ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Справа № 914/1894/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Шевчук С.Р.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар"на рішенняГосподарського суду Львівської області від 01.04.2016та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016у справі№914/1894/15 Господарського суду Львівської областіза позовомФірма "Агроексім"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар"простягнення 724 670,00 євро та 1 407 092,77 грн.за участю представників:від позивача:Загороднюк О.В.,від відповідача:Дашо А.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.04.2016 у справі № 914/1894/15 (колегія суддів у складі: Щигельська О.І., Ділай У.І., Кітаєва С.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 (колегія суддів у складі: Мельник Г.І., Михалюк О.В., Плотніцький Б.Д.), позовні вимоги Фірми " Агроексім " (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (надалі - відповідач) задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 724 670,00 євро основного боргу, що еквівалентно 17 069 274,30 грн., 937 103,16 грн. пені та 3% річних в сумі 469 989,61 грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, ТОВ "Яблуневий дар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Разом з цим, до касаційної скарги ТОВ "Яблуневий дар" додано клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення місцевого господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1211 ГПК України суд за заявою сторони чи прокурора або за свою ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Враховуючи диспозитивний характер норми вказаної статті та з огляду на зміст заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даного клопотання.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2016 у справі №914/1894/15 касаційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Кролевець О.А., Євсіков О.О., Попікова О.В.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 11.11.2016 у зв'язку з відпусткою судді Попікової О.В. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №914/1894/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.11.2016 у справі №914/1894/15 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Шевчук С.Р.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.10.2013 між Фірмою "Агроексім" (продавець) та ТОВ "Яблуневий Дар" (покупець) укладено контракт № 21/10-13, відповідно до п. 1.1. якого (зі змінами у відповідності з додатковою угодою від 18.02.2014) продавець продає, а покупець купує саджанці вишні в кількості 500 000,00 штук та саджанці яблуні в кількості 95 900,00 штук.

Відповідно до п. 2.2. контракту ціна на товар, що постачається за даним контрактом, встановлюється в євро згідно з умовами поставки в розмірі 1,2 євро за 1 саджанець вишні та 1,3 євро за 1 саджанець яблуні.

Загальна вартість товару становить 724 670,00 євро (п. 2.3. контракту зі змінами у відповідності з додатковою угодою від 18.02.2014).

Згідно з п. 3.2. контракту товар постачається продавцем на умовах СРТ: Україна, Львівська область, м. Городок відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010.

За змістом "Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати" в редакції 2010 року, поставка на умовах CPT - Carriage Paid to - "перевезення оплачено до" характеризується слідуючим. Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Відповідно до п. А.1 Інкотермс продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Згідно з А.3 Інкотермс продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш відповідає його цілям.

А.4 Інкотермс передбачено, що продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, у відповідності зі статтею А.3, а за наявності декількох перевізників - першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.

Згідно з п. 6.1. контракту кількісне та якісне приймання товару покупцем та здача його продавцем здійснюється в кінцевому пункті призначення - Україна, Львівська область, м. Городок під час розвантаження автомашин на підставі товаросупровідних документів. Товар проходить обов'язковий догляд карантинної служби країни призначення. Приймання товару по кількості проводиться відповідно до даних, вказаних в товаросупровідних документах. Приймання товару за якістю здійснюється відповідно до сертифікату якості і технічних умов.

У п. 7.3. контракту (зі змінами у відповідності з додатковою угодою від 18.02.2014) сторони дійшли згоди про те, що покупець здійснює оплату загальної вартості цього контракту на суму 724 670,00 євро на підставі інвойсів (рахунків), дубліката CMR, сертифіката походження, специфікації завантаження не пізніше ніж 30.06.2014.

При цьому, покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу (Б.1 Інкотермс). Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці (Б.4 Інкотермс). Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4.

У п. 10.1. контракту сторони визначили, що всі спори, розбіжності, що можуть виникнути при виконанні цього контракту, повинні вирішуватись сторонами по можливості дружнім шляхом, інакше вони передаються на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у м. Київ або до господарського суду за місцем реєстрації покупця за вибором позивача. Правом, що застосовується до контракту, є право України.

Згідно з п. 11.6. контракту цей контракт вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання ним зобов'язань за цим контрактом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 09.09.2015 у справі № 914/2369/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2015, відмовлено у задоволенні позову Командитно-акційного товариства "ТБ Фрут Польська" (TB Fruit Polska Sp.z.o.o. S.K.A.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" та до Фірми "Агроексім" ("AGROEXIM" D.o.o.) про визнання договору № 21/10-13 від 21.10.2013 недійсним, а отже договір є дійсним.

За приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено місцевим та апеляційним судом, на виконання умов контракту № 21/10-13 від 21.10.2013 у період з 28.10.2013 по 27.03.2014 позивач здійснив поставку саджанців вишні та яблука відповідачу на загальну суму 724 670 євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи інвойсами та товарно-транспортними накладними CMR. Факт такої поставки не заперечується відповідачем.

Поряд з цим встановлено, що товар (саджанці вишні та яблука) був відвантажений перевізникам - UNITRAG D.O.O., PRESSING Sped, Joint-stok company "Dizhytek-Servis", про що свідчать відтиски їх штампів у п. 23 товарно-транспортних накладних CMR. Та, як вказано у п. 5 товарно-транспортних накладних CMR, до накладних долучені такі документи як інвойси, специфікації, сертифікати якості, сертифікати форми А, фітосанітарні сертифікати. Товар пройшов державний санітарно-епідеміологічний контроль, екологічний та радіологічний контроль, про що свідчать відтиски відповідних печаток державних органів на міжнародних товарно-транспортних накладних CMR.

Предметом даного спору є вимога Фірми "Агроексім" до ТОВ "Яблуневий Дар" про стягнення основної заборгованості у розмірі 789 579,27 євро, що виникла у результаті неналежного виконання відповідачем умов контракту № 21/10-13 від 21.10.2013 зі сплати поставленого товару, а також 3% річних та пені.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено оплати отриманого за контрактом № 21/10-13 від 21.10.2013 товару.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України по договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Оскільки суди попередніх інстанцій, врахувавши узгоджений сторонами порядок здійснення поставки, умови контракту та "Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати", на підставі наявних в матеріалах справи інвойсів та товарно-транспортних накладних CMR зі штампами продавця та перевізника, встановили, що товар був переданий продавцем перевізникам у період з 28.10.2013 по 27.03.2014 на загальну суму 724 670 євро, а відповідачем здійснено дії спрямовані на прийняття поставленого товару, однак доказів його оплати не надано, то дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

Положеннями ч. 1 ст. 230, ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено зобов'язання учасника господарських відносин сплатити штрафні санкції у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зокрема, у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, розмір яких, зазвичай, визначається обліковою ставкою Національного банку України та не може перевищувати подвійної облікової ставки, що діяла у відповідний період.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено прострочення відповідачем оплати за поставлений позивачем товар за контрактом 21/10-13 від 21.10.2013, здійснивши перерахунок, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 937 103,16 грн. та застосування, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме стягнення 3% річних в розмірі 469 989,61 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач посилається на те, що за контрактом № 21/10-13 від 21.10.2013 йому було поставлено товар неналежної якості, однак доказів на підтвердження вказаних обставин надано не було.

Крім того, судами встановлено, що відповідач не заявляв претензій до позивача щодо якості поставленого товару у відповідності з п. 6.1. контракту ні протягом 10-денного терміну, ані протягом іншого розумного строку. Претензія щодо якості товару №532 від 15.06.2015 була заявлена відповідачу лише після порушення провадження у даній справі. При цьому, судами встановлено, що вказана претензія стосується саджанців вишні, в той час як до поставлених за контрактом №21/10-13 від 21.10.2013 саджанців яблуні відповідач претензій не мав, однак докази їх оплати відсутні.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій вимог ст. 79 ГПК України є безпідставними, враховуючи наступне.

Так, скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 914/2313/15, оскільки у вказаній справі призначено, експертизу, яка має дати відповідь на питання щодо якості товару, а саме саджанців вишні.

Однак, як вірно зазначено, судами попередніх інстанцій предметом розгляду у справі № 914/2313/15 є стягнення заборгованості за поставлений товар за контрактом №18/02-14 від 18.02.2014, а не за контрактом №21/10-13 від 21.10.2013 стягнення заборгованості за яким є предметом даного спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Крім цього, відповідно до роз'яснень викладених у п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Оскільки відповідачем не доведено, яким чином обставини, встановлені у справі №914/2313/15 впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, враховуючи різний предмет спору, то суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Інші доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих рішення та постанови судів попередніх інстанцій колегія суддів не вбачає.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2016 у справі №914/1894/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

С. Шевчук