ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 916/1519/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоОстапенка М.І.,СуддівГончарука П.А. (доповідача), Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Артек-Союз" на рішення господарського суду Одеської області від 2 червня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 8 липня 2015 року у справі №916/1519/15-г за позовом військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до приватного підприємства "Артек-Союз" про стягнення 287 057,06 грн.,

Встановив:

У квітні 2015 року військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з приватного підприємства "Артек-Союз" 246 214,34 грн. заборгованості, 17 174,26 грн. пені, 1 395,12 грн. 3% річних та 22 273,34 грн. інфляційних втрат, нарахованих за договором від 1 листопада 2014 року №12Т про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування.

Рішенням господарського суду Одеської області від 2 червня 2015 року у справі №916/1519/15-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 8 липня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Одеси заборгованість за договором від 1 листопада 2014 року №12-Т в сумі 246 214,34 грн., пеню в сумі 17 174,26 грн., 3% річних в сумі 1 378,17 грн., інфляційні втрати в сумі 22 273,34 грн. Решту позовних вимог залишено без задоволення.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, призначити у справі судову економічну експертизу, після проведення якої прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, який підтримав доводи касаційної скарги, прокурора, який висловився проти задоволення касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 1 листопада 2014 року між КЕВ м. Одеси та ПП "Артек-Союз" укладено договір №12-Т, умовами якого передбачено, що КЕВ м. Одеси забезпечує ПП "Артек-Союз" тепловою енергією для надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України (п.1.1.), натомість ПП "Артек-Союз" відшкодовує КЕВ м. Одеси вартість теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг з харчування №286/2/12/6 від 1 березня 2012 року для кожної військової частини, до площ яких ПП "Артек-Союз" має доступ та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1.2.).

Крім того, в договорі сторони погодили, що відповідач здійснює відшкодування вартості за спожиту теплову енергію відповідно до складеної та затвердженої КЕВ м. Одеси калькуляції (п. 2.3.2), здійснюючи оплату за спожиту теплову енергію протягом 10 банківських днів після отримання від КЕВ м. Одеси рахунку-фактури, акта виконаних робіт, на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ м. Одеси (п. 2.3.3. договору).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі послуг за бюджетні кошти ПП "Артек-Союз", відповідно до п. 4.2. договору, зобов'язалось сплатити КЕВ м. Одеси штрафні санкції у розмірі 0,1% від вартості наданих послуг за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

В розділі 6 договору сторонами погоджено порядок обліку теплової енергії та розрахунку за її споживання, яким встановлено, що: облік теплоенергії, спожитої відповідачем, здійснюється згідно засобів обліку або (до їх встановлення) на підставі розрахунків, виконаних позивачем (п.6.1.); на підставі розрахунків та/або показів засобів обліку теплової енергії, підписаних сторонами, оформлюються рахунок-фактура, акт виконаних робіт та акт звірки за спожиту теплову енергію (п.6.3.); щомісячно до 20 числа КЕВ сторони договору на підставі норм споживання теплової енергії, які визначаються згідно із діючим законодавством та тарифами і згідно з показниками засобів обліку або розрахунків складають та підписують акт виконаних робіт в двох примірника (п.6.4.); щомісячно до 25 числа КЕВ м. Одеси надає ПП "Артек-Союз" рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному договору (п. 6.5.).

Також судами встановлено, що на виконання умов договору від 1 листопада 2014 року позивач здійснював теплопостачання відповідачу, здійснюючи розрахунки вартості спожитої теплової енергії на об'єктах, де відповідачем надавались послуги харчування особовому складу Збройних Сил України. На підставі даних розрахунків позивачем складено акти здачі-прийняття послуг з теплопостачання за листопад 2014 року, за грудень 2014 року, за січень 2015 року, за лютий 2015 року, за березень 2015 року та виставлено відповідачу рахунки на оплату вартості спожитої теплової енергії за листопад 2014 року №4136 від 28 листопада 2014 року в сумі 36 661,69 грн., за грудень 2014 року №295 від 31 грудня 2014 року в сумі 53 048,75 грн.; за січень 2015 року №652 від 30 січня 2015 року в сумі 53 048,75 грн.; за лютий 2015 року №881 від 27 лютого 2015 року в сумі 51 872,34 грн., за березень 2015 року №1174 від 31 березня 2015 року в сумі 51 437,08 грн., які відповідачем проігноровано і оплату не здійснено.

