ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Справа № 910/17348/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівДемидової А.М., Кролевець О.А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 (головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді Сулім В.В., Майданевич А.Г.)на ухвалугосподарського суду міста Києва від 23.09.2016 (суддя Трофименко Т.Ю.)у справі№ 910/17348/16 Господарського суду міста Києваза позовомОСОБА_4 допублічного акціонерного товариства „Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „Банк Михайлівський"провизнання незаконними рішень та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

за участю представниківпозивачаОСОБА_4,відповідачане з'явились., В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2016 у справі №910/17348/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016, відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі п.1 ч.1 ст.62 ГПК України.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва та постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 2 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 13 ГК України та ст. 111 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином чи підвідомчий даний спір господарським судам.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представник відповідача не з'явився. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

До господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_4 з позовом до ПАТ „Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „Банк Михайлівський" про визнання незаконними рішень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо встановлення нікчемності переказів коштів (транзакцій), здійснених ТОВ „Інвестиційно-розрахунковий центр" 19.05.2016 на рахунки, що належать ОСОБА_4, визнання незаконною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що полягає у не внесенні до переліку рахунків ПАТ „Банк Михайлівський", за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести зміни та доповнення до переліку рахунків ПАТ „Банк Михайлівський", за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вказавши рахунки, відкриті в ПАТ „Банк Михайлівський" на ім'я ОСОБА_4 та подати їх до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Статтею 1 ГПК України унормовано, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З наведеної вище норми вбачається, що з переліку осіб, які наділені правом на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, фізичні особи, які не здійснюють підприємницьку діяльність, нею не передбачені.

Згідно з п. 7 ч.1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Господарськими судами вірно встановлено, що вимоги у даній позовній заяві не стосуються майнових вимог до боржника.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Тому у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що оскільки позов подано ОСОБА_5 як фізичною особою, такий спір не є корпоративним спором, даний позов не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на суб'єктний склад даного спору, в якому позивач виступає як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності, вказаний спір не підвідомчий господарським судам, а норми, встановлені статтею 12 ГПК України в даному випадку не можуть бути застосовані.

Даний спір підлягає вирішенню в суді загальної юрисдикції (районному суді за місцезнаходженням однієї із сторін) за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для прийняття позовної заяви до розгляду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачаєтьсяКеруючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 23.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 у справі № 910/17348/16 - без змін.

Головуючий суддяО.О. Євсіков суддіА.М. Демидова О.А. Кролевець