ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 912/670/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Агростар" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року у справі № 912/670/15-г за позовом публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до приватного підприємства "Агростар" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 8 800 000 грн. попередньої оплати та 1 243 430,14 грн. 24% річних, пені в сумі 880 000 грн., штрафу в сумі 2 640 000 грн. у зв'язку з невиконанням зобов'язання з поставки товару за договором поставки зерна майбутнього врожаю від 18.04.2014 року № 21-К.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.05.2015 року (суддя Тимошевська В.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 8 800 000 грн. основного боргу, 24% річних в сумі 1 417 643,84 грн, пеню в сумі 440 000 грн. та штраф у сумі 1 320 000 грн., відстрочено виконання рішення суду до 01 листопада 2015 року, а в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року (судді: Широбокова Л.П., Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є.) зазначене рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення сум пені і штрафу та викладено абзац другий резолютивної частини рішення в іншій редакції, за якою стягнуто з відповідача на користь позивача 8 800 000 грн. боргу, 1 417 643,84 грн. - 24% річних, 880 000 грн пені, 2 640 000 грн. штрафу, відстрочено виконання рішення суду до 01 листопада 2015 року. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 18.04.2014 року між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) та ПП "Агростар" (постачальником) було укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю № 21-К, за умовами якого постачальник у визначений сторонами строк (термін) зобов'язався поставити покупцю зерно кукурудзи 3 класу кількістю 8 800 тон (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його. Умови поставки: ЕХW - ДПЗКУ, ПАТ (філія Кіровоградський КХП №1) 25005, вул. Варшавська, буд. 90, м. Кіровоград (згідно ІНКОТЕРМС 2010), якщо інший сертифікований зерновий склад (зерносховище) не вказаний(е) у листі Позивача, що направлений Відповідачу на адресу для листування, який є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.3. Договору).

Згідно з пунктом 1.2.1. договору поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між сторонами акту приймання-передачі відповідної партії товару.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 31.10.2014 року сторонами внесені зміни до договору та продовжений строк поставки товару до 30 листопада 2014 року включно.

Відповідно до п. 3.1.1. договору сума попередньої оплати за товар становить 8 800 000 грн.

Умовами пунктів 4.1-4.2 договору сторони погодили наступний порядок розрахунків:

Постачальник протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором, зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені пунктом 3.1.1 договору, на поточний рахунок продавця (на підставі рахунку-фактури останнього) за вирахуванням грошової суми, передбаченої у пункті 4.1.1 цього договору. Постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до пункту 4.1 цього договору, у розмірі, зазначеному в договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною цього договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені пунктом 4.1.1 договору, вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту сплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування). Остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначена пунктом 11.1 договору) за поставлений покупцю товар здійснюється покупцем (на підставі рахунку-фактури постачальника) протягом 10 робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів, передбачених у пунктах 2.3, 2.4 цього договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару, що визначена на підставі пункту 3.2 договору.

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що у разі, зокрема, невиконання відповідачем своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін (строк) або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина відповідача), позивач має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому відповідач зобов'язаний повернути позивачу (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь відповідача на виконання умов цього договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п. 4.1.1 договору (попередня оплата) та проценти у розмірі 24% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога позивача.

У пункті 6.3 договору сторони передбачили, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,2% від суми, визначеної п. 3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім пені, сплачує також штраф у розмірі 30% від суми, що визначена у п. 3.1.1 цього договору.

25.04.2014 року на виконання умов договору між позивачем як заставодержателем та відповідачем як заставодавцем було укладено договір застави майбутнього врожаю зерна кукурудзи 3-го класу, 2014 року урожаю, вирощений на полях загальною площею 3000 га.

Крім того, 25.04.2014 року відповідачем було укладено договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 3298658 з ПАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" та виставлені позивачу рахунки - фактури для попередньої оплати, а також на оплату страхового платежу за договором страхування № 3298658.

Позивач сплатив на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 8 800 000 грн., з яких згідно з платіжним дорученням від 30.05.2014 року № 136 - 8 490 521,42 грн. та платіжним дорученням від 30.05.2014 року №137 на суму 309 478,58 грн. на рахунок ПАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА".

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, поставку кукурудзи не здійснив, що останнім не заперечується.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати в розмірі 8 800 000 грн. (лист від 22.01.2015 року № 130-2-12/302), а також сплати нарахованих процентів річних та штрафних санкцій.

Предметом даного судового розгляду є вимоги покупця до постачальника про стягнення попередньої оплати, 24% річних, пені та штрафу у зв'язку з невиконанням зобов'язання з поставки товару.

Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення попередньої оплати, відсотків річних, частини сум пені і штрафу обґрунтовано встановленням обставин невиконання відповідачем зобов'язання за спірним договором щодо поставки товару, а висновок про відмову в решті позову мотивовано власним розрахунком суми процентів річних та зменшенням розміру штрафу і пені на 50% з огляду на положення ч. 3 ст. 83 ГПК України.

Апеляційний господарський суд, змінюючи рішення суду першої інстанції та стягуючи штрафні санкції в повному обсязі, виходив з відсутності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання у зв'язку з недоведеністю форс-мажорних обставин.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 2, 3 ст. 693 ЦК України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач свої зобов'язання за спірним договором щодо поставки товару не виконав, станом на 30.11.2014 року відповідач не поставив позивачу визначений умовами договору товар. При цьому судами встановлено, що позивач є суб'єктом господарювання, який належить до державного сектора економіки та в даному випадку було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання.

Отже, суд першої інстанції правильно застосувавши до спірних правовідносин положення ч.ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України, ч. 2 ст. 231 ГК України та визначені в пунктах 5.5 і 6.3 договору поставки розміри процентів за користування чужими грошовими коштами та штрафних санкцій, здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій, дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в сумі 8 800 000 грн., 24% річних за період з 31.05.2014 року по 30.01.2015 року в сумі 1 417 643,84 грн., та про наявність правових підстав для стягнення штрафних санкцій.

Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 233 ГК України передбачено, що суд має право зменшити штрафні санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п.п. 3, 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Апеляційний господарський суд, дійшовши висновку про відсутність підстав для зменшення пені та штрафу, помилково застосував до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 617 ЦК України, яка регулює питання звільнення від відповідальності, а не право суду на зменшення неустойки, визначене статтями 551 ЦК України, 233 ГК України та 83 ГПК України, разом з тим, не навів обгрунтування порушень судом першої інстанції при застосуванні ним норм законодавства, які встановлюють право суду зменшувати штрафні санкції, у зв'язку з чим необгрунтовано змінив рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу і пені.

В той же час, судом першої інстанції було вірно застосовано положення законодавства щодо зменшення неустойки, правомірно враховано складність фінансової ситуації відповідача, а також інтереси позивача, у зв'язку з чим вмотивовано зменшено розмір штрафних санкцій на 50% (а не на 90%, як просив відповідач), та стягнуто пеню в сумі 440 000 грн. і штраф у сумі 1 320 000 грн.

Таким чином, беручи до уваги те, що апеляційний господарський суд в мотивувальній частині постанови не погодився з висновками суду першої інстанції лише в частині стягнених сум штрафу і пені, однак в резолютивній частині постанови зміни стосуються фактично усіх позовних вимог, та враховуючи вимоги процесуального закону щодо викладення рішення суду в чіткій і зрозумілій формі, оскаржену постанову апеляційного господарського суду слід скасувати в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване - залишити без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Агростар" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року скасувати, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.05.2015 року залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь приватного підприємства "Агростар" судовий збір у сумі 36 540 грн. за подання та розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Головуючий суддя М.Черкащенко

Судді І.Вовк

Н.Нєсвєтова