Внаслідок зазначених дій у відповідача виникла заборгованість за період з листопада 2014 року по березень 2015 року в розмірі 246 214,34 грн., яку прокурор просить стягнути з останнього. Також у позові заявлено до стягнення 17 174,26 грн. пені, 1 395,12 грн. 3% річних та 22 273,34 грн. інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ст.ст. 509, 525, 526, 538, ч. 1 ст. 626, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175, ст. 193 Господарського кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг з харчування №286/2/12/6 від 1 березня 2012 року. Також з посиланням на ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 624, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 230 ГК України, суди попередніх інстанцій зазначили, що прокурором в позові при здійсненні розрахунку сум пені, 3% річних та інфляційних втрат зазначений неправильний період прострочення відповідача, в зв'язку з чим позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 509, 526, 526, 629 ЦК України ст. 173, 174, 193 ГК України, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у сторін цього договору взаємних зобов'язань, які є обов'язковими для виконання ними відповідно до закону, інших правових актів, договору. При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З встановлених обставин та матеріалів справи вбачається, що КЕВ м. Одеси свої зобов'язання за договором протягом листопада 2014 року - березня 2015 року виконувало належним чином, а саме, забезпечувало постачання теплової енергії на об'єкти харчування у відповідних військових частинах, в яких відповідач надав послуги з харчування військовослужбовців, про що позивачем були складені відповідні акти, які були направлені відповідачу на підписання.

Відповідач надіслані йому акти про надання послуг з теплопостачання не підписав, оплату вартості поставленої теплової енергії за наданими позивачем рахунками не здійснив, чим порушив умови договору.

Твердження відповідача про відсутність у нього зобов'язання з оплати вартості поставленої теплоенергії у зв'язку з тим, що КЕВ м. Одеси розрахунки такої вартості було складено в односторонньому порядку є безпідставним, оскільки, як правильно зазначено апеляційною інстанцією, таке виконання розрахунків передбачено п. 6.1 договору, відповідач при укладенні і підписанні договору з даною умовою погодився; не скористався наданим йому п. 6.1.-6.2. договору правом на встановлення за власний кошт засобів обліку обсягів спожитої теплової енергії, на підставі показників яких він має здійснювати оплату за спожиту теплову енергію; не звертався до позивача із запереченнями щодо наданих розрахунків.

Оскільки відповідач не спростував наявність вказаної суми заборгованості, є правильними висновки місцевого та апеляційного господарських судів щодо обґрунтованості вимоги прокурора про стягнення суми заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2014 року по березень 2015 року включно в сумі 246 214,34 грн.

З огляду на встановлення факту порушення відповідачем умов договору щодо відшкодування вартості отриманої від позивача теплоенергії, а саме порушення грошового зобов'язання, судами попередніх інстанцій також правильно враховано умови даного договору та застосовано положення ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 624, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 230 ГК України, та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, здійснивши перевірку наданого суду розрахунку зазначених сум, апеляційна інстанція правильно погодилась із судом першої інстанції, щодо помилковості визначення прокурором дати початку прострочення та невірно обраної суми боргу по кожному рахунку, врахувала межі повноважень суду, та стягнула з відповідача на користь позивача 17 174,26 грн. пені, 3% річних в сумі 1 378,17 грн., інфляційні втрати в сумі 22 273,34 грн.

З огляду на викладене висновок попередніх судових інстанцій про часткове задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що позивач не виконав свого обов'язку по наданню доказів на підтвердження позовних вимог, а саме не надав обґрунтованого розрахунку заявлених сум є безпідставним, оскільки відповідач не надавав суду контррозрахунків заявлених до сплати сум або доказів на спростування доводів позовної заяви, в той час як відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Також є правомірною відмова судів попередніх інстанцій у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи, оскільки з огляду на наявність в матеріалах справи договору №12-Т про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, який є дійсним та відповідно має виконуватись сторонами, рахунків-фактур, річних планових калькуляцій собівартості та розрахунки нормативного рівні базового тарифу на послуги теплопостачання по КЕВ м. Одеси для відповідних котельних, відсутні підстави для проведення економічної експертизи, оскільки для встановлення даних, що входять до предмета доказування, не потрібні спеціальні знання.

Таким чином доводи зазначені в касаційній скарзі щодо неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні позивачем вказаних положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень.

Інші твердження касаційної скарги зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до компетенції касаційної інстанції. При цьому, такі твердження дублюють доводи апеляційної скарги, яким судом другої інстанції була надана правильна правова оцінка.

З огляду на викладене, постановлені у справі оскаржувані судові рішення слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Артек-Союз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 2 червня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 8 липня 2015 року у справі №916/1519/15-г - без змін.

Головуючий:М.І.ОстапенкоСудді:П.А.Гончарук Л.В.Стратієнко