ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року Справа № 910/1344/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О. Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідача у справі),за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:Рибак Є.В. дов. від 2.01.2015р. № 124/2015розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015р.та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015р.у справі№ 910/1344/15-г Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування"доПриватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"провідшкодування 32054,53 грн. шкоди в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 32 054,53 грн., з яких 24990,62 грн. майнової шкоди, 2 835,73 грн. - пені, 503,03 грн. - 3% річних, 4 235,15 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.03.2015р. (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015р. (головуючий суддя Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Гаврилюк О.М.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення 24480,62 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 1396,62 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду в частині задоволення позову обґрунтовано приписами статей 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статей 9, 16, 20, 27 Закону України "Про страхування", з огляду на те, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача в розмірі виплаченого страхового відшкодування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2 835,73 грн. - пені, 503,03 грн. - 3% річних, 4 235,15 грн. - інфляційних втрат суди виходили з того, що між сторонами не було письмового договору, який би встановлював розмір пені та відповідальність за прострочення виконання зобов'язання, відтак не досягнуто згоди щодо її застосування у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.

Не погодившись з рішенням та постановою, ПАТ "Європейський страховий альянс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 9651,90 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 1194 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". При цьому скаржник наголошує на тому, що судами неправильно обчислено суму, яка підлягає відшкодуванню в порядку регресу, а саме без врахування коефіцієнту фізичного зносу.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 08.08.2013р. між ТОВ "ЄВРОПЛАСТ" та ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №0083а/13дас (далі за текстом - Договір), за умовами якого був застрахований транспортний засіб марки "Мерседес", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до Договору страхування страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП - дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу.

27.09.2013 року в м. Києві по Великій Кільцевій дорозі, сталося ДТП, в результаті якого зіткнулися застрахований транспортний засіб, та транспортний засіб марки "ЗИЛ", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5, в результаті чого застрахованому транспортному засобу було завдано пошкодження (Висновок №362/10 експертного автотоварознавчого дослідження від 24.10.2013 року; Протокол огляду колісного транспортного засобу від 16.10.2013 року; наявні в матеріалах справи).

Згідно висновку №362/10 експертного автотоварознавчого дослідження від 24.10.2013 року вартість матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу склала 26 815,52 грн.

Відповідно до Страхового акту №1.001.13.14144/VESKO38314 від 28.10.2013 року вартість матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу склала 24 990,62 грн..

У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, позивачем було визнано згадану дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що складено відповідний страховий акт, видано наказ на здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові у розмірі 24 990,62 грн.

Судами встановлено, що 29.10.2013 страховик сплатив потерпілому 24990,62 грн., про що свідчить платіжне доручення №67516 від 29.10.2013 р. на суму 24 990,62 грн. належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що постановою Оболонського районного суду міста Києва від 01.11.2013 року у справі №756/14588/13-п (суддя Луценко О.М.), винним у ДТП визнано водія транспортного засобу марки "ЗИЛ", державний номер НОМЕР_2, - ОСОБА_5

За відомостями єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 (власник транспортного засобу марки "ЗИЛ", державний номер НОМЕР_2) на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс", відповідно до Полісу серія АС №6189851, що в свою чергу є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди відповідачем.

Відповідно до Полісу АС №6189851 ліміт відповідальності відповідача: за шкоду по життю та здоров'ю 100 000,00 грн., за шкоду по майну 50 000,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування у розмірі 24990,62 грн. Позивачем також заявлено до стягнення 2 835,73 грн. - пені, 503,03 грн. - 3% річних, 4 235,15 грн. - інфляційних втрат.

В силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За приписами статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За приписами пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

У відповідності до пункту 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013р. № 6-112цс13, від 23.09.2015 № 3-303гс15, яка в силу статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

При цьому слід враховувати, що страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002, може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду.

Як було встановлено судами, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "ЗИЛ", державний номер НОМЕР_2, була застрахована ПАТ "Європейський страховий альянс" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6189851, отже обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу "ЗИЛ", державний номер НОМЕР_2, власнику автотранспортного засобу марки "Мерседес", державний номер НОМЕР_1, в межах фактичних витрат покладається на відповідача.

Частково задовольняючи позов та стягуючи матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі виплаченої страхової суми, судами було досліджено наявні в матеріалах справи рахунок-фактуру від 30.09.2013 №А-00001064, висновок експертного дослідження від 24.10.2013 №326/10, страховий акт від 28.10.2013 №1.001.13.14144/VESCO38314, платіжне доручення від 29.10.2015 №67516, які з урахуванням вимог пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Слід зауважити, що суд позбавлений права самостійно обчислювати розмір страхового відшкодування, застосовувати інші коефіцієнти чи визначати остаточну вартість ремонту, тощо. Порядок розрахунку та здійснення страхових виплат погоджено сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту №0083а/13дас. На виконання вказаного договору, у зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, позивачем було складено страховий акт від 28.10.2013 №1.001.13.14144/ VESCO38314, оцінено розмір ремонтних робіт, видано наказ про виплату страхового відшкодування.

Таким чином колегія суддів відхиляє доводи скаржника про необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу, а також його посилання на висновок №97/02/15, який фіксує можливу, а не фактичну суму відшкодування. Реальним підтвердженням її розміру є саме платіжне доручення про виплату страхового відшкодування, в розмірі якого до страховика перейшло право вимоги відшкодування своїх фактичних витрат до особи, відповідальної за завдані збитки. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015р. №3-50гс15.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені судами обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів стосовно наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 24480,62 грн. (24990,62 грн. - 510,00 грн. франшиза) витрат з виплати страхового відшкодування в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".

Місцевим та апеляційним судами правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2 835,73 грн. - пені з огляду на відсутність договірних правовідносин між позивачем та відповідачем. Також суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відмовили у задоволенні заявлених до стягнення 503,03 грн. - 3% річних та 4 235,15 грн. - інфляційних втрат, оскільки відшкодування шкоди є мірою відповідальності, а дія частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України про обов'язок боржника сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди. на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі щодо порушення судами приписів статті 1194 Цивільного кодексу України та невірного обчислення суми страхового відшкодування не знайшли свого підтвердження в касаційному провадженні, та не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з прийняттям нового рішення у справі відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Європейський страховий альянс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015р. у справі № 910/1344/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова