ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Справа № 910/6981/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКролевець О.А., суддівЄвсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 16.06.2016 Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016у справі№910/6981/15-г Господарського суду м.Києва за позовомОСОБА_4до1.Національного банку України, 2.Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"провизнання недійсним рішенняза участю представників сторінвід позивача:ОСОБА_5,від відповідача-1: від відповідача-2:Залевський В.О., не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач, акціонер) звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до Національного банку України (далі - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі - відповідач-2, Банк) про визнання недійсним рішення тимчасового адміністратора Банку Мироненка Віктора Петровича щодо зменшення статутного капіталу відповідача-2 шляхом зменшення номінальної вартості акцій, що оформлене наказом №222 від 04.06.2009.

Рішенням господарського суду м.Києва від 16.06.2016 (суддя Головатюк Л.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (колегія суддів у складі: Баранець О.М., Пономаренко Є.Ю., Мартюк А.І), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач-2 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 станом 04.06.2009 року був власником простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" у кількості 53324989 шт., номінальною вартістю 1 грн. кожна на загальну номінальну вартість 53324989 грн., що становило 23,7% статутного капіталу Банку.

Станом на 10.02.2015р. позивач є власником простих іменних акцій Банку у кількості 53324989 шт., номінальною вартістю 0,01 грн. кожна на загальну номінальну вартість 533249,89 грн., що становить 0,0149% статутного капіталу відповідача-2 і підтверджується його листом від 12.02.2015 №19/224.

Постановою Правління НБУ від 06.02.2009 №53 "Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку "Київ" призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (з 09.02.2009 року по 09.02.2010 року).

Постановою Правління НБУ від 23.03.2009 №161 тимчасовим адміністратором АКБ "Київ" призначено Степаненка Анатолія Івановича, якого в подальшому було змінено на Мироненка Віктора Петровича.

04.06.2009р. тимчасовим адміністратором АКБ "Київ" прийнято рішення, яке оформлене наказом №222 від 04.06.2009, про зменшення статутного капіталу Банку шляхом зменшення номінальної вартості акцій та обміну акцій старої номінальної вартості на акції нової номінальної вартості. Вказаним рішенням у сто разів зменшено номінальну вартість акцій з однієї гривні до 0,01 гривні за акцію, як наслідок, статутний капітал АКБ "Київ" зменшено з 225 млн. гривень до 2,25 млн. гривень.

Судами також встановлено, що документи по інвентаризації майна ПАТ АКБ "Київ" за 2009 рік були знищені у зв'язку з закінченням терміну їх зберігання відповідно до постанови Правління Національного банку України №601 від 08.12.2004 "Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання", що підтверджується актом №3 від 14.07.2015 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду.

У зв'язку з цим, колегія суддів не може прийняти до уваги посилання скаржника на недоведеність обставин знищення у 2015 році витребуваних судом документів за 2009 рік, безпосередньо пов'язаних зі справою, по закінченню терміну їх зберігання, оскільки згідно імперативних вимог ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Предметом даного спору є вимога акціонера Банку про визнання недійсним рішення тимчасового адміністратора АКБ "Київ" від 04.06.2009 про зменшення статутного капіталу Банку шляхом зменшення номінальної вартості акцій та обміну акцій старої номінальної вартості на акції нової номінальної вартості.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що дії відповідача-1 щодо зменшення статутного капіталу відповідача-2 є незаконними, а вказане рішення прийнято безпідставно, без врахування фінансово-економічних показників діяльності банку та з грубим порушенням норм чинного законодавства України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення оспорюваним рішенням прав та інтересів позивача як акціонера Банку, в зв'язку з чим, відсутні правові підстави для визнання цього рішення недійсним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів з огляду на наступне.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Закон України "Про Національний банк України" не відносить до функцій Національного банку України участь у взаємовідносинах, які виникають між тимчасовим адміністратором банку та його акціонерами.

Повноваження Національного банку України та тимчасового адміністратора ПАТ АКБ "Київ" під час здійснення тимчасової адміністрації чітко розмежовані нормами Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній станом на 04.06.2009р.), Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, а також Спеціального порядку здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 №405 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 16.04.2009р. №225).

Відповідно до ч.1 ст.78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора.

При цьому, вказаний закон не містить норм щодо можливості делегування вищезазначених повноважень іншим особам, у тому числі, Національному банку України (відповідачу-1).

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, право на звернення до господарського суду виникає у особи у разі порушення або оспорювання її прав і охоронюваних законом інтересів.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2016 у справі №910/6981/15-г встановлено, що, з урахуванням положень ст.ст.159-161 ЦК України, ст.ст.32,51,58 Закону України "Про акціонерні товариства", ст.78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на 04.06.2009р.), приймаючи рішення про зменшення статутного капіталу товариства, тимчасовий адміністратор банку здійснює повноваження загальних зборів акціонерів як вищого органу акціонерного товариства з управління його діяльністю. При цьому тимчасовий адміністратор банку не здійснює владних управлінських функцій стосовно акціонерів банку і відносини між цими особами не мають характеру влади та підпорядкування. Спір у даній справі по суті виник між юридичною особою, від імені вищого органу якої діє тимчасовий адміністратор, та її акціонером щодо діяльності та управління товариством, а, відтак, є корпоративним спором та відповідно до п.4 ч.1 ст.12 ГПК України підвідомчий господарським судам.

Як роз'яснено в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій достеменно встановлено те, що у позовній заяві та доданих до неї документах не міститься жодних обґрунтувань, яким чином прийняття тимчасовим адміністратором Банку оскаржуваного рішення порушує права та охоронювані інтереси позивача. Більш того, у позовній заяві взагалі не йдеться про факти порушення прав позивача з боку Національного банку України, ПАТ АКБ "Київ" або тимчасового адміністратора ПАТ АКБ "Київ".

Апеляційним судом правомірно відхилено викладені в апеляційні скарзі доводи акціонера Банку про порушення оспорюваним рішенням його прав та інтересів шляхом позбавлення суттєвої можливості впливати та контролювати діяльність відповідача-2, оскільки на дату прийняття оспорюваного рішення (04.06.2009р.) позивач вже не міг впливати та контролювати діяльність ПАТ АКБ "Київ", з огляду на імперативні приписи ч.1 ст.78 та ч.3 ст.80 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на 04.06.2009р.), відповідно до яких з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора. З дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку або, при необхідності, підготувати банк до продажу чи реорганізації з метою забезпечення інтересів вкладників та інших кредиторів.

Як роз'яснено в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, зокрема вимоги про припинення дій шляхом заборони чинити перешкоди позивачу стосовно участі у загальних зборах на майбутнє.

Відтак, колегія суддів вважає безпідставними передчасні твердження скаржника про те, що у зв'язку з прийняттям оспорюваного рішення акціонер позбавився права отримувати більший розмір дивідендів у разі наявності прибутку та більшу частку активів у разі ліквідації Банку, оскільки такі припущення позивача по суті зводяться виключно до посилань на ймовірне порушення його прав у майбутньому, щодо якого невідомо, чи буде воно дійсно порушено.

За таких обставин, позивач не довів належними та допустимими засобами доказування той факт, що оспорюваним рішенням були порушені його права та охоронювані законом інтереси.

З огляду на зазначене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з недоведеністю порушення прав позивача як акціонера Банку.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, у зв'язку з чим, не вбачається підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих рішення і постанови судів попередніх інстанцій.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі №910/6981/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

О. Попікова