ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року Справа № 916/3418/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргууповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 (головуючий суддя Філінюк І.Г., судді Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.)та ухвалуГосподарського суду Одеської області від 17.08.2015 (суддя Цісельський О.В.)у справі№ 916/3418/15 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк" "Фінанси та Кредит"до1. Товарної біржі "Профі-Т"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр оцінки",треті особи, без самостійних вимог на стороні відповідача: 1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_5,провизнання недійсним звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, визнання недійсною рецензії,за участю представників:позивачаЯковлев О.С.,відповідача-1не з'явились,відповідача-2не з'явились,третьої особи-1не з'явились,третьої особи-1не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.08.2015, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України відмовлено у прийнятті позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Товарної біржі "Профі-Т", Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр оцінки" про визнання недійсним звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 21.03.2015 та рецензії на нього.

Не погодившись з вказаними ухвалою місцевого суду та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані ухвалу та постанову скасувати, а справу направити до місцевого суду для розгляду позовної заяви позивача по суті.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами було прийнято оскаржувані ухвалу та постанову з порушенням норм процесуального права, а саме ст. 62 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідачів та третіх осіб не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувані висновок експерта та рецензія на нього не є актами ненормативного характеру, а тому не можуть бути предметом оскарження за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

При цьому суди послались на п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 07.02.2014 № 6, відповідно до якого звіт суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Колегія судів вважає вказаний висновок судів про відмову у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України помилковим, виходячи з такого.

Суд касаційної інстанції відзначає недоречним посилання судів на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6, оскільки вказана постанова стосується правовідносин, які складаються на стадії виконавчого провадження, і роз'яснює окремі питання розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах.

В даному випадку відсутній спір, пов'язаний із виконанням рішення суду загальної юрисдикції.

Крім того відповідні питання для учасників господарського спору роз'яснені у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 (зокрема, п. 9.10).

У вирішенні ж питання про прийняття позовної заяви до розгляду суд має керуватися положеннями господарського законодавства, зокрема ГПК України, і у разі відповідності позовної заяви вимогам процесуального закону суд має розглянути спір по суті, надати оцінку доказам у справі, визначити належність обраного способу захисту порушеного права тощо та прийняти відповідне рішення. Лише на стадії виконання судового рішення підлягає застосуванню законодавство у сфері виконавчого провадження та відповідні роз'яснювальні документи.

Колегія суддів також відзначає, що позивач, серед іншого, обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, зокрема, позивач зазначає, що між сторонами склались кредитні та іпотечні правовідносини, в т.ч. і з приводу земельної ділянки, яка перебуває в іпотеці і спірну оцінку якої здійснено відповідачем.

Як зазначено у п.п. 1, 2, 3, 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст. 12 ГПК України.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 ГПК України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Оскільки склад учасників даного спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, колегія суддів вважає, що у місцевого суду не було підстав для відмови у прийнятті позовної заяви з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, відповідно до якого суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

При цьому посилання судів на те, що оскаржувані висновок експерта та рецензія на нього не є актами ненормативного характеру, може бути, зокрема, підставою для відмови у позові, якщо за результатами розгляду позовної заяви по суті судом буде встановлено, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, однак вказана обставина не є підставою для відмови у прийнятті позовної заяви з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

У випадку скасування касаційною інстанцією ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Зважаючи на те, що інших підстав для відмови у прийнятті позовної заяви скаржника судами не встановлено, справа підлягає направленню до місцевого суду для розгляду позовної заяви скаржника по суті.

Керуючись статтями 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.08.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 у справі № 916/3418/15 скасувати, а справу направити до Господарського суду Одеської області для розгляду позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Банк" "Фінанси та Кредит".

Стягнути з Товарної біржі "Профі-Т" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк" "Фінанси та Кредит" 609,00 грн. судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр оцінки" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк" "Фінанси та Кредит" 609,00 грн. судових витрат.

Доручити Господарському суду Одеської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова