" наслідки у випадку непроведення зарахування зустрічних вимог за підписаною між сторонами угодою (подвійне стягнення суми боргу в розмірі 1631424,40 грн: за судовим наказом та за договором внаслідок звільнення ТОВ фірми "КОНО" від обов'язку сплачувати штраф в сумі 1888998,90 грн), Вищий господарський суд України вважає, що в цій справі суд апеляційної інстанції надто формально застосував норми ст. 112 ГПК України та дійшов помилкового висновку про наявність для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали від 22.02.2016 року, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а законна та обґрунтована ухвала місцевого господарського суду залишається в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витати, пов'язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на ТОВ фірма "КОНО".

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 6 ч. 1 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства "Явір - Інвест" задовольнити.

Скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2016 року у справі № 19/5025/918/12 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "КОНО" (Львівська область, м. Червоноград код ЄДРПОУ 13818328) на користь Виробничо-комерційного підприємства "Явір - Інвест" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Велика Калинівка код ЄДРПОУ 21319929) 1378,00 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду Хмельницької області видати наказ.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.Суддя Стратієнко Л.В.